Справа № 420/15359/21
29 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
26 серпня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради від 12.08.2021 року № Н-1036/3139 у вигляді відмови щодо перерахунку належної виплати щорічної одноразової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, за 2021 рік та відмови у виплаті різниці недоплаченої суми;
зобов'язати Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом накладення обов'язку на відповідача надати, у встановлений судом термін, звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона - ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а відтак і право на пільги, які встановлені для учасників бойових дій, зокрема ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги.
Позивачка вважає, що, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, розмір вказаної щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій складає п'ять мінімальних пенсій за віком.
Натомість, у 2021 році позивачка до 5 травня отримала разову грошову допомогу у розмірі 1491, 00 грн.
Позивач вказує, що розмір виплаченої їй разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік не відповідає нормам чинного законодавства, що діяли на момент виплати допомоги, а саме відповідач не врахував рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
На підставі викладеного, позивачка вважає, що має право на отримання до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що у 2021 році складає 8845, 00 грн.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів на соціальний захист, гарантованих конституційними нормами, позивачка звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, згідно рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року. Однак, позитивної відповіді не отримала, оскільки відповідач листом від 12.08.2021 року відмовив позивачці у задоволенні її заяви.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно до ст. 263 КАС України.
Відповідач копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 31 серпня 2021 року отримав засобами електронного зв'язку 02 вересня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи звітом про отримання електронного листа.
Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на адміністративний позов не надав, з клопотаннями/заявами щодо продовження строку на подання відзиву до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 26 липня 2017 року управлінням персоналу штабу Управління оперативного командування «Південь» (а.с. 10).
Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.
Отже, як учасник бойових дій, позивач має право на нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги, що не заперечується сторонами.
Сторонами також не заперечується, що позивачу здійснена виплата разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2021 році як учаснику бойових дій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" у розмірі 1491,00 грн.
Однак, позивач, не погоджуючись із розміром виплаченої їй разової щорічної грошової допомоги, звернулась до відповідача із заявою від 04 серпня 2021 року щодо перерахунку та виплати їй недоотриманої частини грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (а.с. 11).
Листом від 12 серпня 2021 року вих. № Н-1036/3139 відповідач надав відповідь, у якій повідомив, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, в межах відповідних бюджетних призначень, за які Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області не має повноважень виходити (а.с. 12).
На підставі викладеного відповідач зазначив, що разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік була призначена та виплачена позивачу відповідно до чинного законодавства.
Вважаючи своє право порушеним щодо нарахування та виплати гарантованої ст. 12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (надалі - Закон №3551).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ст. 17-1 Закону №3551, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст.12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набув чинності 01.01.2008) ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019, № 112 від 19.02.2020, №325 від 08.04.2021, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Водночас, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
08 квітня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою визначені розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Зокрема, Кабінет Міністрів України у Постанові № 325 установив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Проте, як вже було зазначено, з 27 лютого 2020 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 стаття 12 Закону №3551-XII діє у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV та передбачає: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Відповідно до положень ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1)
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч. 2).
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3).
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (ч. 4).
Отже, виходячи із визначених у статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ №325, якою керувався відповідач.
Аналогічного висновку щодо необхідності застосування при визначенні розміру разової грошової допомоги акту, який має вищу юридичну силу, а саме Закон № 3551-XII, а не Постанову КМУ №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, про що зробила висновок Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769х 5).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що у 2021 році становить 8845,00 грн.
Проте, як встановив суд, відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги у розмірі 1491,00 грн. відповідно до постанови КМУ від 8 квітня 2021 р. № 325, чим порушив права позивача.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Отже, оскільки разову грошову допомогу у 2021 році до 05 травня позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Суд зазначає, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діє та має застосовуватись у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV.
Ця норма передбачає, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради щодо відмови листом від 12.08.2021 року № Н-1036/3139 у здійсненні перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та у виплаті різниці недоплаченої суми, оскільки порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.
У позовній заяві позивач також просить суд встановити судовий контроль за виконанням вказаного рішення.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Позивачем до суду не надано доказів того, що відповідачі можуть ухилятися від виконання даного рішення суду. Позивачем не наведено інших причин та не надано доказів на їх підтвердження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати Звіт про виконання судового рішення у справі за цим позовом.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 241-246, 250, 255, 263, 291, 295, 297, 382 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 43686993; 67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський, 8).
Суддя О.В. Глуханчук