28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/360/21 пров. № А/857/6792/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (головуючий суддя: Григорук О.Б., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство внутрішніх справ України про зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
ОСОБА_1 , 04.02.2021, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 29.01.2021 № 0903007410 та зобов'язати призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зарахувавши вислугу років 24 роки 11 днів в календарному обчисленні з часу виникнення права на пенсію, а саме з 27.08.2019.
Обґрунтовує позов тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки згідно довідки про стаж роботи в органах внутрішніх справ від 08.10.2019 за № 12/3625/108/12-2019, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, вислуга років позивача на день звільнення становить у календарному обчисленні 24 роки 00 місяців 11 днів, страховий стаж - 20 років 02 місяці 20 днів.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати судове рішення та постановити нове, яким в позові відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт вказує, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років. Оскільки, відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам та мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» зарахування періоду вимушеного прогулу до вислуги років для призначення пенсії не передбачено.
Позивач, 23.07.2021 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.1995 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі № 809/4378/15, яка набрала законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 , позивача поновлено на займаній посаді з 06.11.2015. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 989,28 гривень. У задоволенні позову в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про поновлення на посаді в цій установі, відмовлено.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 809/881/18, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 3о/с від 04.05.2018 в частині звільнення позивача із посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої Управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області. Поновлено ОСОБА_1 на вказаній посаді з 04.05.2018. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12625,13 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 27.08.2019 за № 3о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі підпункту «ж» (за власним бажанням) пункту 64 постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 за № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (а.с.9).
Згідно довідки про стаж роботи в органах внутрішніх справ від 08.10.2019 за № 12/3625/108/12-2019, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить у календарному обчисленні 24 роки 00 місяців 11 днів, страховий стаж - 20 років 02 місяці 20 днів. (а.с.10).
Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , зокрема (а. с. 11-12), вчиненими на виконання вищевказаних судових рішень, а саме: « 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ (запис №2)»; « 06.11.2015 пункт запису трудової книжки № 2 вважати недійсним (запис № 4)»; « 04.05.2018 звільнений з органів внутрішніх справ (запис № 5)»; «12.12.2018 пункт запису трудової книжки № 5 вважати недійсним (запис № 6)»; « 27.08.2019 звільнений з органів внутрішніх справ (запис № 7)».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 300/553/20, яке набрало законної сили, визнано неправомірними дії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» щодо не подання до уповноваженого структурного підрозділу МВС України матеріалів для призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача по справі № 300/553/20 подати такі матеріали до уповноваженого структурного підрозділу МВС України для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.13-18).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 300/1972/20, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.19-31).
На виконання вказаного рішення суду від 12.10.2020 у справі № 300/1972/20, Міністерство внутрішніх справ України 06.01.2021 подало до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання № 916 про призначення ОСОБА_1 пенсії, разом з доданими документами (а. с. 57-59).
В поданні № 916 від 06.01.2021 зазначено, що вислуга років позивача станом на 06.11.2015 для призначення пенсії складає 22 роки 08 місяців 13 днів, в тому числі: в календарному обчисленні - 20 років 02 місяці 20 днів, в пільговому обчисленні - 02 роки 05 місяців 23 дні. Період є періодом вимушеного прогулу. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, зарахування періоду вимушеного прогулу до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справи не передбачено. Рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справах № 809/4378/15 та № 809/881/18, які набрали законної сили, не було зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області зарахувати періоди вимушеного прогулу з 07.11.2015 до вислуги років, що дає право на вислугу років.
За результатом розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 29.01.2021 прийняло оскаржуване рішення № 0903007410, яким відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зарахувавши вислугу років для призначення пенсії 22 роки 08 місяців 13 днів, в тому числі: в календарному обчисленні - 20 років 02 місяці 20 днів (а. с. 7, 8).
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не зарахував до вислуги років позивача, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», період вимушеного прогулу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII, пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 171 Закону № 2262-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 393, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що основним мотивом відмови пенсійного органу у призначенні пенсії позивачу, було те, що період вимушеного прогулу не зараховується до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону № 2262-XII, однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на таке.
Так, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Моментом, з якого незаконно звільненого працівника необхідно вважати поновленим на роботі рішенням суду визначено день видання наказу про звільнення, а не день винесення судом рішення.
Тобто, весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час на користь працівника стягується грошове забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 200/1085/19-а.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі № 809/4378/15, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , з 06 листопада 2015 року та поновлено на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 06 листопада 2015 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 809/881/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, визнано протиправним і скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 3 о/с від 04.05.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 04.05.2018.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням встановлених обставин вищенаведеними судовими рішеннями щодо протиправності наказів про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ та як наслідок їх скасування, позивач вважається таким, що знаходився у вимушеному прогулі, що фактично прирівнюється до проходження служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що спірні періоди часу трудового стажу позивача, підлягають зарахуванню відповідачем до вислуги років.
Щодо покликання відповідача, що спірний період часу трудового стажу позивача підлягає зарахуванню Міністерством внутрішніх справ України, а не Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними.
Оскільки, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1, приймання, оформлення і розгляд документів про призначення пенсії за вислугу років здійснюють головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а конкретно у розглядуваних спірних правовідносинах - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно подання про призначення пенсії МВС України від 06.01.2021 № 916 (а. с. 57), вислуга років позивача станом на 06.11.2015, для призначення пенсії, складає 22 роки 08 місяців 13 днів.
Натомість, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, в контексті спірних правовідносин, весь час вимушеного прогулу позивача зараховується йому до трудового стажу, а тому у ОСОБА_1 на день звільнення з органів внутрішніх справ, наявна вислуга понад 24 календарних роки.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при наявності всіх встановлених, пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, умов для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до цього Закону, позивач не може бути позбавленим гарантованого пенсійного забезпечення.
Таким чином, апеляційна скарга Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі № 300/360/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш