ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 вересня 2021 року м. Київ № 640/26617/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доСолом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53931133 від 07.09.2020 р. 14:55:40 головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) м. Києва Штойки Людмили Романівни, на підставі якого 07.09.2020, 14:54:00 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про обтяження №38059120;
- зобов'язати Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 35008087, зняти (припинити) арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження: 38059120);
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
На обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на наступні обставин.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 р. у справі №760/8574/13-ц, позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволені в повному обсязі, вирішено солідарно стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» - 1 285 508,5 грн.
Рішенням Київського апеляційного суду від 11.08.2016 p., залишеним без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі №760/8574/13-ц, заочне рішення Суду першої інстанції по цій справі, в частині стягнення із Відповідачів штрафу скасовано, в іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.09.2013 р. у справі №760/8574/13-ц залишено без змін.
06.09.2016 р. - Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №760/8574/13-ц про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» 1 200 216, 79 грн.
11.10.2016 р. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №52602558, 14.10.2016 - постанова про арешт.
23.11.2017 р. було завершено виконавче провадження №52602558 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 06.09.2016 р. №760/8574/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 1 200 216.79 грн.
За інформацією відповідача, матеріали виконавчого провадження №52602558 були знищені в січні 2021 року.
Разом з тим, із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 стало відомо, що 07.09.2020, 14:54:00 головним державним виконавцем Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮУ м. Києва Штойкою Людмилою Романівною, на підставі постанови про арешт майна, серія та номер №52602558 від 14.10.2016 р. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53931133 від 07.09.2020 p., 14:55:40) до ДРРПНМ було внесено запис про обтяження №38059120:
«вид обтяження - арешт нерухомого майна;
Відомості про суб'єктів обтяження:
Обтяжувач: Солом'янський РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), код ЄДРПОУ 35008087, країна реєстрації: Україна
Особа, майно / права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства Україна, адреса: АДРЕСА_1
Особа в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ «КБ «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, адреса: Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 15
Опис предмета обтяження: все майно боржника».
Суд зазначає, що відповідно до позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 490/5986/17, в якій зазначається, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено статтею 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції): суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України , юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.
Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
У даному випадку позивач, позивачем не оскаржуються дії чи бездіяльність державного виконавця, предметом спору є державна реєстрація обтяження майна позивача.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним виконавцем чи щодо оскарження дій державного виконавця критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Однак в даному випадку, суд зазначає, що позивачем не оскаржуються дії державного виконавця, а відтак суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, зокрема, можуть бути оскаржені у порядку, визначеному ЦПК України.
Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх позицій та сформулювала висновок в постанові від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Поряд з цим, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 у справі справа № 712/12136/18 дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, постанов Верховного Суду, суд зазначає, що оспорювані правовідносини підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
3. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Суддя С.К. Каракашьян