. 22 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4901/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника позивача - Глущенко А.М.
представника відповідача - Казмерчука М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (ВП) про визнання дії протиправними та скасування вимоги про сплату боргу,
17 травня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:
визнати протиправними дії щодо нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати ЄСВ позивачу за період з ІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн., за ІІІ квартал 2019 року - 1836,12 грн., за ІV квартал 2019 року 2754,18 грн., за перший квартал 2020 року - 2078,12 грн.;
зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі - 8448,00 грн, 2018 рік - 9 828,72 гривні, перший квартал 2019 року - 2754,18 гривень, другий квартал 2019 року - 2754,18 грн, третій квартал 2019 року - 1836,12 гривень, четвертий квартал 2019 року - 2754,18 гривень, перший квартал 2020 року - 2078,12 грн.;
визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як особа, котра провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Оскільки позивач є найманим працівником, тобто працює за трудовим договором на посаді адвоката, отримує заробітну плату з якої роботодавцем відраховується єдиний внесок, а тому контролюючий орган безпідставно сформував спірну вимоги про сплату боргу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року в до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління ДПС в Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192), справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого судового засідання.
11 червня 2021 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що у позивача як у самозайнятої особи-адвоката наявний обов'язок зі сплати єдиного внеску. Крім того пояснив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/2780/19 контролюючим органом здійснено коригування відомостей інтегрованої картки позивача щодо розміру заборгованості зі сплати ЄСВ шляхом її зменшення на 10073,00 грн. Відтак, станом на 10 червня 2021 року за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 15819,54 грн.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
На підставі рішення Полтавської обласної КДК від 25 листопада 2011 року № 1111 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; з 03 липня 2012 року позивач зареєстрований та перебуває на обліку як самозайнята особа. У періоді з 2017 року по 2020 рік гр. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з МБО "Агробуд", Державною вищою школою спортивної майстерності, Адвокатським об'єднанням "Саєнко Харенко", Адвокатським об'єднанням "Назар Кульчицький та партнери" та ФОП ОСОБА_2 з яким на теперішній час перебуває у трудових відносинах
Головним управлінням ДФС у Полтавській області у відношенні позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2018 року № Ф-4463-50 в розмірі 15819,54 грн. за 2017, 2018 та І квартал 2019 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 440/2780/19 визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області по нарахуванню в автоматичному режимі заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за 2017 рік, 2018 рік, І квартал 2019 року, а також визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2018 №Ф-4463-50.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50 від 12 лютого 2020 року, якою визначено заборгованість з ЄСВ станом на 31 січня 2020 року в розмірі 29293,44 грн. /а.с. 103/. У подальшому у зв'язку з проведенням коригування відомостей інтегрованої картки позивача контролюючим органом зменшено заборгованість останнього з ЄСВ та відкориговано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50 від 12 лютого 2020 року шляхом винесення нової - вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50У від 12 лютого 2020 року, якою визначено заборгованість з ЄСВ станом на 19 травня 2020 року в розмірі 13770,90 грн. /а.с. 105/.
Не погоджуючись із зазначеною вимогою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно із підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ, згідно частин другої та третьої статті 9 даного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно положень статті 13 вказаного вище Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в періоді, зокрема, з ІІ кварталу 2020 року по теперішній час, позивач перебуває у трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 .
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) за період з ІІ кварталу 2020 року по ІV квартал 2020 року сплачений його роботодавцем.
При цьому, відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами роботи у ФОП ОСОБА_2 , тобто як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.
Враховуючи те, що позивач, як самозайнята особа (адвокат) поза межами роботи у ФОП ОСОБА_2 не працює, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, тому визначена в спірній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17 (адміністративне провадження № К/9901/51065/18, № К/9901/50934/18).
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності сформованих ними вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а тому позовні вимоги в частині визнання їх протиправною та скасування підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі - 8 448,00 грн, 2018 рік - 9 828,72 гривні, перший квартал 2019 року - 2754,18 гривень, другий квартал 2019 року - 2754,18 грн, третій квартал 2019 року - 1836,12 гривень, четвертий квартал 2019 року - 2754,18 гривень, перший квартал 2020 року - 2078,12 гривень, суд враховує таке.
Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
У статті 1 цього Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
У силу вимог пункту 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов'язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов'язку щодо його сплати.
Зважаючи на вищевикладені висновки суду у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі - 8 448,00 грн, 2018 рік - 9 828,72 гривні, перший квартал 2019 року - 2754,18 гривень, другий квартал 2019 року - 2754,18 грн, третій квартал 2019 року - 1836,12 гривень, четвертий квартал 2019 року - 2754,18 гривень, перший квартал 2020 року - 2078,12 гривень.
Відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5200,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем залучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 16/20 від 11 листопада 2020 року, ордер на надання правової допомоги, акт здачі-приймання наданих послуг, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також копію додаткової угоди до договору, квитанцію на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Проаналізувавши надані суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в системному зв'язку з кількістю та якістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, а також врахувавши відсутність доказів незгоди відповідача з розміром витрат позивача на таку допомогу, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесену позивачем суму витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 5200,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 43142831), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області по нарахуванню в автоматичному режимі заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за другий квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн, за третій квартал 2019 року - 1836,12 гривень, за четвертий квартал 2019 року - 2754,18 гривень, за перший квартал 2020 року - 2078,12 гривень.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі - 8 448,00 грн, 2018 рік - 9 828,72 гривні, перший квартал 2019 року - 2754,18 гривень, другий квартал 2019 року - 2754,18 грн, третій квартал 2019 року - 1836,12 гривень, четвертий квартал 2019 року - 2754,18 гривень, перший квартал 2020 року - 2078,12 гривень.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області № Ф-4463-50-У від 12 лютого 2020 року зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 13770,90 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 5200 (п'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення), з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 29 вересня 2021 року.
Суддя А.О. Чеснокова