Справа № 420/9724/21
29 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (67900, Одеська область, Окнянський р-н, смт. Окни, вул. Першотравнева, 6; код ЄДРПОУ 04379924) про визнання протиправним та скасування рішення №467/6-VIII від 20.05.2021р., зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII від 20.05.2021р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» в частині «вирішила: п. 1. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність наступним громадянам: 1.1. ОСОБА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки - 0,1000 га»;
зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 59,8525 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0369 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0376 (17); або несформованої земельної ділянки за межами с. Антонівка, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007(18); або несформованої земельної ділянки за межами с. Антонівка, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 28,3155 га., яка межує з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0076 та 5123180400:01:001:0271 (19); або несформованої земельної ділянки за межами с. Флора, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона: 01, Квартал: 004, площа 28,3155 га., яка межує з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0275 та 5123155100:01:004:0295 (4); або несформованої земельної ділянки за межами с. Флора, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначена на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона: 01, Квартал: 004, площа більше 100 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0432, 5123155100:01:004:0065, та кадастровий номер 5123155100:01:004:0463 (7).
встановити судовий контроль виконання судового рішення шляхом зобов'язання Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області надати звіт до Одеського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення по справі;
стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області судові витрати за подання правничої допомоги в сумі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.05.2021 р. Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області розглянула клопотання позивача та прийняла рішення №467/6-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної, ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадян, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)», відповідно до пп. 1.1. п.1 якого позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність орієнтовною площею земельної ділянки 0,1000 га. Позивач зазначає, що вказаним рішенням відповідач протиправно відмовив йому у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га. та не надав позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. При цьому, рішення не містить жодної обґрунтованої законної підстави для відмови у наданні дозволу на 2,00 га, які передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/18277/21 від 06.07.2021 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що рішенням Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII від 20.05.2021р. надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність орієнтовною площею земельної ділянки 0,1000 га, відтак позивач скористався своїм правом безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням. Рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII від 20.05.2021р. не підлягає скасуванню судом , оскільки прийняте у спосіб, передбачений чинним законодавством, відповідно до приписів п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Ухвалою від 14.06.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву; відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 15.07.2021р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 30.08.2021 р.
Ухвалою суду від 30.08.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.09.2021р.
До судового засідання 21.09.2021 р. сторони не з'явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та завчасно.
08.09.2021р. (вх. №ЕП/49407/21) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
31.03.2021 р. позивач звернувся до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 59,8525 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0369 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0376 (17); або несформованої земельної ділянки за межами с. Антонівка, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 та кадастровий номер 5123180400:01:001:0007(18); або несформованої земельної ділянки за межами с. Антонівка, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 28,3155 га., яка межує з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0076 та 5123180400:01:001:0271 (19); або несформованої земельної ділянки за межами с. Флора, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона: 01, Квартал: 004, площа 28,3155 га., яка межує з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0275 та 5123155100:01:004:0295 (4); або несформованої земельної ділянки за межами с. Флора, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначена на Публічній кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона: 01, Квартал: 004, площа більше 100 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0432, 5123155100:01:004:0065, та кадастровий номер 5123155100:01:004:0463(7) (а.с. 9).
В заяві позивач також зазначив, що якщо на вказані земельні ділянки не може бути виданий вказаний дозвіл, то позивач просить надати дозвіл за рахунок іншої земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, яка була б придатна для вирощування сільськогосподарського продукції та ведення особистого селянського господарства.
До клопотання позивачем додано копію паспорту, ІПН, графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та орієнтовний розмір несформованих земельних ділянок комунальної власності на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області, відповіді ДЗК в Одеській області по вказаним земельним ділянкам.
Рішенням Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII від 20.05.2021 р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність ОСОБА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки - 0,1000 га (п.1.1 рішення, а.с. 15).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.
Згідно ст. 19, ч. 2, 3 ст. 22 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно із п. «б» ч.1 ст.81, п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.
При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже розгляд заяви особи, що звернулась з відповідною заявою може завершитись її задоволенням або вмотивованою відмовою уповноваженого органу у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.
При цьому, Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області прийнято рішення №467/6-VIII від 20.05.2021 р., яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею земельної ділянки - 0,1000 га, тобто в розмірі меншому ніж бажав позивач.
Так, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.
Тобто у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 га.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача взагалі не містить обґрунтування причин, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га.
Суд зазначає, що п. 1.1 оскаржуваного рішення відповідач безпідставно зменшив площу бажаної земельної ділянки, на отримання якої позивач подав заяву від 31.03.2021 року та жодним чином не обґрунтував належних мотивів та причин такої відмови.
Враховуючи принцип правової визначеності, рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку відповідача, має бути вмотивованим та містити обґрунтування його прийняття, із наведенням конкретних підстав, а особливо що стосується відмови у задоволенні заяв суб'єктів звернення чи прийнятих на власний розсуд рішень.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування п. 1.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII від 20.05.2021р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність наступним громадянам: 1.1. ОСОБА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки - 0,1000 га.
При цьому, суд зазначає, що повноваження щодо перевірки вищевказаних питань, зокрема, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, належить виключно до компетенції відповідача.
Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі зазначеного дозволу з порушенням вимог закону.
Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2,0 га та не надав доказів на підтвердження правової позиції щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 31.03.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебираєтиме на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2 га, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 382 КАС України).
Таким чином, приписами наведеної статті КАС України суду надано право, а не встановлено обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За встановлених у даній справі обставин, не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо вимог про стягнення з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області судові витрати за подання правничої допомоги в сумі 7000 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2021 р. між адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с. 28).
Відповідно до Додатку 1 до договору від 30.03.2021 р. попередній розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести складає 7000,00 грн.
На підтвердження виконання вказаного договору адвокатом надано до суду акт прийому виконаних робіт від 04.06.2021 р., згідно з яким "виконавець" надав, а "замовник" прийняв послуги на правову допомогу у формі:
виїзд власним транспортом адвоката до м. Одеси, зустріч з замовником, надання консультації, роз'яснення, виготовлення графічних матеріалів земельних ділянок, підготовка звернення до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області на отримання дозволу на виготовлення технічної документації - 2000,00 грн.;
вивчення рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» про розгляд заяви та відмову у наданні дозволу на 2,00 га, надання консультації, надання правової інформації замовнику, роз'яснення порядку оскарження - 1000,00 грн.;
зібрання правової інформації, судової практики, підготовка адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду до Окнянської ОТГ 2000 грн.;
приїзд в Подільськ на зустріч з замовником, консультація клієнта, складання акту виконаних робіт, заяви про відшкодування судових витрат, надання роз'яснення та консультації стосовно подальших дій - 1000,00 грн.;
ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив - 1000,00 грн.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспізмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з урахуванням наведеного при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.
Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг).
Враховуючи наведене, викладені у відзиві на позовну заяву доводи щодо наявності підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (67900, Одеська область, Окнянський р-н, смт. Окни, вул. Першотравнева, 6; код ЄДРПОУ 04379924) про визнання протиправним та скасування рішення №467/6-VIII від 20.05.2021р., зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області №467/6-VIII від 20.05.2021р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, які не зареєстровані на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність наступним громадянам: 1.1. ОСОБА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки - 0,1000 га (пункт 1.1 рішення).
Зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2 га, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (67900, Одеська область, Окнянський р-н, смт. Окни, вул. Першотравнева, 6; код ЄДРПОУ 04379924) на користь ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Г.П. Самойлюк