ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 вересня 2021 року м. Київ № 640/867/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс-Трейд»
до Головного управління ДПС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
від позивача: Ялов О.О., Леоненко Ю.В.
від відповідачів: Полякова С.Б.
встановив:
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріс-Трейд» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2019 №1912615050105 (форма Р), №01892615050105 (форма Р), №01902615050105 (форма П).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами акта перевірки встановлено порушення, які не відповідають дійсним обставинам справи. Визначені суми податкових зобов'язань є неправомірними та протиправними.
Відповідачем надано суду відзив на заявлений адміністративний позов, в якому висловив свою позицію та наголосив на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а вимоги позивача та виклад обставин на яких він ґрунтується є необґрунтованими, а тому в позові слід відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ГУ ДПС у м.Києві за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, складено акт від 25.09.2019 №36/26-15-05-01-05/38943545, яким встановлено аб. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 розд. І, п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. II, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України, ст. 3, 4, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст.1, 2.4, 2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п.5, 6, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 за №85/4306, зі змінами і доповненнями; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704; п.49.2, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами, р.ІІ, р.ІІІ, р.ІV «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме: подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку на 3 квартал 2017, не відображений нарахований та виплачений фізичний особі інвестиційний дохід за ознакою доходу « 112»), відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою №1-ДФ до ДПІ подавались своєчасно, але не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 3 квартал 2016, у зв'язку з чим підприємством було подано уточнюючий звіт 07.02.2017 (термін подання до 09.11.2016) за 3 квартал 2016, з порушенням строків подання звітності, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 4 квартал 2016, а саме товариством у зв'язку з виправленням помилки у зазначеному звіті, подано новий звітний податковий розрахунок форми 1-ДФ, який заповнено з порушенням пункту 4.1 розділу IV Порядку №4, згідно якого «Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попереднього податкового розрахунку і містить інформацію лише за реквізитами, які уточнюються». При заповнені нового звітного розрахунку за 4 квартали 2016, товариством задвоєно інформацію про суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам, у зв'язку з тим, що в ньому зазначено інформацію не лише з рядків, які уточнюються а й з попереднього поданого звіту; ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, зі змінами, в результаті несвоєчасного сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в жовтні 2014; п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, зі змінами, в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2015, квітень 2016, листопад 2018.
За результатами встановлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.10.2019 №01892615050105 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 11237711 грн., у тому числі за податковим забов'язанням на суму 8990169 грн. та за штрафними санкціями на суму 2247542 грн., №01912615050105 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, на суму 6428379 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на суму 5142703 грн. та за штрафними санкціями на суму 1285676 грн. та №01902615050105 (форма П), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 825000 грн. за декларацією №9175418347 від 09.08.2019, звітний період І півріччя 2019 року.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, ДФС України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України (тут і надалі - у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно зі статтею 2 Закону № 996-XIV для цілей цього Закону підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств залежно від балансової вартості активів, чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та середньої кількості працівників, визначених Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV підприємства, що становлять суспільний інтерес, - підприємства - емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств.
Згідно з частиною другою статті 121 Закону № 996-XIV підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.
Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 15.01.2021 № 41030-01-2/1016 для складання фінансової звітності підприємства застосовують МСФЗ, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені на вебсторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку. Переклад українською мовою Концептуальної основи фінансової звітності, МСФЗ, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, тлумачення Комітету з тлумачень МСФЗ (КТМФЗ) та тлумачення Постійного комітету з тлумачень (ПКТ) розміщено на офіційному вебсайті Міністерства фінансів України в підрубриці "Бухгалтерський облік / Запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності" рубрики "Бухгалтерський облік та аудиторська діяльність" розділу "Діяльність". Зокрема, відповідно до міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансової звітності" "МСФЗ - це стандарти та тлумачення, видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО). Вони охоплюють: а) Міжнародні стандарти фінансової звітності; б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; в) Тлумачення КТМФЗ; г) Тлумачення ПКТ".
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності 1 затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.
Згідно з п. 2 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до п. 2 П(С)БО 7 "Основні засоби" норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі -підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Пунктом 2 П(С)БО 16 "Витрати" встановлено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Судом встановлено, що перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 5.1. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 та п. 5, п. 6, п.7, п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8990169 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 8895919 грн., за 2017 рік у сумі 94250грн.
При цьому, суд зазначає, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 втратили чинність 19.03.2013, тоді як акт перевірки позивача складено 25.09.2019.
Згідно з п. 10 МСБО 16 "Основні засоби" суб'єкт господарювання оцінює згідно з цим принципом визнання всі свої витрати на основні засоби на час їх виникнення. Ці витрати складаються з витрат, понесених спочатку на придбання або спорудження об'єкта основних засобів, та витрат, понесених у подальшому на його збільшення, заміну його частини або на обслуговування.
Відповідно до п. 12 МСБО 16 "Основні засоби" згідно з принципом визнання в пункті 7, суб'єкт господарювання не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування об'єкта. Навпаки, ці витрат визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об'єкта, як правило, - це витрати на заробітну плату та витратні матеріали, а також це можуть бути витрати на незначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як "ремонти та технічне обслуговування" об'єкта основних засобів.
При цьому слід відзначити, що ні П(С)БО, ні МСБО не виокремлює поняття "капітальний ремонт" або "поточний ремонт". Тобто навіть якщо ремонтні роботи й підпадають під критерії капітального ремонту, це безпосередньо не впливає на облік витрат на такий ремонт.
Більше того, п. 20 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, чітко визначає, що витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому, ф Пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, передбачається, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
У п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, наводяться приклади поліпшень, витрати на здійснення яких призводять до зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом:
а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Відповідно до п. 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме Міністерство фінансів України здійснює регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності та затверджує нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Відтак, відповідно як до МСБО, так і до П(С)БО суб'єкти господарювання самостійно приймають рішення щодо віднесення витрат на ремонти основних засобів до таких, що підвищують техніко-економічні можливості такого об'єкта чи ні.
Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити щодо внесення відповідачем змін до тексту акту перевірки шляхом викладення у новій редакції встановлених порушень за результатами перевірки.
Судом встановлено, що Податковий кодекс України та Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків -юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 не передбачають можливість вносити зміни та уточнення до акту перевірки листом контролюючого органу.
Відповідно до абзацу 2 п. 4 розділу III Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суд зауважує, що в акті перевірки були посилання на пункти П(С)БО, які втратили чинність та пункти, які не застосовуються позивачем, оскільки він є публічним акціонерним товариством. У цьому контексті суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо того, у відповіді на заперечення відповідачем фактично було визнано неправомірність застосування П(С)БО, при цьому, посилаючись на пункти МСБО, жодного посилання на конкретні пункти МСБО, які були б порушені позивачем, ні в акті перевірки, ні у відповіді на заперечення немає.
Немає відповідних посилань і безпосередньо в ППР, хоча форма "Р" податкового повідомлення-рішення (Додаток 2 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204) також прямо вказує на необхідність посилання на пункт та статтю законодавчого акту, порушення кого встановлено.
Крім того, в матеріалах справи довідка ТОВ "АГРІС-ТРЕЙД" від 15.10.2019 №68 з додатками, зведені регістри бухгалтерського обліку, Копія довідки AT Укрсиббанк від 11.10.2019 №53-2-01/76087, копія виписки по рахунку AT «Прокредит банк» від 10.10.2019, копія договору з ТОВ «Вартон» з замовленнями та видатковими накладними, копія договору з ТОВ «Вайтгруп» з замовленнями на поставку товару, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копія договору з ТОВ «Галант люкс» зі специфікаціями, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копія договору з ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ 15» № 30/05/16 про надання транспортно- експедиційних послуг від 30/05/16, з заявками на перевезення, актами здачі- приймання наданих послуг, копія листа від ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ 15», копія договору з ТОВ «ЛОГІСТИК МТС» № Е-10/07/16-1 від 10.07.2016 про надання послуг транспортного експедирування, з заявкою на перевезення, актами здачі- приймання наданих послуг, копія договору з ТОВ «СТЕП ТРАНС» № 010916/009-е про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.09.2016, з актами здачі-приймання наданих послуг, накладними про перевезення вантажів ТОВ «СТЕП ТРАНС» залізничним транспортом, ветеринарними свідоцтвами, посвідченнями про якість, копія договору з ТОВ "АГРО КОНКОРД" №1 від 27.09.2016 з додатковими угодами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копія листа ТОВ "АГРО КОНКОРД", копія договору з ТОВ "АГРО КОНКОРД" №05/10/16-1 від 05.10.2016 з видатковими накладними, копія договору з ТОВ "ПІВДЕНЬ-ОЙЛ" №13/10/16-1 від 13.10.2016 з видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копія договору з ТОВ «Грінтур-Екс», з видатковими накладними, довіреністю, копії договорів з ДП «Сантрейд» з видатковими накладними, довіреностями, копія договору з ТОВ «КИІВ-АГРО», зі специфікацією та видатковою накладною, копія договору з ТОВ «ЕКСПАНСІЯ», зі специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями, копія договору з ФОП ОСОБА_1 №АТ-1 від 20.12.2016 про консультаційно-бухгалтерське обслуговування, копії актів приймання-передачі наданих послуг до договору про консультаційно-бухгалтерське обслуговування №АТ-1 від 20.12.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , з документами, підтверджуючими результат надання послуг, копії документів, підтверджуючих повноваження виконавчого директора Ханюкова В.Ю. на підписання актів приймання-передачі наданих послуг (наказ №АТ-00000002 від 01.04.2014, наказ №09-10 від 09.10.2017, довіреність від 09.10.2017), копії податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, що підтверджують реальність господарських операцій.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків акта перевірки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що винесенні податкові повідомлення-рішення суперечить законодавству та є протиправним.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.01.2020 №518.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень становить 21020,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2019 №1912615050105 (форма Р), №01892615050105 (форма Р), №01902615050105 (форма П) винесені Головним управлінням ДПС у м.Києві.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс-Трейд» (код ЄДРПОУ 38943545) судовий збір у сумі 21020,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріс-Трейд» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, 4А, оф.139, код ЄДРПОУ 38943545).
Відповідач: Головну управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Дата складення повного рішення суду - 24.09.2021.
Суддя І.В. Смолій