про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 вересня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/5258/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
24 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, з такими вимогами:
визнати дії посадової особи начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області Шарунової Ольги Веніамінівни, відповідальної за прийняття рішення суб'єктом владних повноважень щодо виплати та строків виконання зобов'язання, протиправними, що фактично полягають в не дотриманні законності процедури та термінів щодо виплати спадкових грошей, ігнорування приписів статті 530 ЦК України - не виконання вимоги, а також у не здійсненні достатніх дій, в межах своїх повноважень та компетенції, для організації процесу виконання щодо виплати зазначених грошей на користь позивача, протягом тривалого часу - протиправна бездіяльність;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, які полягають в затриманні виплати грошей спадкового майна ОСОБА_2 та не виконанні надісланої вимоги від 19.08.2021, а також в порушенні права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області на підставі виданого 21 травня 2021 року за № 481 приватним нотаріусом Старобільського нотаріального округу Басовою О.В. свідоцтва про право на спадщину на суму недоотриманої пенсії в розмірі 128 593,81 грн, (що сформована згідно повідомлення Старобільського ОУПФУ в Луганській області №1240-31-8/4473 від 07.05.2021 про залишок боргу щодо недоотриманої пенсії станом на 20.04.2021, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ) виплатити ОСОБА_2 залишок недоотриманої пенсії в сумі 128 593,81 грн - негайно;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області сплатити суму відповідного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплати грошового зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми 128 593,81 грн - стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , судовий збір в розмірі 1818,00 гривен за подання адміністративного позову.
В обгрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 28.05.2021 ОСОБА_2 звернулась з відповідною заявою про виплату недоотриманої пенсії після смерті матері - ОСОБА_4 , що залишилася несплаченою пенсійним органом, за її життя, до Старобільського ОУПФУ. Звернення було здійснено, через представника ОСОБА_1 , діючого на підставі довіреності від 11 березня 2021 року № 386, в порядку ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі свідоцтва про право на спадщину на суму недоотриманої пенсії в розмірі 128 593,81 грн (що сформована згідно повідомлення Старобільського ОУПФУ в Луганській області №1240-31-8/4473 від 07.05.2021 про залишок боргу щодо недоотриманої пенсії станом на 20.04.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ), виданого 21 травня 2021 року за № 481 приватним нотаріусом Старобільського нотаріального округу Басовою О.В. на ім'я - ОСОБА_2 . Разом з заявою представником були надані всі необхідні для таких питань документи, засвідчені належним чином, а саме: паспорт, довідка про код платника податків, довідка тимчасово переміщеної особи - спадкоємця ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , довіреність на представника ОСОБА_1 , його особисті документи, банківські реквізити рахунку в Ощадбанку ОСОБА_2 для зарахування недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини.
Минуло понад два місяці, але виплата не відбулась, що свідчить, на думку позивача, про неналежне виконання зобов'язання зі сторони відповідача. З цього приводу позивач вирішила в порядку ст. 530 ЦК України надіслати до відповідача вимогу з відповідним попередженням. Вимога була надіслана з описом вкладення - 19.08.2021. Вимогу відповідач отримав 25.08.2021 та з моменту отримання відповідачем вимоги, минуло ще 15 діб, але виплату щодо недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, і вважається борговим зобов'язанням відповідача, не проведено.
На думку позивача, за даним фактом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість щодо виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини в розмірі 128 593,81 грн, і відповідно вважається борговим зобов'язанням ГУ ПФУ в Луганській області щодо виплати цих грошей, й такі обставини свідчать про тривале невиконання грошового зобов'язання протягом вже 3,5 місяців.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом2, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому, владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач прийняла та 21.05.2021 за № 481 приватним нотаріусом Старобільського ноторіального округу Луганської області Басовою О.В. на ім'я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на суму недоотриманої пенсії в розмірі 128593,81 грн.
28.05.2021 позивач через свого представника звернулась до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії після смерті матері, що залишилася несплаченою пенсійним органом, за її життя. Проте, заборгованість щодо виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини в розмірі 128 593,81 грн відповідачем позивачу не виплачена, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
При цьому, відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат входять до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.
Дослідженням матеріалів позовної заяви судом встановлено, що суттю спору є суто приватно-правові відносини між сторонами, а саме отримання позивачем сум недоотриманої пенсії, що належали її матері за життя та увійшла до складу спадщини.
При цьому, з моменту отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.05.2021 всі питання щодо отримання позивачем сум недоотриманої пенсії за життя померлої матері, які увійшли до складу спадщини, набувають суто приватно-правових відносин і стосуються права позивача на спадщину, не дивлячись на те, що стороною у справі є орган Пенсійного фонду.
Підсумовуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що між сторонами виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.
Висновки суду щодо юрисдикції спору узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 червня 2018 року по справі № 527/346/16-ц, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 286/3516/16-ц.
Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює позивачу право звернення до суду з клопотанням щодо повернення судового збору, відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статями 2, 19, 160, 170, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.Є. Петросян