10 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7507/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенської районної ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку, -
06 липня 2021 року ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської районної ради Полтавської області /надалі - відповідач/ про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати розрахункових коштів у день звільнення з роботи та ненарахування і невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; зобов'язання Лубенську районну раду нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати усіх сум, що належали ОСОБА_1 при звільненні (з 17.02.2021 по 19.05.2021) по день фактичного розрахунку, тобто за 62 робочих дні в сумі 58686,72 грн; середній заробіток за весь час затримки виплати середнього заробітку до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Підставою для звернення до суду із цим позовом позивачем зазначено те, що рішенням Лубенської районної ради від 15.12.2020 Оржицька районна рада була реорганізована шляхом приєднання до Лубенської районної ради Полтавської області. Позивач зазначає, що при звільненні із займаної посади 16.02.2021 у зв'язку з реорганізацією Оржицької районної ради на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КзпП України, згідно з розпорядженням №27 від 15.02.2021 відповідачем не проведено з позивачем повного розрахунку. Остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 19.05.2021. Таким чином, позивач зазначає, що відповідно до положень статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7507/21; призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.08.2021 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому Лубенська районна рада Полтавської області заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки 16.02.2021 позивача згідно з розпорядженням голови районної ради № 27 від 15.02.2021 було звільнено з посади керуючого справами виконавчого апарату Оржицької районної ради Полтавської області за п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України. Відповідач зазначає, що Лубенською районною радою Полтавської області, як правонаступником було вчасно нараховано всі належні позивачу суми, які належать до виплати при звільненні, та які не профінансовані фінансовим відділом Лубенської районної державної адміністрації, оскільки станом на 01.01.2021 та до 18.05.2021 залишки бюджетних коштів районного бюджету ліквідованого Оржицького району перебували на рахунку фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації /а.с. 50-55/.
09.08.2021 до суду надано позивачем відповідь на відзив в якій зазначено, що у відзиві на позов відповідачем не наведено належних доказів спростування доводів позивача, які викладені у позові.
25.08.2021 Лубенська районна рада надала до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначено, що відповідач до дня звільнення позивача проводив заходи для своєчасної виплати позивачу усіх належних йому сум при звільненні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Лубенської районної ради Полтавської області від 15.02.2021 № 27 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 16.02.2021 з посади керуючого справами Оржицької районної ради Полтавської області, за п. 1 частини першої статті 40 у зв'язку з реорганізацією установи.
Відповідно до довідки про доходи від 25.03.2021 №04-29/173 /а.с. 22/ позивачу нараховано до виплати за січень кошти у розмірі 16639,35 грн та за лютий 2021 - у розмірі 34227,91 грн.
Зазначені кошти виплачені позивачу 19.05.2021, що підтверджено випискою з картки позивача та не заперечується відповідачем /а.с. 28/.
Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив на підставі статей 47, 117 КЗпП України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки повного розрахунку з позивачем при звільненні з роботи (за період з 17.02.2021 по 18.05.2021 включно).
Водночас відповідач листом від 17.06.2021 № Г-15/02-46 /а.с. 35/ повідомив позивача щодо розгляду звернення та зазначив, що вини Лубенської районної ради Полтавської області у несвоєчасній виплаті позивачу належних сум при звільненні не має, то підстави для нарахування та виплати середнього заробітку відсутні.
Позивач не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті вказаних коштів, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Переданим на розгляд суду у цій справі питанням є наявність чи відсутність підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України з огляду на несвоєчасну виплату позивачу належних при звільненні сум.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, згідно з яким умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
З матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок та виплату всіх належних позивачу сум заробітної плати відповідач провів 19.05.2021.
Отже, суд дійшов висновку, що у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки з 17.02.2021 (день звільнення) по 19.05.2021 (день фактичного розрахунку).
Таким чином, кількість календарних днів затримки розрахунку при звільненні в період з 17.02.2021 (день звільнення) по 19.05.2021 (день фактичного розрахунку) становить 62 календарних дня.
Суд зазначає, що відповідачем надано до суду довідку про доходи від 23.07.2021 № 05-13/484 відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача склала 1008,29 грн.
Між сторонами відсутній спір щодо належних позивачу на дату звільнення сум.
Водночас відповідач заперечує наявність вини Лубенської районної ради Полтавської області у несвоєчасній виплаті належних позивачу при звільненні сум.
Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, суд враховує такі обставини.
Позивач проходив службу в органах місцевого самоврядування на посаді керуючого справами Оржицької районної ради Полтавської області.
Постановою Верховної ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" у Полтавській області утворено Лубенський район (з адміністративним центром у місті Лубни) у складі територій Гребінківської міської, Лубенської міської, Новооржицької селищної, Оржицької селищної, Пирятинської міської, Хорольської міської, Чорнухинської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Правонаступником Оржицької районної ради відповідно до Закону України від 17.11.2020 №1009-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" є Лубенська районна рада.
Розпорядженням Лубенської районної ради від 15.12.2020 №36 "Про попередження працівників Хорольської, Чорнухинської, Пирятинської, Оржицької, Гребінківської районних рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України" попереджено працівників виконавчого апарату та відділу управління комунальним майном Пирятинської районної ради про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією (пункт 3). Протягом дії розпорядження здійснювати нарахування та виплату всіх належних працівникам коштів відповідно до чинного законодавства.
Розпорядження про звільнення позивача з посади видане Головою Лубенської районної ради Полтавської області /а.с. 20-21/.
Отже, позивач по дату звільнення (16.02.2021) проходив службу в органах місцевого самоврядування у Лубенській районній раді Полтавської області.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що Лубенською районною радою вживались відповідні заходи для своєчасного проведення розрахунку з позивачем на момент звільнення, а відповідний розрахунок 16.02.2021 не проведено з огляду на не перерахування комісією з припинення діяльності фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації до загального фонду районного бюджету Лубенського району залишків коштів загальних фондів районного бюджету ліквідованого району, суд враховує такі обставини.
Дійсно, відповідно до абзацу шостого підпункту 15 пункту 6-2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції Закону України від 17.11.2020 №1009-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій") до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: залишки коштів (у тому числі боргові зобов'язання), що утворилися на кінець бюджетного періоду на рахунках районних бюджетів ліквідованих районів, перераховуються одночасно до районного бюджету новоутвореного району, бюджету територіальної громади з урахуванням цільового призначення таких коштів, особливостей розподілу нерухомого майна на підставі платіжних доручень за підписом голови районної ради новоутвореного району або голови комісії з реорганізації районної ради, що припиняється, або керівника місцевого фінансового органу, утвореного до утворення та ліквідації районів.
Посилаючись на зазначену норму відповідач стверджував, що проведення розрахунку з позивачем при звільненні було можливим виключно після виконання головою комісії з припинення діяльності фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації залишків коштів загальних фондів районного бюджету Пирятинського району.
Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача з таких підстав.
Так, як зазначено судом вище, на дату звільнення позивача з Лубенської районної ради позивачу не було виплачено заробітну плату за період з січня 2021 року по лютий 2021 року.
Отже, заборгованість з виплати належних працівникові сум виникла за 2021 рік.
Пунктом 2 розпорядження Лубенської районної ради від 31.12.2020 №54 передбачено оплату праці позаштатних працівників здійснювати в межах затвердженого фонду заробітної плати виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області на 2021 рік /а.с. 61/.
Тобто, оплата праці позивача у 2021 році мала здійснюватись за рахунок фонду заробітної плати виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області на 2021 рік.
Відповідачем у ході розгляду справи не доведено, що у межах видатків на оплату праці працівників виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області станом на 16.02.2021 проведення розрахунків з відповідачем було неможливим.
До того ж, за будь яких умов відсутність у органу місцевого самоврядування бюджетних асигнувань на оплату праці посадових осіб місцевого самоврядування не може бути визнана судом у якості достатньої підстави для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої частиною першої статті 117 КЗпП України з таких підстав.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних відносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
За наведених обставин суд визнає безпідставними посилання відповідача на положення абзацу другого частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, у силу яких особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Поряд з цим суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Такий висновок наведений, зокрема, у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (зокрема, висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних відносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд враховує, що позивач звільнений зі служби в органах місцевого самоврядування 16.02.2021, а належні при звільненні суми заробітної плати у розмірі 50867,86 грн позивачу виплачено 19.05.2021 /а.с. 91/.
Отже, період прострочення виплати заборгованості склав 62 робочих днів.
Таким чином, у разі визначення суми середнього заробітку за кількість днів прострочення розмір компенсації вона буде перевищувати суму самої заборгованості (1008,29 грн х 62 = 62513,98 грн).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця (пункт 81); суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (пункт 89).
У підпункті 94.5 пункту 94 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Згідно інформації, отриманої із офіційного сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial), середній розмір процентних ставок по кредитам за лютий - травень 2021 року становив 12,8%.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду від висновків, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, в частині запропонованого способу обчислення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України, не відступала. А тому, суд вважає за можливе застосувати такі висновки до спірних відносин у цій справі.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 6511,09 грн (50867,86 грн х 12,8%).
З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги позивача в цій частині належить задовольнити частково.
Вимога позивача в частині зобов'язання Лубенську районну раду нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати середнього заробітку до моменту набрання рішенням суду законної сили, задоволенню не підлягає з огляду на передчасність.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн за подання позову відповідно до платіжного доручення від 05.07.2021 /а.с. 13/.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Лубенської районної ради Полтавської області (вул. Академіка Олексія Бекетова, 19, м. Лубни, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21072647) про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
Стягнути з Лубенської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6511,09 грн з відрахуванням податків і зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова