23 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3142/20 пров. № А/857/13731/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Микитин Н.М., час ухвалення судового рішення 12 год 28 хв у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складено 24 травня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення коштів,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція, відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27.01.2020 по 14.02.2020 та стягнути середній заробіток за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення з 26.03.2020 по дату прийняття судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 по справі №300/2221/19 було визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о.голови Держекоінспекції №351-о від 25.10.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено його на раніше займаній посаді з 26.10.2019. Вирішено стягнути з Держекоінспекції на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2019 по 27.01.2020. Проте, Держекоінспекція виконала рішення суду лише 14.02.2020, тобто через 13 робочих днів, видавши наказ №43-о про його поновлення на посаді з 28.10.2019 лише 11.02.2020 та повідомила про таке поновлення позивача 14.02.2020 листом за №11-31/39. Тому вважає, що у зв'язку з порушенням вимог ст.236 КЗпП України, з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27.01.2020 по 14.02.2020 з розрахунку середнього заробітку за один робочий день971,93 грн, з огляду на встановлення такого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі №300/2221/19, як преюдиційної обставини. Крім того, Держекоінспекцією видано наказ №87-о «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі якого з 26.03.2020 його було звільнено з посади начальника Держекоінспекції в Івано-Франківській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області відповідно статті 87 Закону України «Про державну службу»№889-VIIIвід 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII), при цьому не проведено з ним повного розрахунку, а саме не оплачено середній заробіток за період з 27.01.2020 по 14.02.2020 (як вимушеного прогулу з вини роботодавця) та не виплачено заробітну плату за останній робочий день 26.03.2020, що вказує на порушення відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та на наявність підстав до застосування щодо відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 цього Кодексу, а саме стягнення з 26.03.2020середнього заробітку за невиплату з вини відповідача або уповноваженого ним органу належних звільненому позивачу сум в розмірі його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з трьох підстав, зокрема, частково заробітну плату за березень 2020 (17 робочих днів) відповідач виплатив тільки 06.04.2020 (через 11 днів з моменту звільнення), заробітну плату за один робочий день - 26.03.2020 не виплачено, а також не виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2020 по 14.02.2020.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення за період затримки виплати заробітної плати за березень 2020 (17 робочих днів) та 11 днів з дати звільнення по 06.04.2020 - залишено без розгляду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 позовні вимоги в іншій частині були задоволені частково. Стягнуто з Держекоінспекціїна користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 28.01.2020 по 13.02.2020 в розмірі 12635,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Держекоінспекція подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що враховуючи надходження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 по справі №300/2221/19, підготовку документів, а також перебування т.в.о. голови Держекоінспекції Фірсова Є.П. у відрядженні, відсутні підстави вважати, що виконання рішення могло затягуватися навмисно. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 поновлено з 29.10.2019 відповідно до наказу Держекоінспекції №43-0 від 11.02.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 ». Відтак, скаржник вважає, що рішення суду у справі №300/2221/19 Держекоінспекцією виконано у повному обсязі відповідно до чинного законодавства. Водночас, чинним законодавством не передбачено порядок негайного виконання судового рішення, якщо справа слухається в порядку письмового провадження.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача в режимі відеоконференції ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що наказом Держекоінспекції №351-о від 25.10.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача було звільнено з посади начальника Держекоінспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області 28.10.2019 відповідно до п.11 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 по справі №300/2221/19 визнано протиправним та скасовано вищевказаний наказ, поновлено позивача з 26.10.2019 на посаді, з якої його було звільнено та стягнуто з Держекоінспекції на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2019 по 27.01.2020 у розмірі 29070 грн. Рішення в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9690 грн допущено до негайного виконання.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 було отримано відповідачем 03.02.2020 за вхідним №397/0/1-20, що підтверджується відміткою про реєстрацію в системі електронного діловодства АСУД «ДОК ПРОФ 3» на супровідному листі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 про направлення копії рішення суду.
На виконання рішення від 27.01.2020по справі №300/2221/19, Держекоінспекцією було видано наказ №43-о від 11.02.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 », яким скасовано наказ Держекоінспекції №351-о від 25.10.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача з 29.10.2019на посаді, з якої його було звільнено.
Головою ліквідаційної комісії Держекоінспекції в Івано-Франківській області 14.02.2020 було надіслано повідомлення №11-31/39 про поновлення ОСОБА_1 на посаді. У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 здійснено запис №41 від 14.02.2020 про те, що запис №38 є недійсним, поновлений на попередній роботі з 29.10.2019 та зазначено підставу такого запису - наказ Держекоінспекції №43-овід 11.02.2020.
Відповідно до наказу Держекоінспекції №87-о від 25.03.2020 позивача було звільнено 26.03.2020 з посади начальника Держекоінспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області, у зв'язку з ліквідацією Держекоінспекції в Івано-Франківській області відповідно до п.1 ч.1 та п.3 ст.87 Закону №889-VIII.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020по справі №300/2221/19. Прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. голови Держекоінспекції №351-о від 25.10.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Держекоінспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області з 29.10.2019,стягнуто з Держекоінспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2019 по 27.01.2020 у розмірі 60269 грн. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 19438,20грн допущено до негайного виконання.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та вказуючи на наявність підстав для стягнення середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума середнього заробітку за час затримки органом призначення у поновленні на роботі ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню з відповідача за період з 28.01.2020 по 13.02.2020 складає 12635,09 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
В частині рішення суду першої інстанції, що не оскаржено сторонами, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.308 КАС України правової оцінки не надає та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності спірного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ст.14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Частиною першою статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч.2 ст.372 КАС України).
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом положень вказаної норми, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Поновлюючи судовим рішенням особу на посаді, суд накладає обов'язок на роботодавця виконати таке рішення без жодних умов чи дій зі сторони працівника.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах від 06.06.2018 по справі №813/1017/16, від 16.10.2019 по справі №815/6107/17 та в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований при розгляді цієї справи.
Верховний Суд звернув увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішення суду від 27.01.2020 по справі №300/2221/19 своєчасно виконане не було, зокрема, ОСОБА_1 на його виконання було поновлено на посаді 14.02.2020, що підтверджується записом №41 в його трудовій книжці.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення).
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 09.02.2018 по справі №811/218/14, від 16.02.2018 по справі №807/2713/13-а та в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що вимоги позивача в частині затримки виконання рішення суду звернуто до неналежного відповідача - Держекоінспекції, тоді як відповідати за такими повинна Держекоінспекція в Івано-Франківській області, з огляду на те, що виконання рішення суду по справі №300/2221/19 покладено саме на Держекоінспекцію. Також, суд звертає увагу на те, що Держекоінспекція в Івано-Франківській області не була стороною по справі №300/2221/19, відтак не може нести відповідальність на своєчасне виконання рішення суду в такій справі.
Стосовно доводів скаржника про відсутність його вини у несвоєчасному невиконанні рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
З огляду на встановлені на законодавчому рівні державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, суд повторно зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне безумовний обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, що вказують на його бажання бути поновленим на роботі, в тому числі і щодо пред'явлення рішення до примусового виконання.
Водночас, добровільне виконання рішення суду боржником є законодавчо встановленим обов'язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Відтак наявність вини відповідача в спірних правовідносинах встановлена нормами Основного Закону та КАС України, за якими судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Наведені висновки відповідають правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постановах від 24.09.2019 по справі №826/16191/17, від 02.10.2019 по справі №823/1507/18, від 03.10.2019 по справі №804/8042/17, від 05.03.2020 по справі №280/360/19.
Стосовно доводів відповідача про розгляд справи №300/2221/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а відтак про неможливість дізнатися про дату прийняття рішення, колегія суддів вказує, що провадження у цій справі відкрито ухвалою суду від 27.11.2019 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85921463).
Згідно ч.1 ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, ухвалюючи рішення по справі №300/2221/19 Івано-Франківський окружний адміністративний суд дотримався вищевказаного строку, а відповідач, як учасник справи, міг з урахуванням наведеної процесуальної норми визначити крайній строк розгляду справи судом, проявити свою заінтересованість у результатах її розгляду, враховуючи існування ризику покладання на нього певного тягаря, зокрема, виплати сум у зв'язку із затримкою розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 3 пункту 3 цього Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, відповідно до п.5 Порядку №100, провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом п'ятим Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно до абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Згідно абз.1 п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку №100).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Судом першої інстанції встановлено, що судове рішення від 27.01.2020 в частині поновлення позивача на посаді було виконано відповідачем лише 14.02.2020, шляхом видачі відповідного наказу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, який за період з 28.01.2020 по 13.02.2020 становить 12635,09 грн.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року по справі №300/3142/20- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді І. М. Обрізко
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 29.09.2021.