28 вересня 2021 р. № 400/4431/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:
- визнання протиправними дій (рішення) щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання позивача з 90% до 66% суддівської винагороди під час перерахунку з 19.02.2020 р.;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19.02.2020 р.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. по справі № 400/1396/20 зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 25.02.2020 р. № 8-15/16/2020. На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок, однак виплачує 66% суддівської винагороди, замість 90%. Позивач звільнений у відставку з 27.06.2017 р. Довічне грошове утримання призначене йому з 06.07.2017 р. відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402) з урахуванням положень Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453). При виході у відставку визначено стаж його роботи на посаді судді 28 років 3 місяці 17 днів та призначено 90% довічного грошового утримання.
13.07.2021 р. відповідачем подано відзив на позов (а. с. 31-32), де вказано, що при перерахунку з 19.02.2020 р. розмір щомісячного довічного грошового утримання розраховано відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 із розрахунку 66% суддівської винагороди. Чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи. Вимоги позивача є безпідставними.
Ухвалою від 21.07.2021 р. суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та розглядати справу з позовними вимогами про:
- визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання позивача з 90% до 66% суддівської винагороди під час перерахунку з 19.02.2020 р.;
- визнання протиправними та скасування розпоряджень від 09.12.2020 р. № 948010193243 і від 25.06.2021 р. № 948010183243, якими зменшено відсоткове значення розміру щомісячного грошового утримання позивача з 90% до 66% суддівської винагороди під час перерахунку з 19.02.2020 р.;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19.02.2020 р.
05.08.2021 р. відповідачем подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 58-59), який аналогічний відзиву на позов.
За заявою позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є суддею у відставці Апеляційного суду Миколаївської області, якому з 06.07.2017 р. виплачується довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону № 1402 та обчислене відповідно до Закону № 2453. При виході у відставку визначено стаж його роботи на посаді судді 28 років 3 місяці 17 днів та призначено 90% довічного грошового утримання.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. по справі № 400/1396/20 зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 25.02.2020 р. № 8-15/16/2020 (а. с. 9-13).
На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 та встановлено 66% довічного грошового утримання.
05.01.2021 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про роз'яснення нормативно-правового регулювання при зменшенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 66% суддівської винагороди (а. с. 17).
Листом від 16.01.2021 р. відповідач відмовив у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (а. с. 16).
Спірні правовідносини нормативно врегульовані наступним чином.
Відповідно до положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402.
Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453 (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).
Законом України від 16.10.2019 р. № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 р., було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 р. № 10-рп/2013).
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
На підставі ч. 4 ст. 142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.
Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами стаж роботи позивача на посаді судді 28 років 3 місяці 17 днів (а. с. 18-19).
Так, враховуючи зазначені вище положення ч. 3 статті 142 Закону № 1402, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 16 відсотків (8 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2).
У свою чергу, для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що просить позивач, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом № 2453, який з моменту проголошення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 р. в частині регулювання щомісячного грошового утримання остаточно втратив чинність.
При цьому, діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання та за різними законами.
Згідно сталої позиції П'ятого апеляційного адміністративного суду стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 28 жовтня 2020 року у справі №200/6296/19-а, від 14 травня 2021 року № 414/529/17.
Відтак, відповідач як при призначенні довічного грошового утримання, так і при його перерахунку з 19.02.2020 р. визначив стаж позивача на посаді судді 28 років 3 місяці 17 днів.
Враховуючи викладене, встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є правомірним.
Отже, позовні вимоги не належать задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання позивача з 90% до 66% суддівської винагороди під час перерахунку з 19.02.2020 р.; визнання протиправними та скасування розпоряджень від 09.12.2020 р. № 948010193243 і від 25.06.2021 р. № 948010183243; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19.02.2020 р. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 28.09.2021 р.
Суддя Н. В. Лісовська