Справа № 420/11187/21
27 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
30 червня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов Військової НОМЕР_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 6290, 17 грн., а також розподіл судових витрат.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На підставі положень ч. 3 ст. 171 КАС України, судом направлено до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області запит щодо надання/підтвердження відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
21 липня 2021 року до суду через канцелярію надійшла відповідь Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області на Запит щодо надання/підтвердження відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що відповідача знято з усіх видів забезпечення та він є таким, що перебуває у розпорядженні командира військової частини. ОСОБА_1 самовільно покинув військову частину, при цьому, ним не було проведено здачі ввіреного йому інвентарного (речового) майна у встановленому порядку. В ході перевірки наявності інвентарного майна, закріпленого за солдатом, встановлено нестачу на загальну суму 6290,17 грн., отже, на зазначену суму відповідачем завдано матеріальну шкоду державі. Оскільки заподіяна шкода відповідачем не відшкодована, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Відповідач відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків до суду не подав; позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 не спростував.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи, письмові докази, заяви/клопотання учасниками справи також не надавались.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження після спливу строків передбачених КАС України
Дослідивши матеріали справи та надані докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
25 січня 2020 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу строком на три роки (а.с.15-18), відповідно умов якого ОСОБА_1 ознайомлений із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №25 від 25.01.2020 (а.с.26), наказано солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 січня 2020 року №20-РС на посаду стрільця зенітника 1-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу 3-ї зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, який прибув із Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для подальшого проходження служби в місце дислокації військової частини НОМЕР_1 с. Михайлівка Миколаївської області, з 25 січня 2020 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що 25 січня 2020 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат», ВОС - 104916А. Виплачувати щомісячну премію у розмірі 166% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №234 від 16.04.2021 «Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 » (а.с.27-28), зазначено, що в ході службового розслідування було встановлено вину солдата ОСОБА_1 , який 31.03.2021 вибув на лікування до військового шпиталю м. Миколаїв, проте до вказаного шпиталю не прибув, тобто самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та до теперішнього часу не повернувся та наказано, окрім іншого, ОСОБА_1 припинити виплату грошового забезпечення з 31.03.2021, позбавити преміювання за березень 2021 року та з 14.04.2021 вивести у розпорядження командира військової частини та зняти з усіх видів забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №308 від 20.04.2021 «Про призначення службового розслідування по факту нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 » (а.с.9), наказано провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, які сприяли нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 .
Згідно акту проведення службового розслідування по факту нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 , який 13.05.2021 затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с.10-12): «Військовослужбовець ОСОБА_1 31.03.2021 вибув на лікування до військового шпиталю м. Миколаїв, проте до вказаного шпиталю не прибув та до розташування в/ч НОМЕР_1 в н.п. с. Михайлівка не повернувся, тобто самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . В ході перевірки наявності інвентарного майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_1 встановлено нестачу: сумка транспортна - 1шт., бронежилет «Корсар МЗс-1-4» - 1 шт., сумка підсумок бойова «А-30» - 2 шт., сумка підсумок бойова «Г» - 2 шт. Місцезнаходження солдата ОСОБА_1 та ввіреного йому інвентарного військового майна на даний час невідомо. Своїми протиправними діями солдат ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 6290,17 грн.».
Відповідно до довідки-розрахунку про вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі (псування, знищення, втрати) майна речової служби (а.с.31), вартість майна з урахуванням становить: сумка транспортна - 1шт. - 882,02 грн, бронежилет «Корсар МЗс-1-4» - 1 шт. - 3718,30 грн, сумка підсумок бойова «А-30» - 2 шт. - 193,28 грн., сумка підсумок бойова «Г» - 2 шт. - 196,23 шт., а загалом на суму 6290,17 грн.
Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна речової служби від 16.04.2021 (а.с.32), залишкова вартість майна речової служби становить: сумка транспортна - 1шт. - 882,02 грн, бронежилет «Корсар МЗс-1-4» - 1 шт. - 3718,30 грн, сумка підсумок бойова «А-30» - 2 шт. - 193,28 грн, сумка підсумок бойова «Г» - 2 шт. - 196,23 шт., а загалом на суму 6290,17 грн.
Відповідно до витягів з книги обліку військового майна, виданого в тимчасове користування 1-ї зенітної ракетно-артилерійської батареї ЗРАДн в/ч НОМЕР_1 (а.с.33-36), ОСОБА_1 прийняв військове майно.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №282 від 13.05.2021 «Про результати службового розслідування по факту нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 » (а.с.39-40), «в ході перевірки наявності інвентарного майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_1 встановлено нестачу: сумка транспортна - 1шт., бронежилет «Корсар МЗс-1-4» - 1 шт., сумка підсумок бойова «А-30» - 2 шт., сумка підсумок бойова «Г» - 2 шт. Солдат ОСОБА_1 порушив статті 4, 6, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзаци 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Своїми протиправними діями солдат ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 6290,17 грн».
Зазначеним наказом, командир військової частини НОМЕР_1 наказав: « 1.Службове розслідування вважати закінченим і проведеним належним чином. 2.Заступнику командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , майору ОСОБА_2 в строк до 20.05.2021 року провести заняття з особовим складом зенітного ракетно-артилерійського дивізіону щодо недопущення порушення вимог Статутів Збройних Сил України та ознайомити весь особовий склад зенітного ракетно-артилерійського дивізіону з вимогами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». 3.Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної служби підготувати цивільний позов для притягнення солдата ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. 4.Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 . 5.Наказ довести до визначених посадових осіб в частині, що їх стосується».
З огляду на виявлення матеріальної шкоди, позивач просить стягнути її з ОСОБА_1 у судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (надалі - Статут).
Згідно з вимогам статті 127 Статуту, солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Згідно статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Стаття 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку.
Згідно статті 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Вирішуючи заявленій спір по суті та надаючи оцінку письмовим доказам, суд виходить із того, що на момент вчинення відповідачем неправомірних дій, а також на час проведення службового розслідування та видання наказу за його результатами, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначав Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Частиною 4 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до положень п.п.2-6 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Частиною 7 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено, що якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У матеріалах справи наявний витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №282 від 13.05.2021 «Про результати службового розслідування по факту нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 » (а.с.39-40), при цьому, з наданого витягу з наказу та матеріалів службового розслідування, які надані позивачем до суду, не вбачається факт доведення Наказу №282 від 13.05.2021 до відповідача під підпис, а також факт вжиття дій спрямованих на ознайомлення відповідача з даним наказом або відмови від ознайомлення.
Більш того, матеріали справи взагалі не містять наказу командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що для вирішення питання про відшкодування завданої шкоди у судовому порядку необхідним є факт відмови винної особи від її добровільного відшкодування.
За наведеного правового регулювання, право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та або в іншому встановленому законом порядку.
Позивач був зобов'язаний після ознайомлення відповідача з наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності, надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.
Однак, як встановлено судом, у матеріалах службового розслідування та у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту ознайомлення відповідача із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №282 від 13.05.2021 «Про результати службового розслідування по факту нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 », або відмови від такого ознайомлення. Матеріали справи не містять наказу командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, а також відсутні докази здійснення позивачем пропозиції щодо добровільного відшкодування завданої шкоди.
Суд наголошує, що оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.
З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність факту ознайомлення відповідача із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №282 від 13.05.2021 «Про результати службового розслідування по факту нестачі військового майна солдата ОСОБА_1 », відсутності наказу командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, а також відсутність доказів на підтвердження факту відмови відповідача від добровільного відшкодування завданої шкоди, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог та, як наслідок, відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 КАС України).
На підставі положень ст. 120 КАС України, справу розглянуто 27 вересня 2021 року, враховуючи відрядження головуючого судді.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 120, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Глуханчук