27 вересня 2021 року Справа № 280/5639/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - також позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - також відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.05.2021 №Ф-13688-49 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 38 888,74 грн., у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити з Інтегрованої картки платника податків дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 38 888,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не погоджується з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), оскільки він є застрахованою особою, роботодавцем сплачується за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі також єдиний внесок, ЄСВ) у розмірі не менше мінімального. Звертає увагу, що не отримує будь-якого доходу від провадження незалежної професійної діяльності окремо від доходів, отриманих як найманий працівник. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30.07.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 24.06.2010. Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску проведені автоматично відповідно до програмного забезпечення, розробленого на підставі діючого законодавства. Станом на 28.07.2021 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 17 857,84 грн. після приведення інтегрованої картки платника у відповідність до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 шляхом зменшення єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн. Зазначає, що позивачем на даний час здійснюється діяльність адвоката, що підтверджується рішеннями та ухвалами судів, у яких він представляє інтереси інших осіб у судовому порядку, що свідчить про фактичне здійснення професійної діяльності. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 27.09.2021 замінено відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Відповідно до рішення Запорізької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.02.2006 за №42 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №548 від 08.02.2006, 08.07.2010 зареєструвався у податковому органі як платник єдиного внеску за номером 08/11-22189 як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.
17.05.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13688-49, відповідно до якої станом на 30.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 38 888,74 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2021 №Ф-13688-49, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина 1 статті 14 Закону №5076-VI).
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина 1 статті 15 Закону №5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах чи у відносинах за цивільно-правовими договорами та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Слід зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.
З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що недоїмка з єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги утворилась у зв'язку з автоматичним нарахуванням належного до сплати єдиного внеску в інтегрованій картці за період 2017-2020 роки.
Суд зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 280/8344/20 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-13688-49 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030,90 грн. та зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 21030,90 грн.
За змістом постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 280/8344/20 судом встановлено, що вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-13688-49 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030,90 грн. сформована за період 2017-2019 роки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач протягом 2017-2019 років не отримував доходів від здійснення незалежної професійної діяльності, як адвокат. Натомість з листопада 2017 року позивач перебуває на посаді голови дисциплінарної палати КДКА Запорізької області, яка сплачує йому компенсацію втрати робочого часу адвоката за участь в адвокатському самоврядуванні та сплачували за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Враховуючи, що позивач є застрахованою особою, за яку єдиний внесок у відповідному періоді був нарахований та сплачений роботодавцем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звільняється від обов'язку по сплаті у цей період єдиного внеску як самозайнята особа.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, починаючи з листопада 2017 року і по березень 2021 року Кваліфікаціно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області нараховує позивачу заробітну плату, з якої в повному обсязі сплачено страхові внески.
Таким чином у періоді, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов'язку по сплаті у цей період єдиного внеску як самозайнята особа.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачем на даний час здійснюється діяльність адвоката та отримується дохід від такої діяльності, з посиланням на наявність судових рішень, у яких позивач зазначений як представник, оскільки по-перше, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин; по-друге, навіть у випадку наявності судових рішень в Єдиному реєстрі судових рішень, в яких представником зазначений позивач, зазначене не є належним доказом в розумінні статті 73 КАС України, який доводить отримання позивачем доходів від провадження адвокатської діяльності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2021 №Ф-13688-49 та наявність підстав для її скасування.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видалити з інтегрованої картки платника єдиного внеску дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 38 888,74 грн., суд зазначає таке.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).
Відповідно до п.1 ч.4 розділу V Порядку 5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Отже, з аналізу вищенаведеного, слід дійти висновку, що податковий орган зобов'язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
В межах розгляду даної справи судом встановлено безпідставне нарахування контролюючим органом єдиного внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2021 №Ф-13688-49 в сумі 38 888,74 грн., разом з тим, також встановлено, що після формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги, набрала законної сили постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 280/8344/20, якою, крім іншого, зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 21030,90 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2021 №Ф-13688-49, за винятком суми 21030,90 грн., видалення якої з інтегрованої картки позивача здійснюється на виконання судового рішення у справі №280/8344/20, а тому виключає повторне судове втручання.
За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску в сумі 17 857,84 грн. (38 888,74 грн. - 21030,90 грн.).
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд зазначає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2021 року №Ф-13688-49, сформовану Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 17 857,84 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 84 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663.
Повне судове рішення складено 27.09.2021.
Суддя М.О. Семененко