11.09.06р.Справа № А25/207-06
За позовом Релігійної громади Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
до Відповідача-1: Дніпропетровської обласної Ради, м. Дніпропетровськ
Відповідача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ
про зобов'язання передати майно
Суддя Чередко А.Є.
Секретар: Бугрім Г.О.
Представники сторін:
Від позивача: Шурпінов В.І. дов. б/н від 15.08.2005р.
Від відповідача-1: Тимченко В.П. дов. № 8/31-2797 від 22.12.2005р.
Від відповідача-2: Руднєва К.М., довіреність № 3606/06-42 від 01.08.06р.
Позивач звернувся з позовом до відповідачів про зобов'язання останніх передати позивачу безоплатно у власність культову споруду -римо-католицький храм, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що римо-католицький храм, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91 був побудований як культова споруда у ХІХ сторіччі та належав на праві власності римо-католицької парафії м. Катеринослава. Після встановлення радянської влади спірна будівля вибула з володіння римо-католицької парафії та використовувалася не за призначенням.
Релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська була зареєстрована рішенням Дніпропетровської обласної ради 04.03.1992р. за № 172 та є правонаступником на власність спірної будівлі, як єдина релігійна громада парафії римсько-католицької церкви у м. Дніпропетровську.
Статтею 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” та Указом Президента України № 125 від 04.03.1992р. було передбачено безоплатне передання культових споруд, що знаходилися у власності держави відповідним релігійним організаціям. Розпорядженням КМ України № 671-р від 21.10.1996р., також було передбачено передачу спірної будівлі позивачеві, однак у порушення вимог зазначених законодавчих актів відповідачами не було вчинено будь-яких дій спрямованих на передачу спірної будівлі у власність позивачу та навпаки спірна будівля була продана іншій особі.
Такі дії відповідачів порушують приписи ст. 35 Конституції України щодо права громадян на свободу віросповідання та ст. 9 Європейської конвенції з прав людини.
Відповідачі позовні вимоги позивача не визнали з тих підстав, що спірна будівля яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91 є власністю іншої особи, а саме Корпорації „Дагзбери ІНК” (США), отже не є об'єктом державної або комунальної власності, тому у відповідачів відсутні правові підстави для її передачі позивачеві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Релігійна громада римсько-католицької парафії м. Дніпропетровська зареєстрована рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради від 04.03.1992р. за № 172 на підставі Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991р.
13.04.1997р. Релігійна громада римсько-католицької парафії м. Дніпропетровська змінила свою назву на Релігійну громаду Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська, шляхом внесення змін до статуту.
Позивачем пред'явлено позов до відповідачів про зобов'язання останніх передати позивачу безоплатно у власність культову споруду -римо-католицький храм, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідки Дніпропетровського державного історичного музею ім. Д.І. Яворницького від 22.05.1992р.; витягу з протоколу № 18 засідання ради по справам релігійних культів при Раді Міністрів СРСР від 29.11.1948р.; акту від 17.12.1948р. опису майна, що знаходилося в костьолі по пр. К.Маркса, 127 у м. Дніпропетровську; листа виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1600 від 26.08.1948р.; відомостей про деканати римсько-католицької церкви в Дніпропетровській області на 20.04.1949р.; висновку уповноваженого по справам релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по Дніпропетровській області від 27.07.1948р.; рішення виконкому Дніпропетровської міськради № 962 від 26.08.1948р. про передачу костьолу міській публічній бібліотеці; рішення виконкому Дніпропетровської обласної ради від 30.07.1948р. № 1839 про передачу костьолу по пр. К.Маркса, 127 у м. Дніпропетровську виконкому Дніпропетровської міської ради, а культового майна Дніпродзержинській громаді римо-католицького віросповідання; довідки Єпископа Станіслава Падевського Харківсько-Запорізької єпархії № 66-06ДН від 09.06.2006р. - римо-католицький храм, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91 було побудовано як культову споруду за кошт єдиної в Катеринославі релігійної громади римо-католицької парафії св. Йосипа у 70-роках ХІХ сторіччя, котра відтоді і стала його єдиним власником і розпорядником. У 1927р. будівля костьолу була націоналізована та передана до державної власності, а у 1948р. припинила своє існування релігійна громада римо-католиків м. Катеринослава, правонаступником якої є Релігійна громада Святого Йосипа парафії римсько-католицької церкви м. Дніпропетровська, як єдина релігійна громада римо-католиків м. Дніпропетровська.
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.
Згідно з ст.. 18 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.
У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.
Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
В силу ст. 21 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”,релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва).
Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації.
04.03.1992р. Президентом України було прийнято Указ за № 125 „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна”, п. 3, якого встановлено, що Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів: протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням.
Згідно з розпорядженням КМ України № 671-р від 21.10.1999р. будинок Дніпропетровського зонального управління "Спортлото" (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91) було передано в комунальну власність Дніпропетровської області.
Після цього спірну будівлю було приватизовано шляхом її продажу ТОВ „Фін-Інвест”. Відповідний договір купівлі-продажу між Дніпропетровською обласною радою та ТОВ „Фін-Інвест” було визнано недійсним рішенням Вищого господарського суду України від 24.12.1998р. у справі № 1/50, однак спірна будівля у комунальну власність повернута не була.
На час розгляду справи, як свідчить довідка Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 10.07.2006р. за № 6138 право власності на будівлю літ. „Г-2”, загальною площею 654,8кв.м. за адресою: пр. Карла Маркса, 91 у м. Дніпропетровськ зареєстровано за Каліфорнійською корпорацією „Дагзбери ІНК” на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між корпорацією „Вілнорт ІНК” та корпорацією „Дагзбери ІНК” від 06.08.1998р.
Отже спірна будівля римо-католицького храму не належить до об'єктів права державної або комунальної власності, що унеможливлює задоволення позовних вимог позивача до Дніпропетровської обласної ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації про зобов'язання передати спірну будівлю у власність, оскільки останні, з огляду на приписи ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 325, 326, 327 ЦК України, ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” не мають правових підстав для розпорядження майном, що є власністю іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до органів державної влади, зокрема Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного комітету України у справах релігій з приводу передачі спірної будівлі римо-католицького храму, однак отримував відповіді із зазначенням не можливості здійснення передачі будівлі храму, що було пов'язано спочатку з необхідністю вирішення питання про вивільнення будинку Дніпропетровським зональним управлінням "Спортлото", а потім з приватизацією спірної будівлі та вибуттям її з комунальної власності.
Таким чином, не вчинення органами державної влади тривалий час необхідних дій для виконання вимог ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” та Указу Президента України № 125 від 04.03.1992р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” призвело до приватизації будівлі римо-католицького храму особою, яка не має відношення до релігійної діяльності та не можливості його витребування від відповідачів для використання позивачем за цільовим призначенням і відповідно до порушення прав віруючих.
Разом з тим, враховуючи вищенаведені обставини щодо вибуття спірної будівлі з державної та комунальної власності, суд вважає, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, тому у суду відсутні необхідні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідачів передати позивачу безоплатно у власність культову споруду -римо-католицький храм, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 91.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити у повному обсягу.
Судові витрати по сплаті держмита у розмірі 3,40грн. віднести на позивача.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.
СуддяА.Є. Чередко
20.09.2006р.