23 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/9603/21 пров. № А/857/15730/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І.
з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника відповідача громадянина Афганістану ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Деметрадзе Т.Р., час ухвалення судового рішення 11 год 57 хв у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Афганістану ОСОБА_1 затримання іноземця до вирішення питання визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України,
У липні 2021 року військова частина НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася із зазначеним позовом, в якому просила затримати громадянина Ісламської республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів) на термін до прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.07.2021 адміністративний позов було задоволено. Вирішено затримати громадянина Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , до завершення процедури прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на строк шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в/ч 1493 у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позов про затримання іноземця або особи без громадянства, в тому числі про продовження строку затримання, може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається позов про примусове видворення. Разом з тим, зазначених вимог позивач не виконав, а відтак вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно ч.1,2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до частини третьої цієї статті не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що відповідач незаконно перетнув поза встановленим пунктом пропуску державний кордон з України в Республіку Польща, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », (віпс «Стужиця») у складі групи осіб, був затриманий прикордонною поліцією Республіки Польща в районі 66 прикордонного знаку (РП) та 24.07.2021 о 12 год 00 хв переданий з Республіки Польща під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в порядку Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб.
Документ, що посвідчує особу відповідача: Довідка про звернення за захистом №2021ОД0007 від 14.01.2021.
Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання відповідача від 24.07.2021, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24.07.2021.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, реалізуючи свої права та свободи шляхом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може у подальшому знову порушувати законодавство України, оскільки вже вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, зокрема, такого заходу як:
- затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частиною 13 статті 289 КАС України передбачено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1110 від 17.07.2003 (далі - Типове положення),пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі пункт тимчасового перебування) є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, зокрема:
- стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України;
- стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
На виконання абз.3 п.3 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VІвід 22.09.2011 (далі - Закон №3773) та Типового положення, з метою нормативно-правового врегулювання порядку дій посадових осіб пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону з питань розміщення іноземців та осіб без громадянства в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, їх утримання, ідентифікації, примусового видворення, а також звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, наказом Міністерства внутрішніх справ України №141 від 29.02.2016 була затверджена Інструкція про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - Інструкція №141).
Згідно п.12 розділу ІІ Інструкції №141, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, що затримані в установленому законодавством порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що позов про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення примусового видворення може бути подано виключно стосовно особи, відносно якої прийнято рішення про примусове видворення, або принаймні, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що ні суду першої, ні апеляційної інстанцій, позивачем не було надано доказів прийняття стосовно відповідача рішення про його примусове видворення або пред'явлення позову про таке видворення, офіційні відомості у Єдиному державному реєстрі судових рішень про таке рішення чи позов відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обгрунтованих підстав для пред'явлення в/ч зазначеного позову.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даного спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.11 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 289, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача громадянина Афганістану ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року по справі №308/9603/21 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Афганістану ОСОБА_1 затримання іноземця до вирішення питання визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 29.09.2021.