29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7537/21 пров. № А/857/15372/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (рішення ухвалено в м. Львові у порядку письмового провадження, суддя Костецький Н.В.) у справі № 380/7537/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про проведення перерахунку пенсії за № 913180127938 від 19.04.2021 року в частині обмеження максимального розміру пенсії і відсоткового розрахунку від суми місячної заробітної плати та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до довідки № 21-752 вих-21, виданої Львівською обласною прокуратурою 02.04.2021 року, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з розрахунку 80% від суми місячного заробітку без обмеження максимального розміру пенсії, з виплатою різниці суми нарахованої, після перерахунку та фактично отриманої пенсії за минулих 12 місяців, а саме з 01.04.2020 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відповідач при проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Львівської обласної прокуратури протиправно зменшив розмір відсоткового значення пенсії з 80% до 60% від суми місячної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 01.04.2021 на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21-752вих21 від 02.04.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2020 перерахунок позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21-752вих21 від 02.04.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Сторони подали апеляційні скарги, з підстав порушення норм матеріального права та неповного з'ясування обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказує на те, що Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ), якими змінено відсоткове значення розміру пенсії з 80 до 70 відсотків, а Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоткове значення розміру пенсії з 70 до 60 відсотків. Тому безпідставними є посилання позивача на необхідність здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розміру 80% від суми місячної заробітної плати.
Зазначає, що відповідач правомірно здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Львівської обласної прокуратури у розмірі 60% від суми відповідної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин норм Закону № 1697-VII в частині обмеження її максимальним розміром, оскільки вказаний Закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Апелянт зазначає, що вперше йому пенсія призначена з 30.05.2008 року, тобто при дії Закону України «Про прокуратуру» від 05..11.1991 № 1789-XII.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які стосуються обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарга та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугою років згідно із Законом України «Про прокуратуру». Пенсія виплачувалась позивачу з розрахунку 80% від суми місячного заробітку.
Прокуратурою Львівської області видано позивачу довідку від 02.04.2021 № 21-752вих21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії 19.04.2021 на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 02.04.2021 № 21-752вих21 з 01.04.2021 в розмірі 60% від суми заробітної плати із обмеженням максимального розміру пенсії.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про проведення перерахунку пенсії за № 913180127938 від 19.04.2021 року в частині обмеження максимального розміру пенсії і відсоткового розрахунку від суми місячної заробітної плати, позивач звернувся до суду.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 80 % до 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку, починаючи з 01 квітня 2021 року, на підставі довідки Львівської обласної прокуратури, а тому правомірно скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
При цьому, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Львівської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій правомірно обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час призначення позивачу пенсії (2008 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ):
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Відтак, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:
жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;
законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської обласної прокуратури від 02.04.2021 № 21752 вих-21.
Щодо апеляційних вимог відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням 60 відсотків від суми заробітної плати, апеляційний суд виходить з наступного.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов'язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 1789-XII, із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 308/11498/16-а висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16).
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови у перерахунку пенсії позивачу з посиланням на законодавче зменшення розміру її пенсії з 80 відсотків до 60 відсотків заробітку прокурорського працівника.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які обмежують максимальний розмір пенсії позивача з огляду на законодавчі положення та судову практику.
Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону № 1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законом № 911-VIII, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Вказану позицію підтримано також і у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17, де зазначено, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Покликання позивача (апелянта) на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 є безпідставним, оскільки правові висновки, зроблені касаційним судом, стосуються застосування правових норм щодо обмежень максимального розміру пенсії працівників льотно - випробного складу, які отримують пенсію відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Більше того, правова позиція, висловлена Верховним Судом у справі № 360/1428/17, була змінена відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19. Відповідно до даної правової позиції відмова пенсійного органу у перерахунку і виплаті пенсії без обмеження граничного розміру пенсії, яке законодавчо встановлене і не визнане неконституційним, є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії, яку пенсіонер отримував до цього. В даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Крім того, як зазначалося вище, Верховний Суд має сталу послідовну практику, відповідно до якої обмеження розміру пенсії, передбачені частиною статтею 86 Закону № 1697-VII мають застосовуватися, про що зазначалося в мотивувальній частині даної постанови вище.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Львівської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій правомірно обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Підсумовуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянтів - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ними норм законодавства.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянтів, які наведені у поданих апеляційних скаргах, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 380/7537/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш