28 вересня 2021 року
справа №380/8473/21
провадження № П/380/8601/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,
представника відповідача Колечиць І.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Валова, 4, код ЄДРПОУ34912124), із вимогою:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.05.2021 ВП№65318975 про стягнення виконавчого забору з військової частини НОМЕР_1 у розмірі 24 000,00 грн за примусове виконання рішення немайнового характеру винесену державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Маркович І.В.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі виконавчого листа № 460/2005/20 від 05.04.2021 відповідачем 05.05.2021 було відкрито виконавче провадження № 65318975 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Одночасно із цим, 05.05.2021 відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 24000,00 грн. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн. протиправною, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення, що виключає стягнення виконавчого збору, адже такий збір, на думку позивача, є винагородою державного виконавця за фактичне виконання рішення суду. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 добровільно та належним чином виконала рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №460/2005/20. Нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік підтверджується довідкою-розрахунком від 17.11.2020 №705 та платіжним дорученням №806 від 17.12.2020 та №826 від 22.12.2020.
Ухвалою суду від 31.05.2021 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 65318975 та оригінали матеріалів виконавчого провадження для огляду судом.
25.06.2021 за вх. №7513ел від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначив, що державний виконавець подав заяву до Рівненського окружного адміністративного суду щодо роз'яснення судового рішення в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Стверджує, що неможливо встановити, що суд мав на увазі: «виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.10.2019» чи «виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.03.2018». Просив провадження у справі зупинити до набрання законної сили ухвали суду з питань роз'яснення рішення суду у справі №460/2005/20.
25.06.2021 за вх. №7514ел. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що за приписами статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відтак відповідач наголошує, що стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, а примусове виконання розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже, винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Тому відповідач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору з позивача прийнята в межах норм законодавства про виконавче провадження, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою суду від 29.06.2021 залучено до розгляду справи третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме стягувача за виконавчим листом ОСОБА_1 .
Третя особа 02.07.2021 скерувала на адресу суду пояснення, що Рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №420/2005/20 не виконано.
Ухвалою суду від 02.07.2021 провадження в адміністративній справі №380/8473/21 зупинено до набрання законної сили ухвали суду з питань роз'яснення рішення суду у справі №460/2005/20.
14.07.2021 за вх. №8095ел. від представника відповідача надійшло клопотання, в якому зазначив, що Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №460/2005/20 задоволено заяву представника Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області про роз'яснення судового рішення у адміністративній справі №460/2005/20. Просив поновити провадження у справі.
Розгляд питання про поновлення провадження у справі призначено на 22.07.2021. Сторони в засідання суду не з'явились, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Суд ухвалив відкласти судове засідання щодо розгляду питання про поновлення провадження у справі на 07.09.2021.
17.08.2021 за вх. №59608 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Зазначив, що військова частина нарахувала ОСОБА_1 різницю грошової компенсації з врахуванням день звільнення з військової служби 15.10.2019 в сумі 17079,72 грн та виплатила на його рахунок 16823,52 грн. добровільно, що підтверджується платіжним дорученням №345 від 21.07.2021, без вчинення державним виконавцем жодних заходів примусового характеру, передбаченого ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач явки в засідання суду 28.09.2021 не забезпечив, 06.09.2021 подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Надавши оцінку аргументам сторін, що висвітлені у заявах по суті справи та наявним у матеріалах справи доказам, суд встановив таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 460/2005/20, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
05.04.2021 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 460/2005/20 з виконання вищезазначеного судового рішення.
27.04.2021 стягувач ОСОБА_1 звернувся із заявою до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про примусове виконання рішення суду на підставі вказаного виконавчого листа. Зазначив, що 18.12.2020 військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок були зараховані кошти в сумі 19612,00 грн як грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, проте рішення виконано частково, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не враховано суми грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Вказана заява надійшла на адресу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 05.05.2021.
05.05.2021 державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Маркович І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 6531897 з метою виконання виконавчого листа №460/2005/20 виданого 05.04.2021.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову від 05.05.2021 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Супровідним листом від 05.05.2021 № 8167 відповідач направив зазначені постанови позивачу та ОСОБА_1
12.05.2021 за вх.№3087/19-19-22 від військової частини на адресу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшов лист, яким повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 добровільно та належним чином виконала рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі №460/2005/20, нарахувала та виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015, 2016, 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. До заяви долучено копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 17.03.2018 №68, копію довідки розрахунку від 17.11.2020 №705 грошової компенсації за відпустку учаснику бойових дій ОСОБА_1 , копію розрахунку індексації звільненому військовослужбовцю ОСОБА_1 від 12.10.2020 №574; копію роздавальної відомості від 17.12.2020 №225 на виплату одноразових видів грошового забезпечення, копію платіжних доручень від 17.12.2020 №806 та від 22.12.2020 №826.
Листом від 18.05.2021 за №9104 відповідач повідомив позивача про скерування до Рівненського окружного адміністративного суду заяви про роз'яснення виконання рішення суду №460/2005/20.
19.05.2021 за вх. №1928/19.19-22 від стягувача, ОСОБА_1 , надійшла заява до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій стягував заперечує про повне виконання рішення суду станом на 05.05.2021.
19.05.2021 Золочівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скеровано до Рівненського окружного адміністративного суду заяву, в якій відповідач просив роз'яснити рішення суду по справі 460/2005/20, а саме, просив роз'яснити, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016. 2017 роки слід обраховувати з дня звільнення з військової служби 15.10.2019 чи 17.03.2018.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 заяву представника Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області про роз'яснення судового рішення у адміністративній справі №460/2005/20 задоволено.
Роз'яснено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії наступним чином: "зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.10.2019".
Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн у виконавчому провадженні № 65318975 протиправною, оскільки на його думку відповідачем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення, позивачем таке виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно з частиною 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 17 ч. 1 ст. 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
З аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Частиною 3 ст. 40 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20, від 02.06.2021 у справі 160/4481/20.
Судом встановлено, що 05.05.2021 державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марковиич І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 6531897 з метою виконання виконавчого листа №460/2005/20 виданого 05.04.2021.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову від 05.05.2021 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
При цьому з матеріалів справи видно, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження рішення Рівненського окружного адміністративного суду №260/2005/20 від 20.10.2020 виконано частково, оскільки грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 17.03.2018.
Нарахування та виплата підтверджується довідкою-розрахунком від 17.11.2020 №705, платіжними дорученнями №806 від 17.12.2020 та №826 від 22.12.2020.
Часткове виконання рішення суду від 20.10.2020 №260/2005/20 також підтверджується ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021, якою роз'яснено, що нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки повинна бути здійснена виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.10.2019.
Військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила різницю грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки 21.07.2021, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №6531897.
Суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Посилання позивача на те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями ст. 27 Закону № 1404-VIII прямо передбачений обов'язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Отже, приймаючи при відкритті виконавчого провадження оскаржувану постанову від 05.05.2021 про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв правомірно, оскільки до прийняття такого рішення його зобов'язує закон, а виконання цього обов'язку не поставлено в залежність від вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання виконавчого листа. Щодо оцінки постанови про стягнення виконавчого збору при одночасному винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження є обов'язком виконавця і суд не надає оцінки критеріями дій виконавця пов'язаних з вимокання рішення і під ставності стягнення виконавчого збору. Суд керується вимогами статті Закону, що виконавчий збір не стягується у випадку виконання рішення в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, в даному випадку відповідачем доведено протилежне. Кошти виплачені після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду . Відкрито виконавче провадження за заявою стягувача 05.05.2021, а повний розрахунок проведено 23.07.2021, що підтверджується долученою до заяви стягувача видруківкою Ощадбанку.
Щодо викладеного позивачем у позовній заяві оцінки судом чи вчинялися дії по виконанню рішення суду, то позивачу слід обрати належний спосіб захисту. У постанові про закінчення виконавчого провадження, зазначається добровільне виконання рішення суду, однак не до відкриття виконавчого провадження, а таке виконано, після. .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у спосіб, що визначений законами України.
Судом встановлено, що спірною постановою від 05.05.2021 державним виконавцем вирішено стягнути із позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчий збір у сумі 24000,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови з точки зору дотримання державним виконавцем встановленого Законом способу визначення суми виконавчого збору, суд враховує таке.
Розмір виконавчого збору згідно положень ч. 2 та 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо це рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, та з 01.01.2021 по 30.11.2021 такий розмір становить 6000 грн. на місяць.
Як слідує із матеріалів справи постановою державного виконавця від 05.05.2021 вирішено стягнути з Військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір в сумі 24000 грн., тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 6000грн.) як за виконання рішення немайнового характеру.
Аналізуючи правову природу рішення яке підлягало виконання у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням "немайнового характеру", суд зважає на те, що за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 460/2005/20, на підставі якого 05.04.2021 видано виконавчий лист: «Зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби». Відтак, враховуючи, що у вказаному рішенні не визначено суму коштів яка підлягає виплаті на користь стягувача, суд вважає, що ним вирішено немайновий спір.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 25.06.2020 справа № 286/84/17.
Наведене узгоджується також з положеннями статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Отже, за таких обставин, розмір виконавчого збору за примусове виконання судового рішення немайнового характеру державним виконавцем відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ визначено правильно.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, надавши оцінку доводам учасників справи та наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Маркович І.В. про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн у виконавчому провадженні № 65318975 прийнята відповідно до норм Закону № 1404-VІІІ, а тому суд не вбачає підстав для визнання такої постанови протиправною і її скасування.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та відповідача, оцінивши докази у справі, суд доходить висновку, що у позові слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.