29 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4753/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправними бездіяльності та пункту рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Большакова Р.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки понад строки, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправним та скасувати пункт 56 частини 1 рішення сьомої сесії восьмого скликання Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06.05.2021 №230 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян" щодо відмови ОСОБА_1 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області;
- зобов'язати Пантаївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Пантаївської селищної ради Олександрійського району області за межами населеного пункту згідно поданого ним клопотання від 17.02.2021 за № 269.
Позов мотивовано тим, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до Пантаївської селищної ради із клоптнанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Пантаївської селищної ради через центр надання адміністративних послуг Пантаївської селищної ради, проте пунктом 56 частини 1 рішення №230 Пантаївської селищної ради від 06.05.2021 року відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підставне відповідності наданому клопотанню, вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів. Вказані обставини свідчать, що Пантаївська селищна ради порушила місячний строк, встановлений статтею 118 Земельного кодексу України та у подальшому прийняла протиправне рішення.
Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області (надалі відповідач) подала відзив на позовну заяву у якому заперечує щодо задоволення позову, оскільки при отриманні заяви позивача вже був сформований порядок денний та з огляду на великий обсяг внесених до порядку денного питань, заява позивача була включена до наступного пленарного засідання чергової сесії селищної ради. Стосовно оскаржуваного рішення Пантаївська селищна рада зазначає, що станом на 27 липня 2021 року земельна ділянка 40 га вже сформована в ході здійснення обмірів при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосопдарського виробництва для продажу права оренди на земельних торгах.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградській області із клопотанням від 17.02.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, додавши до нього графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера (а.с.10-13).
Пунктом 56 рішенням Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області сьомого скликання від 06 травня 2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян" №230 відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (надалі спірне рішення, а.с.14).
Представник позивача зазначає про те, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто поза межами місячного строку, а відтак мала місце бездіяльність відповідача щодо своєчасного не розгляду клопотання.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже у статті 118 ЗК України закріплено місячний строк щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Представник відповідача у відзиві зазначив про наявність об'єктивної неможливості розглянути протягом місяці клопотання позивача, оскільки клопотання позивача було зареєстровано відповідачем 22.02.2021 року. Станом на дану дату вже був сформований порядок денний до якого включено велика кількість питань, які виносились на сесію 04.03.2021 року. Клопотання позивача надійшло за 7 робочих днів до наступної сесії.
Відповідач надав суду витяг з протоколу шостої сесії Пантаївської селищної ради восьмого скликання 04 березня 2021 року, у якому зазначено про включення до порядку денного на вирішення сесії включено 82 питання, що на думку суду є дійсно великою кількістю питань, що об'єктивно свідчить про неможливість включення до порядку денного розгляду клопотання позивача (а.с.107-115).
Згідно інформації із веб-сайту Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (https://pantaivska-gromada.gov.ua/docs/745728/) чергова сесія Пантаївської селищної ради (після 04 березня 2021 року) вказана як 06 травня 2021 року і саме на цій сесій було розглянуто клопотання позивача та прийнято спірне рішення.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17.
Суд зауважує, порушене право може бути відновлено судом, водночас сам факт визнання бездіяльності щодо своєчасного не розгляду клопотання позивача, навіть у разі визнання його судом не призведе до відновленню такого права, оскільки відновлення порушеного права у такому випадку, згідно статті 245 КАС Українки, є зобов'язання вчинити певні дії (розглянути клопотання позивача). Водночас відповідачем вже розглянуто клопотання позивача та прийнято відповідне рішення, яке є самостійним предметом даної справи.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про наявність саме протиправної бездіяльності з боку відповідача, оскільки своєчасний не розгляд клопотання позивача відбувся з об'єктивної неможливості через великий обсяг включених до порядку денного на 04 березня 2021 року різних питань щодо життєдіяльності місцевої громади.
Отже позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки понад строки, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не підлягає задоволенню.
Як на підставу протиправності спірного рішення позивач зауважує, оскільки станом на 20.07.2021 року рішення про включення земельної ділянки орієнтовною площею 40,00 га із земель комунальної власності Пантаївської селищної ради до переліку земельних ділянок для продажу права їх оренди на конкурентних засадах не приймалось, а тому були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Спірне рішення мотивоване не відповідністю вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України.
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на невідповідність графічних матеріалів нормам закону та підзаконних нормативно-правових актів, при цьому відповідачем не зазначено у самому рішенні в чому конкретно проявлена невідповідності графічних матеріалів чи інша невідповідність.
До матеріалів позову долучена копія бажаного місця розташування земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.13), огляд якої не дає суду підстав дійти висновку про порушення позивачем статті 118 ЗК України, оскільки даних про будь-яке обтяження даної земельної ділянки із графічних матеріалів не встановлено.
Згідно частини 7 статті 188 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинні бути наведені конкретні мотиви відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту.
Суд констатує, що оскаржуване рішення містить розмиті посилання на норми Земельного Кодексу України без їх конктеризації (опису в чому саме полягає невідповідність), що не дає підстави встановити дійсну підставу відмови.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що станом на 27 липня 2021 року на підставі рішення Пантаївської селищної ради від 04.03.2021 року №122 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 40,00 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для продажу права оренди на земельних торгів (аукціонах)» вже сформована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 35220381300:02:000:0687 площею 40 га не могла бути законною підставою для відмови позивачу в данні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки, станом на день винесення спірного рішення 06.05.2021 року не було сформовану земельну ділянку.
Водночас суд зауважує, що на публічній кадастровий карті України відсутня земельна ділянка з кадастровим номер 35220381300:02:000:0687 (номер зазначено відповідачем у відзиві).
Враховуючи вищеописане, оскаржуване рішення без конктеризації "невідповідності графічних матеріалів" чи то "порушення законодавства" не може вважатися правомірною та мотивованою підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункт 56 частини 1 рішення сьомої сесії восьмого скликання Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06.05.2021 №230 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян» прийнято відповідачем у порушення вимог Земельного Кодексу України та не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Суд не погоджується з такою вимогою позивачки, з огляду на таке.
Перш за все, суд зазначає, що станом на день розгляду справи в суді земельна ділянки, у межах якої знаходиться бажана земельна ділянка вже сформована (яка вказана на графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки), оскільки згідно даними Публічної кадастрової карти цій ділянці площею 30,5506 га присвоєно кадастровий номер 3520381300:02:000:0687, а відтак, згідно нормами Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою може бути розроблений лише стосовно земельної ділянки, яка не є сформованою земельною ділянкою.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Правова оцінка спірного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі. Однак суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов'язання повторно розглянути заяву позивача.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визначити саме зобов'язання відповідача повторно розглянути у місячний строку, відповідне клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).
Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказу та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 1816 грн. (а.с.29) за дві позовні вимоги, одна з яких має похідну вимогу, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути 454 грн. (1816 - 908 - 908/2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, окрім судового збору, представник позивача просить суд стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 50000 грн.
Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу у зв'язку з неспівставленістю заявленої суми до складності справи, а також з огляду на наявність інших справ, по яких заявлено ідентичні вимоги №№340/4750/21, 340/4752/21, 340/4751/21 та дана справа, отже по усіх справах адвокат готував однакові документи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник позивача на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката надав копії договору про надання правової допомоги від 22.06.2021 року №114, додатку до договору від 22.06.2021 від 22.06.2021 року, акту приймання передачі правничої (правової) допомоги від 02.07.2021 року та квитанції від 02.07.2021 року щодо отримання 5000 грн., ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.23-28).
В акті приймання передачі правничої допомоги наведений детальний опис робіт (надання послуг):
- ознайомлення з матеріалами справи та дослідження законодавства, яке регламентує порядок затвердження проекту із землеустрою 2 год. х 500 грн., вартість 1000 грн.;
- вивчення судової практики 2 год. х 500 грн., вартість 1000 грн.;
- підготовка та збір документів 2 год. х 500 грн., вартість 1000 грн.;
- підготовка позовної заяви з додатками 2 год. х 1000 грн., вартість 2000 грн.
- всього 5000 грн.
Суд вважає, що така послуга адвоката як "ознайомлення з матеріалами справи та дослідження законодавства, яке регламентує порядок затвердження проекту землеустрою" не входить до предмету даної справи, оскільки предметом даної справи є правовідносини щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому зазначений вид послуг не належать до предмету даної справи.
Крім того, суд дійшов висновку, що такі послуги адвоката як "вивчення судової практики" та "підготовка і збір документів" охоплюються послугою щодо підготовки позовної заяви, а відтак підтвердженими є витрати на суму 2000 грн.
Крім того, у провадженні судді Казанчук Г.П. перебувають адміністративні справи №№ 340/4750/21, 340/4752/21, 340/4751/21 у яких зміст позовних вимог є однаковим, а тому, як зазначив відповідач складені документи у цих справах є ідентичними.
Зважаючи на часткове задоволення позову (задоволенню підлягає одна вимоги із заявлених трьох), подані відповідачем заперечення, суд визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 666,67 грн. (2000/3), а тому цю суму слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Миру, 7а, смт. Пантаївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28023; код ЄРДПОУ 04366488) про визнання протиправними бездіяльності та пункту рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 56 частини 1 рішення сьомої сесії восьмого скликання Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06.05.2021 №230 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян" щодо відмови ОСОБА_1 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.
Зобов'язати Пантаївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 22 лютого 2021 року за № 269.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 454 гривень та судові витрати на правову допомоги у розмірі 666,67 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук