справа № 380/11920/21
28 вересня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судових засідань Наум'як Х.О.,
за участю:
представника позивача - Бірков Ю.І.,
представник відповідача - Антонів Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про демонтаж самочинно влаштованої огорожі,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Залізничної районної адміністрація Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. І. Виговського, 34, код ЄДРПОУ 04056084) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) ,в якій позивач просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , вид. 09.12.1997, Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Л/О власницю квартири АДРЕСА_2 , демонтувати самочинно влаштовану капітальну цегляну огорожу довжиною 7,0 на фундаменті у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на землях комунальної власності міста.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач добровільно у встановлений строк не виконав розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР яким рекомендовано їй знести самочинно влаштовану капітальну цегляну огорожу довжиною 7,0 на фундаменті у подвір'ї будинку №3 на облаштування якої відсутні дозвільні документи. З огляду на наведене, а саме на невиконання та недотримання ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, Залізнична РА ЛМР на виконання своїх повноважень звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 26.07.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі та залучив до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівську міську раду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач категорично заперечує, що була присутня і знала про розгляд питання притягнення її до адміністративної відповідальності, наявність будь-яких рішень, розпоряджень, вимог, а також оплату нею адміністративного штрафу. Зазначає, що не надано жодного доказу того, що відповідач знала про розгляд питання притягнення її до адміністративної відповідальності та була ознайомлена із розпорядженням, попередженням чи актом, яким зафіксовано, що самочинно встановлену прибудову не демонтовано. Вказує, що доказів вручення відповідачеві примірника протоколу позивач не надав та зазначає, що обов'язок доказування несе уповноважена посадова особа. Також зазначає, що розпорядження №211 від 18.05.2021 року було саме рекомендовано знести огорожу, тобто таке управлінське рішення несе виключно рекомендаційний характер, а отже не є обов'язковим. Додатково зазначає, відповідач набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НАЕ 881669 від 08.04.2015.
Протокольною ухвалою від 21.09.2021 року суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з мотивів наведених у позові. Відповідач просила відмовити у задоволенні позову з мотивів наведених у відзиві.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , самовільно встановлено цегляну огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м. самочинно влаштовану у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади.
05.08.2020 року КП «Адмінстративно-технічне управління» скеровувало рекомендованою кореспонденцією ОСОБА_1 вимогу №2410Б-в1544 від 03.08.2020 року.
Внаслідок того, що ОСОБА_1 дозвільних документів на встановлення огорожі на фундаменті довжиною 7,0 м у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 » на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади не надала та самовільно встановлену огорожу добровільно не демонтувала КП «Адміністративно технічне управління» складено протокол №3-0856 від 18.08.2020 року пре адміністративне правопорушення вчинене гр. ОСОБА_1 , за самовільне встановлення огорожі за адресою: АДРЕСА_3 , що є порушенням п. 20.01.24 «Правил благоустрою міста Львова», відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП України. 25.08.2020 протокол №3-0856 від 18.08.2020 із додатками булі скеровано для розгляду адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради.
За результатами розгляду протоколу із додатками, адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради було встановлено що ОСОБА_1 порушила п. 20.01.24 «Правил благоустрою міста Львова», тим що самовільно встановила цегляну огорожу у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , та винесено постанову про адміністративне правопорушення №172 від17.09.2020, якою на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 1020 грн.
Постанова адміністративної комісії при Залізничній районні адміністрації Львівської міської ради №172 від 17.09.2020, відповідачем не оскаржувалась, набула законної сили та була скерована у Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження №6376996 від 29.12.2020 року боржником ОСОБА_1 було сплачено штраф у розмір 1020 грн.
Розглянувши скаргу гр. ОСОБА_2 мешканця кв. АДРЕСА_4 , 18.05.2021 року міжвідомча комісія при Залізничній райони адміністрації Львівської міської ради прийшла до висновку - рекомендувати, гр. ОСОБА_1 власниці квартири АДРЕСА_5 демонтувати самочинно влаштовану капітальну цегляну огорожу довжиною 7,0 на фундаменті подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на землях комунальної власності міста.
Головою Залізничної районної адміністрації відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 «Про затвердження Положення про районні адміністрації» (із змінами), Рішенням № 834 від 09.09.2011 «Про затвердження Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові» прийнято розпорядженням №211 від 18.05.2021 року, яким рекомендовано відповідачудемонтувати цегляну огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м самочинно влаштовану у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади.
ЛКП «Сяйво» скеровувало рекомендованою кореспонденцією відповідачу попередження №2-401 від 24.05.2021 року із вимогою провести демонтаж цегляної огорожі на фундаменті довжиною 7,0 м самочинно влаштованої у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади, яке відповідач отримала.
Відповідач самовільно встановлену цегляну огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади не демонтувала, і підтверджується актом складеним 02.06.2021 року ЛКП «Сяйво».
У зв'язку із не виконанням відповідачем в установленні строки, вимог позивач звернувся з даним позовом до суду.
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.
За змістом підпункту 3 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно зі статтею 154 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Згідно з Положенням про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01 листопада 2016 року № 977 (із змінами) до повноважень Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради віднесено здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій (підпункт 4.34 пункту 4 Положення); розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо) (підпункт 4.50 пункту 4 Положення).
Таким чином, з урахуванням наведеного, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради має право звертатися у встановленому порядку до суду із вимогами, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень, зокрема, у разі виявлення фактів самочинного будівництва під час здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам.
Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частина 5 статті 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини першої статті 151 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
За змістом підпунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 пункту 1.4 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до підпункту 1.4.6 пункту 1.4 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 вересня 2006 року № 5/6-2198 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», ДБН А.22-3-97 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»).
Пунктом 3 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 295 від 22 липня 2009 року передбачено, що реконструкція житлового будинку - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Встановлення на землях комунальної власності міста огорожі здійснене з порушенням Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року.
Зокрема, п. 19.1.4, п.20.1.31 п.20.1.24 передбачено відповідальність за самовільне захоплення території (частини території) об'єкта благоустрою м. Львова та за самовільне встановлення огорож.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» до земель комунальної власності територіальних громад сіл селищ, міст передаються, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальне громади та держави.
Згідно з ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єктом благоустрою є території загального користування.
У Правилах благоустрою м. Львова під територією розуміється сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, вулиць, провулків у межах населеної пункту. Утримання земель загального користування покладається на органи місцево самоврядування відповідно до ст.15 Закону України «Про благоустрій населені пунктів».
Відповідно до ст.14 згаданого Закону утримання в належному стані території - і використання її за призначенням відповідно до правил благоустрою території населене пункту, збереження та відновлення об'єктів благоустрою. Об'єкти благоустрію використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Відповідно до пунктів 7, 17 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відома виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; видачі дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Частина 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно із п. 4.32 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 р. №977 (зі змінами), та п. 4.1.4 Ухвали №777 від 14.07.2016 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами) до повноважень районної адміністрації належить забезпечення благоустрою району, а відповідно до п. 4.50. належать повноваження щодо розгляду питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).
Відповідно до п. 19.1.1. Правил благоустрою у м. Львові державний і самоврядний контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері благоустрою здійснюють також житлово-комунальні підприємства м. Львова.
За порушення вимог законодавства у сфері благоустрою і Правил благоустрою складаються документи, які зобов'язують усунути порушення (припис, вимога тощо), та протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до власних повноважень.
На об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом (ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.22 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законом порядку.
У відповідача право на забудову не виникло в зв'язку із відсутністю дозвільних документів на встановлення огорожі на фундаменті довжиною 7,0 м. у подвір'ї будинку.
Огорожа Відповідачем встановлена самочинно,без отримання відповідного дозволу.
Згідно із п.5.1. рішення № 834 Львівської міської ради від 09.09.2011 «Про затвердження положення про порядок влаштування огорож у м. Львові» особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт, незалежно від форми власності земельної ділянки на якій буде розташована огорожа.
Обов'язки власника у ЦК України на загальному рівні визначені через зобов'язування власністю (ч. 4 ст. 319 ЦК України); тягаря утримання майна (ст. 322 ЦК України); ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна (ст. 323 ЦК України).
Згідно з приписами ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно, будь-яке невиконання покладених на власника чи титульного володільця юридичних обов'язків може розглядатися як порушення приписів чинного законодавства.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 .
Відповідач самовільно влаштувала на земельній ділянці комунальної власності міста огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м.
Керуючись Ухвалою № 777 від 14.07.2016 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (із змінами), «Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури» (із змінами), що затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 р. № 977, районна адміністрація розпорядженням №211 від 18.05.2021 року рекомендувала відповідачу демонтувати самовільно влаштовану огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м.
ЛКП «Сяйво» скеровувало рекомендованою кореспонденцією відповідачу попередження №2-401 від 24.05.2021 року із вимогою провести демонтаж цегляної огорожі на фундаменті довжиною 7,0 м самочинно влаштованої у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади, яке відповідач отримала.
Відповідач самовільно встановлену цегляну огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади не демонтувала, і підтверджується актом складеним 02.06.2021 року ЛКП «Сяйво».
Під час розгляду справи доказів виконання чи скасування Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.08.2020 року №211від 18.05.2021 року відповідачем до суду не подано, як і не надано доказів оскарження такого Розпорядження.
Оскільки вимоги, що наведені у Розпорядженні Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 18.05.2021 року №211 не були виконані відповідачем добровільно, позивач як суб'єкт, що здійснює контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам та вживає заходів щодо виявлених фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу, тощо) на виконання своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштовану огорожу на фундаменті довжиною 7,0 м.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) власницю квартири АДРЕСА_2 , демонтувати самочинно влаштовану капітальну цегляну огорожу довжиною 7,0 на фундаменті у подвір'ї будинку АДРЕСА_3 на землях комунальної власності міста
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Сакалош