23 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1316/21 пров. № А/857/12191/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (суддя Мірінович У.А., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/1316/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
22 березня 2021 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просила визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області від 20.07.2020 № 1900-0310-8/10746 здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки № 131 від 31 березня 2020 року та зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки № 131 від 31 березня 2020 року, виданої ТУ ДСА України, з врахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови листом від 23.02.2021 № 1900-0306-8/5456 в зарахуванні до стажу судді трьох років в галузі права за період роботи старшим юрисконсультом з 01.07.93 року по 01.07.1996 згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2020, виданого Кременецьким районним судом, та в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2020 року, виданого Кременецьким районним судом, зарахувати до стажу судді три роки роботи в галузі права за період роботи старшим юрисконсультом з 01.07.1993 по 01.07.1996; зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2020 року, виданого Кременецьким районним судом, провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 серпня 2018 року відповідно до стажу судді 23 роки 1 місяць 25 днів з урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови листом від 25.03.2021 № 1900-0305-8/9751 в зарахуванні до стажу судді трьох років в галузі права за період роботи старшим юрисконсультом з 01.07.1993 по 01.07.1996 згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2020, виданого Кременецьким районним судом, та в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки №131 від 31.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №131 від 31.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови листом від 25.03.2021 № 1900-0305-8/9751 в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді трьох років в галузі права за період роботи старшим юрисконсультом з 01.07.1993 по 01.07.1996 згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2020, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області, та в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді період роботи старшим юрисконсультом Козівського районного споживчого товариства з 01.07.1993 по 01.07.1996, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2020, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до стажу судді 23 роки 1 місяць 25 днів, з 12.03.2021, із урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп. сплаченого судового збору.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року по справі №5000/1316/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначає, що стаж роботи позивача на посаді судді є недостатнім для перерахунку довічного грошового утримання на заявлених вимогах та становить станом на 31.08.2018 20 років 01 місяць та 25 днів та до стажу включено період роботи ОСОБА_1 головою Кременецького районного суду Тернопільської області з 06.07.1998 по 31.08.2018.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Протокольною ухвалою суду від 23.09.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що рішенням Вищої Ради Правосуддя №2710/0/15 від 23.08.2018, ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Кременецького районного суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (арк. справи 16).
Згідно Наказу Кременецького районного суду Тернопільської області від 31.08.2018 №32-к, позивача відраховано зі штату Кременецького районного суду Тернопільської області.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1.15/90/2018 від 06.09.2018, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області, усього стаж роботи позивача станом на 31.08.2018 становив 20 років 01 місяць та 25 днів та до стажу включено період роботи ОСОБА_1 головою Кременецького районного суду Тернопільської області з 06.07.1998 по 31.08.2018.
ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 05.09.2018 призначено та виплачується щомісячне грошове утримання судді у відставці на підставі пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №1402-VІІІ від 02.06.2016 у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Позивач 16.07.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала, зокрема, і довідку №131 від 31.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки №131 від 31.03.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, що оскільки після 01.01.2021 збільшення розміру складових суддівської винагороди не відбулося, то відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
05.02.2021 позивач звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зарахування до стажу судді трьох років роботи в галузі права (старшим юрисконсультом), що передувало призначенню на посаду судді Кременецького районного суду, та проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 31 серпня 2018 року.
Листом від 23.02.2021 №1900-0306-8/5456 відповідач відмовив в проведенні перерахунку, покликаючись на те, що з 05.09.2018 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402 відповідно до поданої заяви від 5 вересня 2018 року. Для призначення пенсії позивачем було надано копію рішення Вищої ради правосудця про звільнення з посади судді №2710/0/15-18 від 23.08.2018, копію наказу про звільнення судді з посади №32-к від 31.08.2018, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №186 від 04.09.2018, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці де зазначено, що стаж судді становить 20 років 1 місяць 25 днів, а в довідці зазначено, що розрахунок стажу роботи судді складається на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку.
12.03.2021, позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суді (вид перерахунку - зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004).
Листом від 25.03.2021 №1900-0305-8/9751 відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи позивача - роботу старшого юрисконсульта Козівського районного споживчого товариства відповідно до поданого розрахунку стажу судді від 11.03.2021, оскільки застосування норм статті 137 Закону №1402, дає судді право подати заяву на відставку, однак її застосування при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання судді у відставці - не передбачено.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 126 Основного Закону незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пунктом 4 частини п'ятої статті 126 Конституції України).
Закон України Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
В подальшому рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Відтак, з 19.02.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки фактично відбулась зміна, по відношенню до позивача, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України “Про Вищу раду правосуддя”.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування.
За правилами частини першої статті 116 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.
Приписи частини третьої статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлюють, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина третя стаття 142 в редакції Закону України “Про Вищу раду правосуддя” від 21.12.2016).
Відповідно до частини п'ятої статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” при цьому, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
В силу частини першої статті 116 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону.
Згідно з приписами частини першої статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас частиною другою цієї ж статті у редакції, яка діє з 05.08.2018, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає-право для призначення на посаду судді.
При цьому, зазначена норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що положення статті 137 та абзацу 4 пункту 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” свідчать, що з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”, яким внесені зміни до статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/808/18 (провадження № 11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 також зазначила, що внесені до статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, до набрання чинності Законом України “Про судоустрій і статус суддів” зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ “Про статус суддів” (далі - Закон №2862-ХІІ), за приписами статті 7 якого, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково трьох років роботи в галузі права.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №9901/812/180.
Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці від 11.03.2021 №01.1./26/132021, стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 1 місяць 25 днів та складається із стажу голови Кременецького районного суду Тернопільській області в період з 06.07.1998 по 31.08.2018 та періоду роботи позивача старшим юрисконсультом Козівського районного споживчого товариства в період з 01.07.1993 по 01.07.1996.
Крім цього колегія суддів зазначає, що в даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно зазначено, що розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зазначеного у розрахунку Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.03.2021 та право на зарахування наступного періоду роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання судді: юрисконсультом Козівського районного споживчого товариства з 01.07.1993 по 01.07.1996, що загалом складає 23 роки 1 місяць 25 днів починаючи з 12.03.2021, із урахуванням раніше виплачених сум.
З врахуванням встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з судом першої інсатнції про задоволення позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 500/1316/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 29.09.2021