про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 вересня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/5233/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши матеріали позовної заяви Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів,
24.09.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області надміру виплачені кошти допомоги по вагітності та пологах у сумі 24 638, 75 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та в чому полягає суть (зміст, характер) спору.
Як встановлено судом з позовної заяви, за заявою відповідача на підставі наказу Лисичанського відділення «Про матеріальне забезпечення ОСОБА_1 » від 10.03.2021 року № 80-ОД відповідачу призначено та виплачено допомогу по вагітності та пологах згідно листка непрацездатності АДЕ № 192148 за період з 23.02.2021 по 28.06.2021 у сумі 24 835, 86 грн. (платіжне доручення №994 від 22.04.2021). Перевіркою діяльності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та його відділень за період з 01.04.2019 по 01.04.2021, проведеною у період з 31.05.2021 по 16.06.2021 Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України, встановлено факт зайвого призначення та виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 . Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулось до відповідача з листом від 03.08.2021 року № 3409/02-1 яким повідомило відповідача про необхідність повернення надміру сплачених коштів допомоги по вагітності і пологах за 125 днів за період нездійснення нею підприємницької діяльності на загальну суму 24638,75 грн. Відповідач відмовилась від повернення коштів позивачу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV (далі Закон № 1105), за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах.
Згідно із частиною другою статті 10 Закону № 1105 Фонд зобов'язаний, зокрема, стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.
Відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 32 Закону №1105 надміру виплачені суми матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім'ї стягуються з них у судовому порядку.
Водночас, відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Отже, отримавши виплату матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності як допомогу по вагітності та пологах, відповідач набула право власності на неї, та їй як власнику цих грошових коштів належить право володіння, користування та розпорядження ними.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки у даній справі спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на кошти, виплачені як допомога по вагітності та пологах в сумі 24638,75 грн, та стягнення з неї цієї суми, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, а, отже, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Висновки щодо належності справ даної категорії до юрисдикції цивільних судів висловлював Верховний Суд України у постановах від 22.09.2015 по справах № 21-2209а15 та № 21-1884а15 та Верховний Суд у постановах від 16.10.2018 по справі № 401/412/17 (2-а/401/55/17) (№ рішення в ЄДРСР 77160190) та від 30.10.2018 по справі № 401/326/17 (№ рішення в ЄДРСР 77521166).
В постанові від 01.11.2018 по справі № 241/1152/15-а (№ рішення в ЄДРСР 77588082) Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від зазначених висновків щодо належності справ даної категорії до юрисдикції цивільних судів.
Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України).
Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до загального суду у порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.В. Борзаниця