справа№380/13032/21
29 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650011727 від 02.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пенсії за віком па пільгових умовах за списком № 2 період роботи на посаді майстра на будівництві будівель і споруд на СУ-812 тресту «Орелдорстрой» з 10.01.1989 по 10.11.1996 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Рішенням № 134650011727 від 02.03.2021 року було відмовлено ОСОБА_2 у підтвердженні періоду роботи з 10.01.1989 по 10.11.1996 року у ЗАТ «Орелдорстрой», що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, оскільки згідно акту документальної перевірки факту роботи, проведеної Пенсійним фондом Російської Федерації №ОРГ/І31-О3 від 12/02/2021 в «Орелдорстрой» атестація робочих місць з 21.08.1992 не зберіглись, а тому правових підстав для врахування цього періоду для призначення пенсії на пільгових умовах немає. Позивач вважає вищезазначене рішення відповідача протиправними, оскільки стаж роботи на посадах, що дають право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах підтверджується записами у трудовій книжці, архівними довідками. Позивач зазначає, відповідно до ст.ст.13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» він має право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. У зв'язку з чим позивач звернувся з означеним позовом до суду, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Окрім того, представник наголосив, що згідно довідки ОСОБА_1 працював повний робочий день на СУ -812 тресту AT «Орелдорстрой», а саме за період з 10.01.1989 по 10.11.1996 - майстер будівельних будівель, який виконував будівельні і монтажні роботи, що передбачено Списком №2, розділ 29 б, підрозділ 22900006-23419, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10. 08.02.2021управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації в місті Орлє і Орловському районі Орловської області проведено документальну перевірку факту роботи ОСОБА_1 в СУ - 812 тресту «Орелдорстрой». Згідно акту документальної перевірки факту роботи №ОРГ/І31-О3 від 12.02.2021 року - табеля обліку робочого часу, карта атестації робочих місць за умовами праці в організації не зберіглися. Виходячи з наведеного, та у зв'язку з відсутністю відомостей про атестацію робочого місця за умовами праці, документально підтверджено пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», лише 3 роки 7 місяців 13 днів (а саме: з 10.01.1989 по 21,08.1992), що є недостатнім для призначення пенсії у віці 58 років (необхідно 6 років З місяці).
Суд, дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
До заяви були долучені такі документи: Посвідчення на постійне проживання НОМЕР_1 від 16.01.2016 року; Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; Диплом про навчання НОМЕР_2 , виданий 30.08.1981р Рава-Руським МСПТУ60; диплом про навчання НОМЕР_3 , виданий 28.06.1986р. Політехнічним інститутом імені Ленінського комсомолу; довідка про заробітну плату №3215 від 21.12.2020 року, яка видана Акціонерним Товариством «Орелнефтепродукт» за період роботи з 01.12.2002 по 08.2007р.; довідка про заробітну плату №05/550 від 16.11.2020р., видана Акціонерним товариством «Орелдорстрой» за період роботи з 09.1986 р. по 11.2002р.; довідка про заробітну плату №02/281 від 13.11.2020р, яка видана «Строительноеуправление №812» за період роботи з 01.1989 по 08.2001р.; архівна довідка про зміну назви організації №03/549 від 16.11,2020р.; архівна довідка про період роботи на АО “Орелнефтепродукт”з 19.05.2003 по 17.08.2007рр.; уточнююча довідка про період роботи на СУ-812 треста «Орелдорстрой» з 10.01.1989 по 10.11.1996рр.; акт перевірки пільгового стажу.
У вказаній заяві позивач ставив питання щодо підтвердження стажу роботи а саме за період з 10.01.1989 по 10.11.1996 - майстер будівельних будівель, який виконував будівельні і монтажні роботи, що передбачено Списком №2.
Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 заявник подав довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.11.2020 №03/280.
Згідно з зазначеною довідкою ОСОБА_1 працював повний робочий день на СУ -812 тресту AT «Орелдорстрой», а саме за період з 10.01.1989 по 10.11.1996 - майстер будівельних будівель, який виконував будівельні і монтажні роботи, що передбачено Списком №2, розділ 29 б, підрозділ 22900006-23419, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі та достовірність подання відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Так, 08.02.2021 управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації в місті Орлє і Орловському районі Орловської області проведено документальну перевірку факту роботи ОСОБА_1 в СУ - 812 тресту «Орелдорстрой».
Згідно з актом документальної перевірки факту роботи №ОРГ/І31-О3 від 12.02.2021 року - табеля обліку робочого часу, карта атестації робочих місць за умовами праці в організації не зберіглися.
Виходячи з наведеного, та у зв'язку з відсутністю відомостей про атестацію робочого місця за умовами праці, документально підтверджено пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», лише 3 роки 7 місяців 13 днів (а саме: з 10.01.1989 по 21,08.1992), що є недостатнім для призначення пенсії у віці 58 років (необхідно 6 років З місяці).
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим відповідачем прийнято спірне рішення №134650011727 від 02.03.2021.
Не погоджуючись з викладеною позицією суб'єкта владних повноважень у своєму рішенні та вказуючи, що правомірно претендує на пільгову пенсію, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
В силу частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМ України №637 від 12 серпня 1993 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383).
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Списки №1 та №2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991 року, якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.
Так, робота, на якій ОСОБА_1 працював майстром на будівництві будівель і споруд, виконував будівельні та монтажні роботи у ЗАТ «Орелдорстрой» з 10.01.1989 р. (наказ № 6-к від 10.01.1989 р.) по 10.11.1996 р., відноситься до шкідливої роботи по Списку № 2, розділу 29Б, передбаченого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах», а з 26.01.1991 року - по Списку № 2, розділу XXVII, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів СССР № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення».
Класифікатором професій ДК 003:2005, що затверджений наказом Держспоживстандарту України 26.12.2005 року визначено сферу застосування: розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 року №326 (326-93-п) «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».
Згідно п.1.2, цей Класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.
У додатках А і Б (vc375609-05) відповідно наводяться покажчики професійних назв робіт за класифікаційними угрупованнями та абетковий покажчик професійних назв робіт.
Класифікатор містить вичерпний перелік найменувань посад в Україні, відповідно до якого вносяться записи у трудову книжку.
Суд наголошує, що характеристика професії майстра на будівництві будівель і споруд передбачає роботу саме в шкідливих умовах праці.
Як вбачається з трудової книжки позивача, копію якої долучено до матеріалів справи, зокрема записів №4-5, позивач у спірний період працював на підприємстві СУ-812 тресту «Орелдорстрой» .
Відповідні записи, внесені у трудову книжку позивача підтверджують факт роботи позивача у вказаний період на відповідній посаді і на умовах повного робочого дня, а також уточнюючими справками, довідками про грошове забезпечення та архівними довідками.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно з п.3 даного Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова №442 набула чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (п.4.1 Порядку).
Слід зазначити, що п.4.4 Порядку містить чітку норму щодо обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, якщо атестація робочого місця була вперше проведена після 21.08.1992 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Щодо посилань представника відповідача на те, що згідно акту документальної перевірки факту роботи №ОРГ/І31-О3 від 12.02.2021 року - табеля обліку робочого часу, карта атестації робочих місць за умовами праці в організації не збереглися, то суд зазначає, що згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19), зазначено, що у випадку не проведення атестації робочих місць власником підприємства, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. А також пункт 59 Постанови вказує, що відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на власника підприємства, та не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Таким чином, згідно з записів трудової книжки ОСОБА_1 та архівних довідок, позивач з 10.01.1989 по 10.11.1996 року пропрацював на посадах зі шкідливими умовами праці.
При цьому, судом встановлено, що у вищеокреслений період неодноразово змінювалась назва підприємства та посад, яку обіймав позивач, разом з тим умови праці залишались однаковими та фактично не зазнали змін.
Також, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Таким чином, інформація, яка міститься в копії трудової книжки про пільговий стаж позивача є достатньою для його врахування при призначення пільгової пенсії позивачу.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для не зарахування періодів роботи позивача з 10.01.1989 по 10.11.1996 до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому рішення відповідача № 134650011727 від 02.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а спірний період роботи з 10.01.1989 по 10.11.1996 підлягає до зарахування до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення та належного захисту порушеного конституційного права позивача на соціальний захист, а тому вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 10.01.1989 по 10.11.1996 на посаді майстра на будівництві будівель і споруд на СУ-812 тресту «Орелдорстрой» з 10.01.1989 по 10.11.1996 року до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом вище, відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 10.01.1989 по 10.11.1996 року.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia(п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Приймаючи до уваги, що дії відповідача щодо винесення рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії підпадають під поняття «здійснення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень», суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у зобов'язанні відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 10.01.1989 року по 10.11.1996 року.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню в порядку ст.139 КАС України на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) № 134650011727 від 02.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ), що надає право на отримання пенсії за віком па пільгових умовах за списком № 2 період роботи на посаді майстра на будівництві будівель і споруд на СУ-812 тресту «Орелдорстрой» з 10.01.1989 по 10.11.1996 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) за його заявою від 25.02.2021 року з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 2724,00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Р.М. Брильовський