Справа № 420/13851/20
29 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму у розмірі 2 259,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наказом Голови Національної поліції України від 07 листопада 2015 року №116 о/с ОСОБА_1 було призначено інспектором роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції. Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції №183 о/с від 04.03.2020 року «По особовому складу» відповідача було звільнено зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення в поліції із відрахуванням грошового забезпечення за 10 календарних днів надмірно нарахованої частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Водночас ОСОБА_1 добровільно матеріальні збитки у сумі 2259,00 грн. за надмірно нараховану йому частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року не відшкодував, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
17.02.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі №420/13851/20 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №420/3002/20. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що наказом Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 04 березня 2020 року №183 о/с його було звільнено зі служби в поліції з посади інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. При цьому в зазначеному наказі зазначено про відрахування з його грошового забезпечення суми за 10 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Водночас, не погоджуючись із наказом від 04 березня 2020 року №183о/с та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із позовом до Одеського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №420/3002/20.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року було задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у адміністративній справі №420/13851/20 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів - до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №420/3002/20.
14.09.2021 року провадження у справі №420/13851/20 було поновлено то продовжено розгляд справи по суті.
Відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до суду подано не було.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Наказом Голови Національної поліції України від 07 листопада 2015 року №116 о/с ОСОБА_1 було призначено інспектором роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції (а.с. 19).
19.12.2019 року ОСОБА_1 було подано начальнику Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рапорт, в якому відповідач просив надати йому частини щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2020 рік тривалістю 15 діб з 01.02.2020 року (а.с. 22). Зазначений рапорт був погоджений з відповідними службовими особами.
Водночас, наказом Департаменту патрульної поліції №183 о/с від 04.03.2020 року «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено зі служби з 04.03.2021 року, із відрахуванням грошового забезпечення за 10 календарних днів надмірно нарахованої частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (а.с. 21).
Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку, надмірно нараховане грошове забезпечення відповідача за невідпрацьований час становить 10 днів, що складає суму у розмірі 2 259,56 грн. (а.с. 36).
ОСОБА_1 добровільно матеріальні збитки у сумі 2 259,00 грн. за надмірно нараховану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року позивачу не відшкодував, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Разом з тим судом встановлено, що, не погоджуючись із наказом від 04 березня 2020 року №183о/с та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся із позовом до Одеського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №420/3002/20.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №420/3002/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» від 03 березня 2020 року №154 в частині звільнення зі служби в поліції інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 04 березня 2020 року №183 о/с в частині звільнення зі служби в поліції інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Поновлено на службі в поліції лейтенанта ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 04 березня 2020 року. Зобов'язано Департамент патрульної поліції самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2020 року по 01.12.2020 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції з 04 березня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць (а.с. 63-73).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року по справі №420/3002/20, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року було змінено та викладено 5 абзац його резолютивної частини у наступній редакції «Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 05 березня 2020 року по 01 грудня 2020 року, у сумі 93206 (дев'яносто три тисячі двісті шість) грн. 24 коп.». В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишено без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
На підставі частини 1 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Отже, основним законом та спеціальним законом передбачено, що поліцейський реалізує гарантоване право на відпочинок в тому числі шляхом використання чергової щорічної оплачуваної відпустки.
Згідно з частинами 2, 3, 4, 7, 9 статті 93 Закону №580-VIII тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Абзацом 2 частини 9 статті 93 Закону №580-VIII визначено, що при звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Також відповідно до абзаців 6, 9 пункту 8 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі Порядок №260), при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.
При звільнені поліцейського зі служби в поліції розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав поліцейський за дні чергової відпустки.
На підставі пункту 2 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.
Частина третя статті 233 КЗпП України встановлено право власника або уповноваженого ним органу на звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Департаменту патрульної поліції №183 о/с від 04.03.2020 року «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено зі служби з 04.03.2021 року, із відрахуванням грошового забезпечення за 10 календарних днів надмірно нарахованої частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Відповідно до наданого до суду розрахунку, надмірно нараховане грошове забезпечення відповідача за невідпрацьований час становить 10 днів, що складає суму у розмірі 2 259,56 грн. (а.с.36).
Разом з тим, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №420/3002/20, було зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 04 березня 2020 року №183 о/с в частині звільнення зі служби в поліції інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Поновлено на службі в поліції лейтенанта ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №8 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції з 04 березня 2020 року. Зобов'язано Департамент патрульної поліції самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2020 року по 01.12.2020 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 82 КЗпП та п.2 ч.1 статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що звільнення відповідача зі служби відбулось незаконно, та ОСОБА_2 протягом усього 2020 року знаходився у вимушеному прогулі, суд доходить висновку, що відповідач набув право на щорічну основну відпуску, частина якої ним вже була використана (15 днів), з огляду на що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат у цій справі.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.