справа№380/14233/21
29 вересня 2021 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І,
секретар судового засідання Наум'як Х.О.
з участю
представника позивача Барна О.О.
представника відповідача Матус М.З.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ "Гравіс" про визнання протиправною та скасування постанови Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ "Гравіс" з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Червоноградського відділу Державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матус М.З. від 17.08.2021 у виконавчому провадженні №59267282 про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» в розмірі 5100,00 грн (п'ять тисяч сто гривень нуль копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою державного виконавця Червоноградського відділу Державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мЛьвів) Матус М.З. від 17.08.2021 р. про накладення штрафу у виконавчому провадженні №59267282 на товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду. Позивач вважає таку постанову про накладення штрафу безпідставною, прийнятою з грубим порушенням чинного законодавства та перевищенням відповідачем своїх повноважень, визначених законодавством, а тому протиправною. Вказує, що судовим рішенням у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку №19 по вул. Грушевського в м. Червонограді Львівської області та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991 року, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР. Зазначає, що в ТзОВ «Гравіс» не існувало та не існує спеціального завантажувального приміщення чи місця розвантаження товару, визначеного технічною документацією як окрема одиниця. Тобто, почавши здійснювати розвантаження товару з торця нежитлової будівлі за адресою м. Червоноград, пр. Шевченка, 16А, боржник, фактично, переніс і умовне місце розвантаження товару. Оскільки іншим чином виконати згадане рішення Червоноградського міського суду у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016р. є неможливим, а саме рішення не передбачає якогось іншого конкретного способу його виконання. Позивач зазначає, що ТзОВ «Гравіс», на виконання рішення Червоноградського міського суду у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016 добровільно та своєчасно здійснило всі необхідні дії, а саме перестало здійснювати розвантаження товарів згідно з вимогами судового рішення та відповідним чином проінформувало про це державного виконавця, про що і було зазначено державним виконавцем Матус М.З. в акті державного виконавця і постанові про закінчення виконавчого провадження № 59267282 від 20.06.2019. Вважає, що таким чином виконання рішення Червоноградського міського суду у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016 відбулось шляхом припинення розвантаження товару згідно з вимогами пункту 55 Санітарних правил № 5781-91 від 16.04.1991, а також фактичного перенесення умовного місця розвантаження товару. Позивач наголошує, що конкретного місця розвантаження товару, визначеного технічною документацією, не існувало та не існує. Однак, ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27.01.2020 у справі №459/2162/19 задоволено скаргу представника Петришин М.Ф. та визнано неправомірною постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20.06.2019 про закінчення виконавчого провадження № 59267282. Зобов'язано державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) Матус М.З. відновити виконавче провадження. Постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2021 у справі № 459/2162/19 Апеляційні скарги Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» залишено без задоволення, ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року залишено без змін. На підставі Постанови Львівського апеляційного суду від 11.02.2021 у справі № 459/2162/19 державним виконавцем Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матус М.З. Відтак вказує, що 07.04.2021 винесено постанови про відновлення виконавчого провадження №59267282, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Крім того, зазначає, що за позовом ТзОВ «Гравіс» рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №380/6935/21 було скасовано постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59267282 (рішення набрало законної сили 20.08.2021).
Ухвалою суду від 02.09.2021 відкрито провадження у справі.
Відповідачем надано суду відзив, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області №459/2162/19 від 27.01.2020, постанови суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду №459/2162/19 від 11.02,2021, постанови Верховного Суду України №459/2162/19 від 16.06.2021, усіма вищевказаними судовими інстанціями визнано, що рішення боржником не виконано та постанову про закінчення виконавчого провадження №59267282 від 20.06.2019 винесено передчасно. Вказує, що боржником не надано жодних доказів щодо виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28.01.2016. Відтак вказує, що виходячи із постанови суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду №459/2162/19 від 11.02.2021 встановлено, що на даний час рішення суду боржником фактично не виконано. Таким чином, керуючись ч. 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», 02.04.2021 начальником Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Павліхою B.С. винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2019 №59267282 та 07.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору.
Вказує, що боржником не надано жодних доказів щодо виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28.01.2016. Вказує, що 16.08.2021 у відділ ДВС з'явився директор ТзОВ «Гравіс» Гавриленко С.М., якого повторно ознайомлено з резолютивною частиною виконавчого листа №459/73705/15-ц виданого 25.07.2018 Червоноградським міським судом Львівської області. Також боржника попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Кримінального кодексу України, про що складено акт державного виконавця та ознайомлено керівника ТзОВ «Гравіс». Однак вказує, що 17.08.2021 при виході на дільницю за місцем знаходження боржника державним виконавцем встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , де знаходиться ТзОВ «Гравіс» біля житлового будинку по вул. Грушевського, 19, де знаходяться вікна та двері в квартири, виявлено два вантажних автомобілі, які вивантажували товар до ТзОВ «Гравіс». До виконання залучено працівників Червоноградського районного відділу поліції та понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили, що автомобілі вивантажували товар саме у дворі житлового буднику, що суперечить вимогам п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі. Директор ТзОВ «Гравіс» відмовився надавати пояснення щодо не виконання рішення суду, про що складено акт державного виконавця. Таким чином, 17.08.2021, керуючись ст. 63. 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника, яку надано боржнику - для виконання та стягувану - до відома. Даною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Постанову про накладення штрафу №59267282 від 17.08.2021 року керівник ТзОВ «Гравіс» Гавриленко С.М. отримав, про що свідчить відмітка на супровідному листі.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що при складенні акту від 17.08.2021 та оскаржуваної постанови відповідачем було встановлено, що автомобілі з д.н.з. НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які на думку відповідача намагалися вивантажити товар, не належать позивачу. Під час складення акту відповідача також був присутній генеральний директор позивача, який повідомив, що вказані автомобілі не належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Гравіс» чи будь яким чином ним використовуються, а також те, що жодного товару ці автомобілі для Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» не доставляли. Тому стверджує, що відповідач наводить недостовірні дані щодо відмови генерального директора позивача надавати пояснення. Крім того, вказує, що сам по собі факт знаходження автомобілів у дворі будинку жодним чином не може свідчити про невиконання рішення суду позивачем, оскільки останні не належать позивачу, водії автомобілів не перебувають в трудових чи цивільно-правових відносинах з позивачем. Також вказує, що відповідачем не надано жодного доказу (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо) на підтвердження того, що вивантаження товару мало здійснюватись до ТзОВ «Гравіс». Вказує, що відповідач не має повноважень щодо здійснення контролю за юридичними чи фізичними особами у сфері дотримання вимог санітарного чи будь якого іншого законодавства та складення відповідних висновків у вигляді постанов. Додатково зазначає, що відповідно до розпорядження КМУ №94-р від 20.01.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства» втратили чинність та не застосовуються на території України, акти санітарного законодавства, видані центральними органами виконавчої влади СРСР, в тому числі їх посадовими особами, якими затверджено санітарні, санітарно-гігієнічні, санітарно- протиепідемічні, санітарно-епідеміологічні, протиепідемічні, гігієнічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи та санітарні регламенти. В свою чергу, Санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР, а тому згідно вищезгаданого розпорядження №94-р від 20.01.2016 на території України не застосовуються.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно оцінив подані докази та
встановив:
Рішенням Червоноградського міського суду у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку №19 по вул. Грушевського в м. Червонограді Львівської області та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991 року, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР.
На виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження АСВП №59267282 щодо виконання вимог виконавчого листа №459/3705/15-ц виданого 25.07.2018 року Червоноградським міським судом Львівської області щодо зобов'язання ТзОВ «Гравіс» перенести місце розвантаженні товарів відповідності з вимогами п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991.
19.06.2019 державним виконавцем при виході на дільницю за місцем знаходження боржника, зобов'язано керівника ТзОВ «Гравіс» Гавриленка С.М. перенести місце розвантаження товарів від житлового будинку та ознайомлено з резолютивною частиною виконавчого документа, про що складено акт державного виконавця.
20.06.2019 державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області №459/2162/19 від 27.01.2020 судом визнано неправомірною постанову державного виконавця №59267282 від 20.06.2019 про закінчення виконавчого провадження.
02.04.2021 начальником Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м,Львів) Павліхою В.С. винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2019 №59267282.
07.04.2021 керуючись ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку скеровано сторонам та у Червоноградський міський суд Львівської області щодо пред'явлення виконавчого документу до виконання.
05.08.2021 державним виконавцем скеровано виклик керівнику ТзОВ «Гравіс» з'явитись у відділ ДВС та надати пояснення за фактом не виконання вимог виконавчого документа.
Відповідно до акта державного виконавця від 16.08.2021 у відділ ДВС з'явився директор ТзОВ «Гравіс» Гавриленко С.М., якого повторно ознайомлено з резолютивною частиною виконавчого листа №459/73705/15-ц виданого 25.07.2018 Червоноградським міським судом Львівської області. Також боржника попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Кримінального кодексу України, про що складено акт державного виконавця та ознайомлено керівника ТзОВ «Гравіс».
17.08.2021 при виході на дільницю за місцем знаходження боржника державним виконавцем встановлено, що за адресою м. Червоноград пр. Шевченка, 16а, де знаходиться ТзОВ «Гравіс» біля житлового будинку по вул. Грушевського, 19, де знаходяться вікна та двері в квартири, виявлено два вантажних автомобілі, які вивантажували товар до ТзОВ «Гравіс», що суперечить вимогам п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі. Директор ТзОВ «Гравіс» відмовився надавати пояснення щодо не виконання рішення суду, про що складено акт державного виконавця.
17.08.2021 керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу на боржника.
Позивач не погоджується з винесеною постановою про накладення штрафу, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусовому виконанню відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Виконавець згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Зокрема:
1. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку №19 по вул. Грушевського в м. Червонограді Львівської області та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991 року, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР.
Відповідно до п.55 вищевказаних Санітарних правил: «не допускається розвантаження товарів з двору житлового будинку, де розміщені вікна та входи у квартири».
Згідно до вимог п.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого -провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач. суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Судом також встановлено, що на підставі Постанови Львівського апеляційного суду від 11.02.2021 у справі № 459/2162/19 державним виконавцем Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матус М.З. 07.04.2021 винесено постанови про відновлення виконавчого провадження №59267282, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Як встановлено з матеріалів справи, 17.08.2021 державним виконавцем Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матус М.З. винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу ВП №59267282, де встановлено : «згідно акту державного виконавця №59267282 від 17.08.2021 року здійснено перевірку виконання рішення суду боржником та виявлено, що рішення суду боржником не виконано а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравіс" не перенесено місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил дія підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991 року, Відповідно до пункту 55 вищевказаних Санітарних правил, не допускається вивантаження товарів зі сторони двору житлового будинку, де розміщені вікна і входи у квартири. Вивантаження необхідно проводити з торців житлових будинків, які не мають вікон; з підземних тунелей; зі сторони магістралей, при наявності спеціальних приміщень для вивантаження.
Згідно акту державного виконавця від 17.08.2021 року встановлено, що вивантаження товарів надалі проводиться зі сторони двору житлового будинку, та виявлено два транспортні засоби: п.з. НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 , які намагалися вивантажити товар.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 07 листопада 2019 року в рамках справи № 420/70/19, адміністративне провадження № К/9901/23252/19 (ЄДРСРУ № 85450386) досліджував питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні та вказав, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, якщо судове рішення не виконано.
В той же час, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. по справі №537/3986/16-а (ЄДРСРУ № 74204195).
Верховний Суд зазначив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач не виконав рішення суду згідно з виконавчим документом, і позивач не надав належних та допустимих доказів для підтвердження виконання рішення суду.
У відповідності до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження"
Судом встановлено, що відповідач правомірно встановив невиконання рішення суду без поважних причин, внаслідок чого у відповідності п.2 ст. 63, п.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення штрафу та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Європейський Суд з прав людини у п.51-54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04) від 15 жовтня 2009 року відмітив, що право на суд, захищене статтею 6 ( 995_004 ), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" ( 980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 53).
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про правомірне винесення відповідачем спірної постанови про накладення на позивача штрафу, оскільки позивачем рішення суду не виконано без поважних причин.
Суд зазначає, що Рішенням Червоноградського міського суду у справі №459/3705/15-ц від 28.01.2016 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку №19 по вул. Грушевського в м. Червонограді Львівської області та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991 року, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР.
Відтак доводи позивача про те, що вказані у акті державного виконавця від 17.08.2021 вантажні автомобілі позивачеві не належать і таке розвантаження не здійснювалося працівниками позивача суд не бере до уваги, оскільки рішенням суду заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку №19 по вул. Грушевського в м. Червонограді Львівської області.
Відтак заборона стосується самого розвантаження, не залежно від того з чиїх автомобілей і чиїми працівниками здійснюється розвантаження.
Сам факт розвантаження зафіксований у акті державного виконавця від 17.08.2021, складеному за участі понятих та працівників поліції.
Доводи позивача про те, що рішення суду не передбачає якогось іншого конкретного способу його виконання суд також не бере до уваги, оскільки у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою для встановлення або зміни способу або порядку виконання рішення суду.
Також позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, якщо таке є йому не зрозумілим, або із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконання, якщо позивач вважає, що Санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР втратили чинність.
Однак жодних належних та допустимих доказів вчинення дій спрямованих на виконання виконавчого листа №459/3705/15-ц виданого 25.07.2018 Червоноградським міським судом Львівської області позивач не надав.
Суд зазначає, що застосування такого заходу реагування як накладення штрафу на позивача є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним рішення суду виконано належно та в повному обсязі, чи переконливих доказів на підтвердження поважних причин невиконання рішення суду, оскільки судом встановлено невчинення позивачем заходів для виконання такого.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем встановлено невиконання рішення суду без поважних причин, відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на позивача. Правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідачем доведена.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений Законом України "Про виконавче провадження", порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову ТзОВ "Гравіс" про визнання протиправною та скасування постанови Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення у відповідності до ч.1 ст.271 КАС України проголошений 29.09.2021.
Суддя Коморний О.І.