Справа № 420/17722/21
29 вересня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення майнової шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо збереження військового майна за період з 09.09.2016р. по 29.03.2018 р. перебуваючи на посаді командира військової частини НОМЕР_2 ; стягнення з ОСОБА_1 , на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду в розмірі 13495,04 грн.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. №3674-VI.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий суб'єктом владних повноважень встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру -1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2270,00 гривні.
Однак, всупереч вимогам ст. 161 КАС України позивач не надав до суду документ про сплату судового збору.
Разом із адміністративним позовом позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду заяву про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з фінансовим становищем військової частини НОМЕР_1 .
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Обмежене фінансування Військової частини НОМЕР_1 не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. справ “Креуз проти Польщі”, “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.
Позивачем на підтвердження обставин, зазначених в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви не надано до суду жодних доказів.
З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відстрочення сплати судового збору.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) з 09.09.2016 по 29.03.2018р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 19.04.2019р. №303 призначено службове розслідування за фактом відсутності блоків які містять дорогоцінні метали в апаратурі зв'язку військової частини НОМЕР_2 .
Пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 10.06.2019р. №185 «Про результати службового розслідування» за шкоду заподіяну державі притягнуто підполковника ОСОБА_1 до «обмеженої» матеріальної відповідальності у розмірі одного посадового окладу з грошового забезпечення у розмірі 13 495,04грн.
Таким чином, 10 червня 2019 року розпочав перебіг процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі.
У зв'язку з викладеним, звернувшись 24.09.2021р. із вказаним позовом позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення майнової шкоди.
Аналогічні висновки щодо застосування 3-місячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року по справі № 420/4099/20.
Разом із позовною заявою до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке обґрунтовано тим, що: - з 2016 року військова частина НОМЕР_1 перебуває в складі сил та засобів ООС (Організації Об'єднаних Сил), а також на даний час знаходиться на виконанні завдань за призначенням, тобто вживає заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, тому представник військової частини не мав можливості звернутися до суду у визначені законом строки; з травня місяця 2020 року управління військової частини НОМЕР_1 знаходиться в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на полігоні смт. Старичі, Яворівського району, Львівської області, що унеможливлює зібрання всіх потрібних доказів представником військової частини НОМЕР_1 з метою подачі позовної заяви до суду; -військові частини НОМЕР_1 відповідно до статі 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях» відповідно до наказу Генерального Штабу Збройних Сил України від 14.08.2020 р. №110/ДСК, залучені до виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, представник військової частини не мав змоги зібрати необхідні документи для підготовки позовної заяви до суду, в свою чергу інші посадові особи військової частини не мали змогу надати необхідні документи так як вся документація знаходилися та зберігалися у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . Також представник позивача зауважив, що під час виконання завдань за призначенням в районі проведення Операції об'єднаних Сил у військовій частині існують певні проблеми щодо транспортування та пересування. У зв'язку з викладеним та посилаючись на те, що мало місце факт ускладнення зібрання документів та підготовки їх до відправки до суду та, у зв'язку з карантинними обмеженнями, представник позивача просить суд поновити строк звернення до суду із цим позовом.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25.01.2000 р. Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Щодо посилання позивача, як на підставу поважності пропуску позивачем строку звернення до суду на те, що на наданий час військова частина знаходиться на виконанні завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, а з травня місяця 2020 року управління знаходиться в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на полігоні смт. Старичі, Яворівського району, Львівської області і на підставі наказу Генерального Штабу Збройних Сил України від 14.08.2020 р. №110/ДСК, залучена до виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, суд зазначає, що 3-місячний строк звернення до суду із цим позовом сплив у вересні 2019 року та відповідно події, які мали місце у 2020 році не можуть бути підставою для поважності пропуску строків звернення до суду із цим позовом, як і сам факт введення карантинних обмежень, без доведення поважності пропуску строків звернення до суду із позовом, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
За таких обставин, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави суддя вважає неповажними.
Враховуючи наведене та з урахуванням приписів ст. 123 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для надання позивачу строку для звернення до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними вимогами та/або надати докази дотримання ним строків звернення до суду із цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху для надання позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України суддя, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору-відмовити.
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення майнової шкоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Танцюра