ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 вересня 2021 року м. Київ № 640/7811/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
про стягнення суми штрафних санкцій
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (далі по тексту - позивач), адреса: 79011, місто Львів, вулиця Д. Вітовського, будинок 18 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - відповідач), адреса: 01032, місто Київ, вулиця П. Саксаганського, будинок133а, в якій позивач просить
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь державного бюджету 2550,00 грн згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17 червня 2020 року №0139.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради на адресу відповідача направлено вимогу від 12 грудня 2019 року №23/Р-3-3663 про усунення порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме, самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будинку №9 на площі Князя Ярослава Осмомисла.
В подальшому, як вказано у позовній заяві, на адресу позивача надійшло подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 15 січня 2020 року №23/Р-3-61 про порушення відповідачем Закону України «Про рекламу».
04 травня 2020 року посадовою особою позивача відносно відповідача складено протокол №0130 про порушення законодавства про рекламу та направлено вимогу від 05 травня 2020 року №07_4-12/2905 про надання належним чином завірених копій документів, що мають відношення до справи та письмових пояснень по факту вчинення порушення законодавства про рекламу, зокрема, частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».
Відповідачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що фотознімок Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, розміщений в поданні, не підтверджує право власності відповідача на зображену на ній конструкцію, а також клопотання про витребування відповідних документів від Департаменту.
Позивачем витребувано від Департаменту зазначені у клопотанні документи та листом КП «Адміністративно-технічне управління» Львівської міської ради від 06 червня 2020 року №2410-06-1780, в якому було зазначено, що за адресою: площа Князя Ярослава Осмомисла, 9 відповідач у 2018 році отримав погоджений Львівською міською радою паспорт на виготовлення та розміщення малої архітектурної форми (вивіски) та підтверджено, що конструкція належить відповідачу.
Також, як вказано у позовній заяві, позивачу надано копію листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 03 вересня 2018 року №0004-2038, яким підтверджується, що відповідач звертався до Львівської міської ради з проектними матеріалами щодо вивіски «Швидко Гроші» з метою розміщення такої на фасаді будинку за вказаною адресою.
29 травня 2020 року позивачем прийнято рішення №0138 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу щодо відповідача.
Відповідач на розгляд справи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений.
За результатами розгляду справи позивачем прийнято рішення від 17 червня 2020 року №0139, яким на відповідача накладено штраф в розмірі 2550,00 грн, примірник якого направлено на адресу відповідача.
У зв'язку з несплатою у добровільному порядку штрафу, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що з дня виявлення порушення до дня застосування штрафу минуло більше шести місяців, що, на переконання представника відповідача, у відповідності до статті 250 Господарського кодексу України, унеможливлює застосування до відповідача штрафних санкцій.
Крім того, представник відповідача послався й на те, що позивачем не встановлено хто є власником та ким було розміщено конструкцію розміром 0,70*0,70 м з написом «Гроші» та стрілкою вказівником за адресою: місто Львів, площа Князя Ярослава Осмомисла, 9, оскільки відповідач розміщує за вказаною адресою зовсім іншу конструкцію, розміром 0,27*2,30 м, яка складається з об'ємних літер «ШвидкоГроші» та на яку у відповідача погоджено паспорт.
Більш того, представник відповідача послався й на те, що фотодокументи, якими є фотознімки та на підставі яких прийнято рішення №0139 від 17 червня 2020 року, не мають юридичної сили, оскільки не підписані уповноваженими посадовими особами в порядку, передбаченому законодавством.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на порядок розгляд справ про порушення законодавства про рекламу, зазначивши про дотримання позивачем цих положень, у зв'язку з чим просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про залишення позову без розгляду залишено без задоволення та попереджено останнього про залишення зустрічного позову від 02 червня 2021 року без руху на підставі ухвали суду від 22 червня 2021 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» повернуто без розгляду.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради відповідачу направлено вимогу від 12 грудня 2019 року №23/Р-3-3663, якою, у зв'язку з самовільним встановленням спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, запропоновано у строк до 18 грудня 2018 року демонтувати самовільно встановлену конструкцію, про що повідомити КП «Адміністративно-технічне управління» листом з долученням світлин місця після демонтажу, а також попереджено, що при невиконанні вимоги, демонтаж буде здійснений КП «Адміністративно-технічне управління» примусово у будь-який робочий день після 18 грудня 2019 року.
15 січня 2020 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради Головному управлінню Держпродспожислужби у Львівській області направлено подання №№ 23/Р-З-61 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Закону України «Про рекламу», відповідно до якої товариством порушено вимоги частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме, самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будинку №9 на площі Князя Ярослава Осмомисла, розмірами площини рекламної конструкції 0,70*0,70 м.
04 травня 2020 року Головним управління Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол №0130 про розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зовнішньої реклами за адресою: місто Львів, площа Князя Ярослава Осмомисла, 9 з ознаками порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування.
На підставі вимоги у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» від 05 травня 2020 року №07_4-12/2905 відповідачу запропоновано в строк до 28 травня 2020 року надати на адресу управління належним чином завірені копії документів, що підтверджують наявність права у останнього на розміщення рекламної конструкції, а також повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу буде проведено 17 червня 2020 року з 10 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин.
На виконання вказаної вимоги від відповідача на адресу управління надійшли письмові пояснення від 15 травня 2020 року №609, в яких зазначено, що документи, які були надіслані Департаментом економічного розвитку, не підтверджують право власності товариства на вказану конструкцію, як і не підтверджують того факту, що саме товариством цю конструкцію було розміщено.
Крім того, відповідачем на адресу управління було надіслано клопотання від 15 травня 2020 року №610, в якому товариство просило витребувати від Департаменту економічного розвитку документи, які підтверджують право власності товариства на конструкцію, яку зазначено у поданні Департаменту, документи, які підтверджують волевиявлення товариства на розміщення конструкції та документи, які підтверджують що саме товариство розміщувало вказану конструкцію з порушенням вимог законодавства про рекламу.
З метою з'ясування обставин, зазначених відповідачем у письмових поясненнях, а також з урахуванням поданого клопотання, позивачу було витребувано від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради документи, що були зазначені у клопотанні відповідача, про що листом від 20 травня 2020 року №07_4-12/3167 повідомлено відповідача.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу» №0138 від 29 травня 2020 року розпочато розгляд справ про порушення законодавства про рекламу стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача направлено додаткові письмові пояснення від 28 травня 2020 року за вих.№668, в яких товариство повторно наголосило на тому, що світлини та скріншоти, надані Департаментом економічного розвитку не свідчать про наявність у товариства права власності на рекламну конструкцію та на те, що вказана рекламна конструкція була розміщена саме товариством.
Листом від 02 червня 2020 року №2410-06-1780 КП «Адміністративно-технічне управління» Львівської міської ради повідомило Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області про те, що за адресою: площа Князя Ярослава Осмомисла, 9 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» отримало у 2018 році погоджений уповноваженим органом Львівської міської ради паспорт на виготовлення та розміщення малої архітектурної форми (вивіски). При обстеженні території району інженеру КП «Адміністративно-технічне управління» було в усній формі повідомлено, що за вказаною адресою діяльність здійснює вказане товариство, та конструкція, яка розміщена на фасаді будинку належить останньому, а також підтвердило, що конструкція належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
З наданої суду копії паспорта на виготовлення МАФ (вивіски) «Швидко Гроші» за адресою: місто Львів, площа Князя Ярослава Осмомисла, 9 вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у 2018 році надано дозвіл на розміщення вивіски розміром 2300*270 мм, товщиною - 60 мм.
У відповідності до протоколу №0165 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 17 червня 2020 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», на засіданні було встановлено порушення останнім вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою: місто Львів, площа Князя Ярослава Осмомисла, 9 без дозволу органів місцевого самоврядування.
Рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» від 17 червня 2020 року №0139, за порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами на Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» накладено штраф у сумі 2550,00 грн.
Розмір штрафу визначено з огляду на відсутність інформації про вартість розповсюдження реклами.
Примірник вказаного рішення направлений на адресу останнього та отриманий уповноваженою особою товариства 26 червня 2020 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою у добровільному порядку суми штрафу відповідачем, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР) цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з частини 1 статті 26 Закону від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
У відповідності до частини 4 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Згідно з пунктів 9-12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (далі по тексту - Порядок №693) підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Відповідно до пункту 13 Порядку №693 посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Згідно з пункту 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №69993 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Суд зазначає, що в даному випадку протокол про порушення законодавства про рекламу №0165 від 17 червня 2020 року складено Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області - за місцем вчинення порушення (місто Львів, площа Князя Ярослава Осмомисла, 9), тобто, у відповідності до вимог пункту 10 Порядку №693.
Суд також зазначає, що за змістом Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР та Порядку № 693 при визначенні процедури розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (в тому числі, і місця розгляду) вживається словосполучення "Держспоживінспекція та її територіальні органи", тоді як чітких підстав для визначення місця розгляду справи у випадку реєстрації місцезнаходження суб'єкта господарювання та місця здійснення господарської діяльності за різними адресами не визначено.
За таких обставин справа могла слухатися як за місцем знаходження позивача (місто Київ), так і за місцем виявлення порушення (місто Львів).
Як встановлено судом, посадовою особою позивача 04 травня 2020 року складено протокол про порушення законодавства про рекламу №0130 та прийнято рішення №0138 від 29 травня 2020 року про початок розгляду справи.
Представник відповідача на засідання не з'явився, відповідно, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області прийнято рішення № 0139 від 17 червня 2020 року "Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу", яким на відповідача накладено штраф у розмірі 2550,00 грн за порушення частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР.
Щодо встановленого порушення, суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 7 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач, заперечуючи проти накладеного штрафу стверджує, що позивачем не доведено, що конструкція була розміщена саме товариством, як і не доведено права власності на вказану конструкцію саме відповідача.
Між тим, суд зауважує, що відповідач, в свою чергу, не заперечив та не спростував тієї обставини, що у приміщенні за адресою: місто Львів, площа Князя Ярослава Осмомисла, 9 саме відповідач здійснює свою господарську діяльність, а не будь-яка інша особа. Більш того, вид господарської діяльності відповідача, зокрема, за кодом КВЕД 64.92 «Інші види кредитування» (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) та підтвердження самим відповідачем отримання дозволу на розміщення вивіски «Швидко Гроші» за тією ж адресою свідчить про те, що конструкція зовнішньої реклами «Гроші» розміром 0,7*0,7 м на фасаді будинку була розміщена саме відповідачем, а не будь-якою іншою особою.
На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем вжито всі можливі заходи для належного забезпечення прав позивача, витребувано усі документи та встановлено всі обставини, а тому рішення позивача є обґрунтованим та таким, що винесене з дотриманням вимог законодавства.
Щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, то слід зазначити таке.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що протоколом № 0130 від 04 травня 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області виявлено триваюче порушення ТОВ "Споживчий центр" законодавства про рекламу, яке зафіксовано вимогою Департаменту містобудування Львівської міської ради від 12 грудня 2019 №23/Р-З-3663.
Таким чином, в межах повноважень, визначених статтею 26 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів-щодо захисту прав споживачів реклами порушення виявлено 04 травня 2020 року, адміністративно-господарська санкція застосована до відповідача рішенням від 17 червня 2020 року №0139, тобто, в межах передбачених статтею 250 Господарського кодексу України строків.
Крім того, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України строк накладення адміністративно-господарської санкції не порушено, якщо почати його відлік від дати складання вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради від 12.12.2019 року, оскільки штраф застосовано 17 червня 2020 року, тобто, в межах річного строку.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, місто Київ, вулиця П. Саксаганського, будинок 133а, код ЄДРПОУ 37356833) на користь державного бюджету на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» від 17 червня 2020 року №0139 штраф у розмірі 2550,00 грн (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник