про повернення позовної заяви
29 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4708/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
03.09.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач) в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо невидачі трудової книжки та військового квитка;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області видати документи: трудову книжку та військовий квиток;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області підготувати подання та необхідний пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення грошового забезпечення як військовому пенсіонеру за вислугою років.
Ухвалою суду від 08.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: належним чином оформлену заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
27.09.2021 до суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку, суд зазначає таке.
Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини третьої статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом відповідного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Тобто, за змістом наведених процесуальних норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що у зв'язку з трагедією, яка сталася з його сином в 2010 році, він повинен був поїхати до Російської Федерації, де працював. В 2020 році повернувся до України та захворів.
Однак, суд зазначає, що позивачем не надано доказів об'єктивної неможливості своєчасного звернення до суду, а наведені в заяві обставини (причини) на підтвердження своєчасного звернення до суду, суд вважає не поважними, що також не спростовують і додані до заяви документи.
Так, позивачем до заяви додано копію сторінки з документу без назви, у якому вказано вислугу років ОСОБА_1 8 років 5 місяців 26 днів, однак, не зазначено у який період часу, на якому підприємстві та на якій посаді працював позивач, документ не скріплений печаткою та не визнається судом як доказ.
Крім того, позивачем надано суду копії проходження магнітно-резонансної томографії головного мозку від 19.10.2020, 17.09.2021 та довідку без дати видачі, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.09.2021 по "теперішній час".
Однак, зазначені докази не підтверджують неможливість звернення позивача з 2010 року до суду з позовом з питань проходження та звільнення з публічної служби, враховуючи, що для вказаної категорії спорів передбачений місячний строк звернення до суду.
Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а надані на виконання ухвали суду від 08.09.2021 обґрунтування причин пропуску цього строку суд вважає не поважними та не підтвердженими документально.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 КАС, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд роз'яснює, що за приписами частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива