28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/5739/21 пров. № А/857/14941/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 , 07.06.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову 51933608 від 22.08.2016 від 18.05.2021 Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору в розмірі 64487 грн 46 коп;
- визнати протиправними дії та скасувати постанову державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 18.05.2021 про примусове виконання постанов за відкритим виконавчим провадженням з виконання постанови № 51933608 виданої 22.08.2016 Ківерцівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 64487,46 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норми процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 5 КАС України, без врахування всіх обставин справи було безпідставно обмежено позивача у доступі до правосуддя. Оскільки, незгода суду з наведеними у позовній заяві предметом та підставами позову на стадії відкриття провадження не є підставою для повернення позовної заяви.
У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Повертаючи позовну заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена вимога про визнання протиправними дій та скасування постанови державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 18 травня 2021 року, жодним чином не конкретизована (чиїх дій, яких саме дій, вчинених щодо якої особи тощо), в той час як встановити назву оскаржуваної постанови неможливо через відсутність логічного її викладу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 160 КАС України передбачено вимоги до позовної заяви.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 цієї статті, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В позовній заяві зазначаються, зокрема:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (ч. 4 ст. 169 КАС України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при поданні первинної позовної заяви (а. с. 1-4), позивач у прохальній частині позовної заяви вказав наступні вимоги:
1) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Косинської Надії Володимирівни ВП № 65468080 від 18.05.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 64487 грн 46 коп з ОСОБА_1 ;
2) визнати постанову державного виконавця Косинської Н. В. Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 12.08.2016 про стягнення виконавчого збору в сумі 64487 грн 46 коп. такою, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду:
1) нової редакції позовної заяви з належним формулюванням вимоги № 1 або належним обґрунтуванням в тексті позовної заяви вже заявленої вимоги № 1, а також належним обґрунтуванням обраного способу захисту щодо вимоги № 2 (примірник як для суду, так і для відповідача);
2) заяву про поновлення строку звернення до суду щодо вимоги № 2 та належні докази поважності причин його пропуску (або докази про не пропуск 10-денного строку на звернення).
Позивач на виконання вимог вказаної ухвали, подав заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, додав позовну заяву у новій редакції, у якій просив:
1) визнати протиправною та скасувати постанову 51933608 від 22.08.2016 від 18.05.2021 Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору в розмірі 64487 грн 46 коп;
2) визнати протиправними дії та скасувати постанову державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 18.05.2021 про примусове виконання постанов за відкритим виконавчим провадженням з виконання постанови № 51933608 від 22.08.2016 Ківерцівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 64487,46.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у новій редакції позову, заявлена вимога № 2 щодо визнання протиправними дій, жодним чином не конкретизована (чиїх дій, яких саме дій, вчинених щодо якої особи тощо), в той час як встановити назву оскаржуваної постанови неможливо через відсутність логічного її викладу.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке.
Так, ч. 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Проаналізувавши вимоги позовної заяви у новій редакції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі відповідають вимогам ст. 5 КАС України.
Щодо покликання суду першої інстанції, що не можливо встановити назву оскаржуваної постанови через відсутність логічного її викладу, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки така постанова була долучена до позовної заяви у новій редакції, що підтверджується додатками до цієї позовної заяви.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що визначення предмету та підстав для позову, відповідно до норм КАС України, є безумовним правом особи, яка подає такий, натомість встановлення обґрунтованості позову, є обов'язком суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає що, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у строк, встановлений ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 про залишення позовної заяви без руху, усунув недоліки позовної заяви, в частині подання нової редакції позовної заяви з належним формулюванням позовних вимог, належним обґрунтуванням таких та обрав способи захисту, які передбачені у ст. 5 КАС України.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про повернення адміністративного позову є передчасною та прийнята з порушення вимог КАС України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при поверненні позовної заяви у справі допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі, то суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки адміністративний позов не розглянутий по суті, то згідно приписів ст. 139 КАС України, підстави для вирішення питання розподілу судових витрат є передчасним.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 140/5739/21 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш