справа № 380/6416/21
23 вересня 2021 року м. Львів
12 год. 43 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Галька Р.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (далі - відповідач, Національний університет оборони), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 та грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків Національного університету оборони України імені Івана Черняховського - 08.09.2016;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на момент виключення із списків особового складу університету відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також протиправно, на думку позивача, не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період служби з грудня 2015 року по вересень 2016 року. У зв'язку з цим позивач надіслав на адресу відповідача заяви із вимогами про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення. Оскільки листами № 182/1563 від 22.03.2021 та № 182/1626 від 24.03.2021 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача, він звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою від 26.04.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 25.06.2021 відповідачу продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та продовжено строк розгляду справи.
Ухвалою від 26.07.2021 суд перейшов до розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного позовного в судовому засіданні з повідомленням сторін; відповідача зобов'язано надати суду належним чином засвідчені витяги із наказів начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про прийняття ОСОБА_1 на військову службу та про зарахування на навчання.
На виконання вимог ухвали від 26.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані докази (вх. № 54974 від 10.08.2021).
У судового засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Відповідач повноваженого представника у судове засідання не скерував, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 51459 від 19.07.2021). В обґрунтування такого зазначено, що позивач проходив військову службу з 28.05.2015 по 29.07.2016 слухачем денної форми навчання гуманітарного інституту Національного університету оборони. З посиланням на п. 6 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказав, що слухачам вищих військових навчальних закладів щороку надаються канікулярні відпустки: зимова, тривалістю до 14 календарних днів, та літня, тривалістю 30 календарних днів. Відтак вважає, що додаткова відпустка, тривалістю 14 календарних днів на рік, слухачам не надається, тому відсутні підстави для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016 роки. Щодо індексації грошового забезпечення вказав, що у грудні 2015 року Кабінет Міністрів України з метою припинення в подальшому виплат сум індексації заробітної плати в розмірах, що склалися станом на грудень 2015 року, і відновлення індексації доходів з 01.01.2016, але за умови перевищення індексу споживчих цін над порогом індексації 103%, видав Постанову № 1013, зобов'язавши всіх роботодавців здійснити в грудні місяці упорядкування структури заробітної плати своїх працівників шляхом підвищення всіх складових заробітної плати для того, щоб сума цього підвищення перевищила суму індексації, яка склалася у цьому місяці. Таким чином, з 01.01.2016 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати було запроваджено знову, але за зміненими правилами. До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до п. 5 Порядку використовувався такий термін як базовий місяць, який визначався для кожного працівника окремо. Однак після внесення останніх змін в Порядок, у тому числі і в п. 5, офіційне використання цього терміну відмінено, а за новим змістом п. 5 Порядку під цим терміном став використовуватися термін місяць підвищення тарифних сіток (окладів). Відповідач вважає, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до вимог Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ належить до повноважень університету. З огляду на що у довідці № 182/3/1075 від 12.07.2021 зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 є листопад 2015 року, оскільки в цьому місяці позивачу збільшено грошове забезпечення та виплачено індексацію. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення позивача та його представника, дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.06.2015 є учасником бойових дій.
Позивача, заступника командира танкового батальйону по роботі з особовим складом НОМЕР_2 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, відповідно до наказу Міністра оборони України (по особового складу) № 597 від 17.08.2015 зараховано з 01.09.2015 слухачем гуманітарного інституту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на денну форму навчання строком на 2 роки.
Згідно з витягом з наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) № 185 від 28.08.2015 ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу університету на всі види забезпечення.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 664 від 21.07.2016 майора ОСОБА_1 , слухача гуманітарного інституту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) № 159 від 29.07.2016 позивача виключено з списків особового складу університету з 08.09.2016.
ОСОБА_1 , вважаючи, що з ним не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Однак листом № 182/1626 від 24.03.2021 Національний університет оборони України повідомив позивача про те, що слухачам вищих військових навчальних закладів крім канікулярних відпусток можуть надаватися відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або за сімейними обставинами. Надання слухачам інших видів додаткових відпусток не передбачено. Оскільки позивач з 01.08.2015 по 08.09.2016 навчався в університеті, то, на думку відповідача, підстав для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки немає.
Крім цього, позивач звертався до відповідача також із заявою щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення та листом № 182/1563 від 22.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про те, що за час проходження військової служби в Національному університеті оборони України індексація грошового забезпечення з 01.12.2015 по 08.09.2016 не нараховувалася у зв'язку із роз'ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016. Оскільки Порядком № 1078 не передбачено механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди, то провести нарахування та виплату індексації за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 немає можливості.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення з урахуванням правильно визначеного базового місяця протиправною, як і непроведення при виключенні його із списків військової частини розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015, 2016 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відтак він звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків Національного університету оборони України імені Івана Черняховського - 08.09.2016, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 77-2 Кодексу законів про працю в Україні (Кодекс доповнено статтею 77-2 згідно із Законом № 426-VIII від 14.05.2015) (далі - КЗпП України) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 та «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
За визначенням ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону № 1932-XII визначено особливий період як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім цього, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені п.п. 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантовано п. 12 ст. 12 Закону України № 3551-XII, п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ та ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР.
Крім цього, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19), провадження № 11-550заі19, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
У той же час позивачем заявлено позовні вимоги про компенсацію невикористаних календарних днів додаткової відпустки за період його навчання в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова - тривалістю до 14 календарних днів та літня - 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років.
Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті.
З матеріалів справи слідує, що протягом періоду з 01.09.2015 по 08.09.2016 ОСОБА_1 був слухачем денної форми навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Статус слухача денної форми навчання обумовлює право позивача на визначені ч. 6 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ відпустки - канікулярні та додаткові для лікування або за сімейними обставинами, проте не на додаткову відпустку учаснику бойових дій. У свою чергу, таке право на додаткову відпустку може бути реалізовано учасником бойових дій шляхом звернення до місця, де військовослужбовець безпосередньо проходив військову службу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині, тому в їх задоволенні слід відмовити.
З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця суд зазначає таке.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Абзацом другим ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Судом встановлено, що згідно з карткою особового рахунку на виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 позивачу за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася (за винятком грудня 2015 року).
Щодо наявності у позивача права на проведення індексації його доходів суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону № 1282-XII).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10.2000 визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст. 19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»» № 491-IV від 06.02.2003.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку - Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з січня 2016 року по вересень 2016 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору в цій справі.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
Як вже встановлено судом, відповідно до картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 останньому за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася (за винятком грудня 2015 року).
Разом з цим, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено довідку про індексацію ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 № 182/3/1078, видану 12.07.2021 Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського, відповідно до якої відповідачем здійснено нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року.
Крім цього, базовим місяцем для її нарахування за спірний період у довідці № 182/3/1078 від 12.07.2021 зазначено листопад 2015 року.
Натомість позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.
Таким чином, ураховуючи те, що відповідач здійснив розрахунок позивачу сум індексації грошового забезпечення та визначив базовий місяць для її нарахування за спірний період і з такими сумами позивач не погоджується у зв'язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базового місяця, суд зазначає таке.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Внесеними змінами, серед іншого, передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Наведене підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом № 78/о/66-17 від 08.08.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 було внесено постановою № 1013.
Пунктом 1 вказаної постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 підвищено оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Відтак обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Ураховуючи положення Порядку № 1078, місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.2018 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» № 90 від 01.03.2018.
Ураховуючи вищенаведене, судом встановлено, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до вересня 2016 року.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
05 травня 2020 року Перший апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про роз'яснення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, якою відповідну заяву задовольнив частково та роз'яснив, що в частині визначення базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення, а саме: з серпня 2015 року до грудня 2015 року при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись базовий місяць прийняття на військову службу - серпень 2015 року, а з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями.
10 вересня 2020 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 200/9297/19-а, якою залишив без змін ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі № 200/9297/19-а про роз'яснення судового рішення та зазначив, що перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Отже, Верховний Суд підтвердив законність і обґрунтованість висновків Першого апеляційного адміністративного суду в частині роз'яснення судового рішення щодо визначення базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення, а саме: з серпня 2015 року до грудня 2015 року при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись базовий місяць прийняття на військову службу - серпень 2015 року, а з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з 01.12.2015 базовим місяцем вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає.
При цьому зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року в повному обсязі є протиправною, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049 м. Київ пр-т Повітрофлотський 28; код ЄДРПОУ 07834530) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року в повному обсязі.
3. Зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.09.2016 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та з урахуванням раніше виплачених коштів.
4. У задоволенні решти вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.09.2021.
Суддя Р.П. Качур