Іменем України
29 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3637/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ) до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі відповідач), відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнення від 27.07.2021, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 21 січня 2020 року № 01, яким відмовлено ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік;
- зобов'язати Військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області поставити ОСОБА_1 на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов
В обґрунтування позову зазначено, що позивач до 29.07.2014 проживав у м. Голубівка (раніше Кіровськ) Луганської області у власному житлі. У зв'язку з окупацією частини Луганської області, у тому числі і м. Голубівка, ОСОБА_1 із сім'єю переїхав до м. Лисичанськ на підконтрольну Українській владі територію Луганської області.
До 29.07.2014 ОСОБА_1 працював у Кіровському МВ ГУМВС України в Луганській області. Після переїзду до м. Лисичанськ, наказом керівництва переведений до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області.
З 30.07.2014 позивач приймав участь у АТО, має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.02.2016.
22.06.2018 позивача переведено до Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області, де по теперішній час він проходить службу та приймає участь в ООС.
З 25.02.2017 ОСОБА_1 із сім'єю проживає в службовому житловому приміщенні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_1 , на яке йому видано ордер № 14 від 25.02.2017. Однак, наприкінці квітня 2019 року позивач отримав лист Головного управління Національної Поліції в Луганській області з вимогою здати службове житлове приміщення, у звязку із чим 12 грудня 2019 року позивач звернувся до комісії з житлових питань Лисичанської міської ради з проханням поставити його на квартирний облік.
Але рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради № 1 від 21.01.2020 позивачу було відмовлено у постановці на квартирний облік, з формулюванням, у зв'язку з відсутністю підстав для постановки на квартирний облік (забезпечений мінімальним розміром жилої площі).
Позивач вважає вказане рішення протиправним з підстав того, що він має право на постановку на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов як внутрішньо переміщена особа з числа учасників бойових дій.
Ухвалою суду від 02.08.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, про що 10.08.2021 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив наступне (а.с.38).
12.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Лисичанської міської ради з заявою про постановку його з сім'єю на квартирний облік, враховуючи пільгу учасника бойових дій, який перебуває на обліку у м. Лисичанську, як внутрішньо переміщена особа.
16.01.2020 заява позивача та доданий до неї пакет документів були розглянуті на засіданні громадської комісії з житлових питань (протокол від 16.01.2020 № 1). Комісія дійшла висновку, що сім'я ОСОБА_1 не може бути зарахована до списків потребуючих поліпшення житлових умов, у зв'язку з відсутністю підстав для постановки на квартирний облік. Даний висновок ґрунтувався на наступному.
Позивач зареєстрований та проживає в трикімнатній упорядкованій квартирі, жилою площею 37,50 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 зі складом сім'ї 4 особи: позивач ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , 1977 року народження, син - ОСОБА_1 , 2001 року народження, донька - ОСОБА_4 , 2011 року народження.
Вищезазначена квартира надана сім'ї ОСОБА_1 рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 21.02.2017 № 86, як службова ГУНП України у Луганській області.
Статтею 34 Житлового кодексу України та пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 ( далі-Правила), передбачені підстави для визнання осіб, потребуючими поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 1 статті 34 ЖК України та підпункту 1 пункту 13 Правил потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановленому Радою Міністрів Української PCP і Українською республіканською радою професійних спілок.
В Луганській області даний рівень встановлений Постановою виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів та президіуму обласної ради професійних спілок від 09.01.1985 № 27/ІІ-3 та складає 6 кв. м. на одну особу і є дійсним на сьогодні.
Тобто сім'я ОСОБА_1 забезпечена мінімальним розміром жилої площі (6x4=24 кв.м.) та не може бути зарахована на квартирний облік.
На підставі пропозицій, наданих громадською комісією, рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 21.01.2020 № 01 позивачу відмовлено у постановці на квартирний облік.
На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивачем 17.08.2021 через канцелярію суду надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 має законне право на постановку на квартирний облік у відповідності до норм Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. Зокрема, на підставі підпункту 8 пункту 13 Правил потребуючими поліпшення житлових умов визнаються внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.47-48).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копією паспорта на ім'я позивача та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.5).
Позивач разом із сім'єю у складі: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеними особами згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.11.2017 № 97, від 06.11.2017 № 96, від 07.11.2017 № 0000359953 та від 06.11.2017 № 0000393791 відповідно (а.с7-13).
Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, а також у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Луганської області згідно довідок від 05.12.2019 № А-857 та від 18.02.2020 № А-975 (а.с.6, 14-15).
Позивач зареєстрований та проживає в трикімнатній квартирі, жилою площею 37,50 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 зі складом сім'ї 4 особи: позивач ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , 1977 року народження, син - ОСОБА_1 , 2001 року народження, донька - ОСОБА_4 , 2011 року народження, на підставі ордеру виконавчого комітету міської ради м.Лисичанськ від 25.02.2017 № 14 (а.с.16).
Вищезазначена квартира надана сім'ї ОСОБА_1 рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 21.02.2017 № 86, як службова ГУНП України у Луганській області згідно наказу ГУНП в Луганській області від 02.02.2017 № 330 (а.с.52).
Листом від 19.04.2021 № 2613/111/57/05-2019 ГУНП в Луганській області запропоновано ОСОБА_1 здати службове житлове приміщення, у зв'язку із переведенням позивача для подальшого проходження служби до Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.17).
У зв'язку із цим, позивач 12.12.2019 звернувся до виконавчого комітету Лисичанської міської ради із заявою, в якій просив постановити його із членами родини на квартирний облік згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280.
Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 21.01.2021 № 01 відмовлено у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 , старшому інспектору-черговому чергової частини відділення поліції № 1 Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області, учаснику бойових дій, який перебуває на обліку у м.Лисичанську, як внутрішньо переміщена особа, зареєстрований та проживає у службовій трикімнатній упорядкованій квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 37,5 кв. м. Склад сім'ї 4 особи: заявник - ОСОБА_1 , 1978 р.н., дружина - ОСОБА_3 , 1977 р.н., син - ОСОБА_1 , 2001 р.н., донька - ОСОБА_4 , 2011 р.н., у зв'язку з відсутністю підстав для постановки на квартирний облік (забезпечений мінімальним розміром жилої площі) (а.с.15).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Житлового кодексу України (далі ЖК України) визначені підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов.
Так, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно із статтею 36 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:
за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;
за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому, беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Процедура взяття громадянина на облік потребуючих поліпшення житлових умов, визначена Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок 11 грудня 1984 року №470 (далі Правила № 470).
Пунктом 2 розділу І Правил № 470 визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Квартирний облік, установлення черговості на одержання
жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.
Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради (пункт 3 розділу І Правил № 470).
Потребуючими поліпшення житлових умов, відповідно до пункту 13 Правил №470 визнаються громадяни, які:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10 - 14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З аналізу наведених норм діючого законодавства вбачається, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок, а також внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок, а також внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Матеріалами справи встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та учасником бойових дій, що на думку ОСОБА_1 , дає йому право на постановку на квартирний облік у відповідності до підпункту 8 пункту 13 Правил № 470.
Відповідно до витягу з протоколу засідання громадської комісії з житлових питань № 1 від 16.01.2020 вбачається, що підставою відмови ОСОБА_1 у постановці на квартирний облік у загальноміську загальну чергу та чергу першочерговиків слугувало забезпечення позивача мінімальним розміром жилої площі, який складає в Луганській області 6 кв.м. на одну особу (а.с.39-40).
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи зареєстрований та проживає в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана сім'ї ОСОБА_1 рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 21.02.2017 № 86, як службова ГУНП України у Луганській області.
З наказу ГУНП в Луганській області від 02.02.2017 № 330 «Про надання службового житла» вбачається, що загальна площа 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , надана як службова ОСОБА_1 , складає 58,6 кв.м., а житлова площа - 37,5 кв.м. (а.с.52).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що загальна площа вказаної квартири також становить 58,6 кв.м., житлова - 37, 5 кв.м. (а.с.53-54).
Відповідно до постанови Виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів та Президіуму обласної ради професійних спілок від 09.01.1985 № 27/ІІ-3, яка є чинною на даний час, у відповідності до пункту 13 Правил в усіх містах та районах Луганської області мінімальний розмір житлової площі встановлено на рівні 6 кв.м. на одну особу (а.с.56).
Таким чином, житлова площа наданої ОСОБА_1 службової квартири становить 37,5 кв.м., відтак ОСОБА_1 зі складом сім'ї є забезпеченим мінімальним розміром жилої площі (6х4=24), що виключає наявність підстав для визнання громадянина потребуючим поліпшення житлових умов у відповідності до статті 34 ЖК України та пункту 13 Правил № 470.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним рішення виконкому Лисичанської міської ради від 21.01.2020 № 01 про відмову ОСОБА_1 у постановці на квартирний облік внаслідок його забезпечення мінімальним розміром жилої площі.
Відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а підстави для задоволення вимог позову - відсутні.
Розподіл судовий витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, відповідний статус якого підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 04.02.2016 (а.с.6).
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян