04.07.06р.Справа № А37/106
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФХ ТРЕЙД", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602304/0, №0000612304/0, №0000612303/0, №0000312200/0 від 23.03.2006року
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар с/з Грузін І.М.
Представники:
Від позивача: Клешня О.В.- дов. від 31.03.06р.
Від відповідача: Колот В.В. - дов.№14828/10/10-039 від 14.04.06р.
Глазиріна О.П. - дов.№19886/10/10-039 від 22.05.06р.
Тарабукіна О.В. - дов.№19885/10/10-039 від 22.05.06р.
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного Кодексу України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Суть спору :
Товариство з обмеженою відповідальністю "АФХ ТРЕЙД" (далі -позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (далі -відповідач) і просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000602304/0, №0000612304/0, №0000612303/0, №0000312200/0 від 23.03.2006року
Позовні вимоги ґрунтуються незгодою позивача із збільшенням відповідачем валового доходу та податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ у зв'язку з реалізацією товару по ціні нижче ціни його придбання; нарахуванням ПДВ за транспортними послугами, які позивачем сплачені та відшкодовані йому комітентом за договором комісії; нарахуванням ПДВ за податковою накладною, яка за висновком відповідача не містить усіх необхідних реквізитів, що не відповідає дійсності; а також застосуванням штрафних санкцій за неперерахування податку з доходів нерезидента за фрахтом, який не відбувся.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що:
підприємство занизило свій валовий доход, податок на прибуток та ПДВ при здійсненні операції з продажу кукурудзи за ціною нижче ціни придбання, що є порушенням вимог п/п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на прибуток” та п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла в спірний період;
в порушення вимог п.6.1, п/п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємство при „перевиставленні” транспортних послуг за угодою комісії не включило до податкових зобов'язань транспортні послуги;
в порушення вимог п/п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” відобразило в податковому кредиті суму ПДВ за податковою накладною, яка не містить індивідуального податкового номеру продавця та його „живої” печатки;
в порушення вимог п.16.13 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивач не утримав податок на доходи нерезидента під час перерахування передплати нерезиденту згідно з договором фрахтування.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд , -
На підставі акту перевірки від 09.03.2006року №26-23-3/24/33339014 відповідачем видані податкові повідомлення - рішення від 23.03.2006року №0000312200/0, яким нараховано штрафні санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 12378,60грн., №0000602304/0, яким нараховано податок на прибуток в сумі 14040,50грн. та штрафні санкції в сумі 3068,82грн., №0000612304/0, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 2939,50грн. та штрафні санкції в сумі 1469,75грн., та №0000612303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2005року на суму 12207,88грн.
Видання вказаних повідомлень-рішень пов'язується з наступними обставинами згідно з актом перевірки.
1. На підставі договору № 1/22-02 від 22.02.2005р. ТОВ „АФХ ТРЕЙД” придбало у приватного підприємця Носікова Я.О. 141,82 тн. кукурудзи 3 класу за ціною без ПДВ 316,67 грн. (380,0 грн. з ПДВ), що підтверджується накладною № 232/02/01 від 23.02.05р. і податковою накладною від 23.02.05р. № 23/02/01. В наступному, в ході здійснення фінансово -господарської діяльності ТОВ „АФХ ТРЕЙД” здійснило продаж 141,82 тн кукурудзи 3 класу ТОВ „Поло Порт” за ціною 291,67 грн. без ПДВ ( 350,00 грн. з ПДВ). Продаж було здійснено 28.03.05р. на підставі договору поставки № 03/05П від 28.03.05р., видаткової накладної №ТР-0000005 від 28.03.05р. та податкової накладної від 28.03.05р. №5, рахунку - фактури №ТР- 000003 від 28.03.05р. та за довіреністю від 28.03.05р.
За висновком ДПІ підприємство порушило вимоги п/п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на прибуток” та п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла в спірний період, та занизило свій валовий доход за 1 кв. 2005р. на 3545,5 грн. за фактом реалізації товару по ціні нижче ціни придбання, та занизило податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2005р. на 709,1 грн.
Суд вважає вказаний висновок відповідача помилковим з таких підстав.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.1.21 ст.1 зазначеного Закону доходи з джерелом їх походження з України -це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).
Зазначеними нормами Закону чітко визначено, що за загальними правилами до доходу підприємства в цілях його оподаткування включається фактичний доход від продажу товару (робіт), при цьому включення до доходу суми не одержаної виручки від продажу товару, зокрема, у зв'язку з реалізацією по ціні нижче ціни придбання, Закон не передбачає.
Посилання в акті перевірки на п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким встановлено поняття звичайної ціни та порядок її визначення, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено обставин та правових підстав для її застосування. Зокрема, відповідно до п/п.1.20.8 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
В обґрунтування позову в цій частині позивачем надані копії інформаційних довідок щодо цін на ідентичний товар, викладених у журналі „Агросфера” №8 (153) від 01.03.2005року і №12 (157) від 29.03.2005року, оригінал довідки Придніпровської товарної біржі від 31.03.2006року №155-04, з огляду яких вбачається про перевищення позивачем ціни продажу кукурудзи у порівнянні з цінами, наведеними в цих письмових доказах. Однак акт перевірки не містить обґрунтування звичайної ціни, так само як і підстави її застосування.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо нарахування податку на додану вартість за наведеними обставинами суд керується наступним.
База оподаткування податком на додану вартість за загальними правилами регулюється п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”. Дію пункту 4.1 статті 4 зупинено на 2005 рік згідно із Законом „Про Державний бюджет України на 2005 рік” (Закон N 2285-IV від 23.12.2004 ). Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” (Закон N 2505-IV від 25 березня 2005 року, який набув чинності 31.03.2005року) пункт 4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” викладено в новій редакції, але без вказання про поновлення його дії.
Статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено порядок обчислення і сплати податку. Зокрема, пунктом 7.1 ст.7 вказаного Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
З огляду на це слід зазначити, що твердження відповідача про порушення підприємством вимог п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставним та таким, що не узгоджується з нормами ст.7 вказаного Закону. Також є непідтвердженим нормами права твердження відповідача про те, що база оподаткування визначається виходячи договірної (контрактної) вартості операцій з поставки товару, але не нижче фактичних витрат на його придбання.
Таким чином, нарахування відповідачем податку на прибуток у сумі 886,38грн. штрафних санкцій в сумі 354,55грн., податку на додану вартість в сумі 709,1 грн. та штрафних санкцій в сумі 354,55грн. слід визнати неправомірним.
2. Також нарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 2230,4,0грн. та штрафних санкцій в сумі 1115,2грн. пов'язується з наступними обставинами.
За умовами договору комісії №01-14.02.05-КОМ від 14.02.2005р. ТОВ „АФХ ТРЕЙД” (комісіонер) зобов'язалось за дорученням ТОВ „Триплекс” (комітент) та за винагороду, здійснити від свого імені та за рахунок комітента реалізацію за договорами купівлі - продажу зернових культур на зовнішньому ринку. Для виконання умов договору комісії, ТОВ „АФХ ТРЕЙД уклало з ТОВ „Зектер” договір № 64-Е на транспортно -експедиційне обслуговування від 24.02.05р. Згідно до рахунку № 726 від 24.02.2005р., податкової накладної № 34 від 25.02.05р. і Акту приймання робіт від 29.03.05р., послуги були надані та оплачені. При цьому оподаткування товаротранспортних послуг визначено за нульовою ставкою. 30.03.05р. комітентом прийнято звіт комісіонера про виконане доручення комітента згідно до умов договору комісії № 01-14.02.05-КОМ від 14.02.2005р. і додатку до договору №1 від 14.02.2005р. і на підставі рахунків -фактури №№ ТР- 0000008, ТР- 0000010 від 30.03.2005р. оплачено послуги комісіонеру та відшкодовано його витрати по виконанню доручення загалом у сумі 34192,04 грн., про що виписано податкові накладні №№8,9,10 від 30.03.2005р., згідно яких товаротранспортні витрати оподатковані за нульовою ставкою.
За висновком відповідача підприємством при перевиставленні транспортних послуг за угодою комісії з ТОВ „Триплекс” не враховано у складі податкових зобов'язань в березні 2005року транспортні послуги на суму 11152,0гр., чим занижено суму ПДВ у березні на 2230,4грн.
Суд вважає вказаний висновок таким, що не узгоджується з нормами законодавства з таких підстав.
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, поставки права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає поставку права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставку, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
Згідно зі ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Статтею 1024 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
Враховуючи викладене, слід зазначити, що витрати комісіонера, які пов'язані з виконанням доручення від комітента, та безпосередні послуги комісіонера за договором комісії, не є тотожними поняттями. Позивач не є особою, яка надала транспортні послуги за обставинами справи, тому не повинен збільшувати власні податкові зобов'язання за цими послугами.
Також слід визнати безпідставним посилання відповідача на другий абзац підпункту 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки відсутні брокерські, агентські або комісійні операції з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника. За фактичними обставинами справи позивач є довіреною особою не перевізника, а іншого суб'єкта господарювання, на користь якого здійснювалися транспортні послуги, а крім того, за предметом договору комісії суть послуг полягає в реалізації продукції комітента, що також не є брокерськими або агентськими операціями.
Таким чином, нарахування податку на додану вартість в сумі 2230,4,0грн. та штрафних санкцій в сумі 1115,2грн. слід визнати неправомірним.
3. Також актом перевірки зазначається, що в порушення вимог п/п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємство врахувало до складу податкового кредиту жовтня 2005р. податкову накладну №1 від 10.10.2005р. на придбання кукурудзи 3 класу від ТОВ „Лан” у кількості 183,120тн за ціною 333,33 грн. загальною вартістю 73247,26 грн., в тому числі ПДВ 12207,88 грн., на якій відсутній індивідуальний податковий номер продавця та його жива печать. У зв'язку з цим відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005 року на 12207,88грн.
Наданий з боку позивача оригінал спірної податкової накладної (а.с134 т.І справи) спростовує вказане твердження в акті перевірки. В свою чергу відповідач не надав будь-якого документального підтвердження обставин, викладених в акті перевірки з цього приводу, що на підставі п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України розцінюється судом не на користь суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, перевищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005року на суму 12207,88грн. слід визнати таким, що не підтверджується матеріалами справи.
4. Також перевіркою встановлено, що між підприємством ТОВ „АФХ ТРЕЙД”- фрахтователь і нерезидентом „TERRIUM SYSTEМ LLP” ( Лондон, Англія) -Судопосередник, укладено договір фрахтування судна від 06.06.2005р. №11-1. Судно фрахтувалось для перевезення вантажу -кукурудзи фуражної ( країна походження -Україна) з порту Дніпропетровськ в порт Поти (Грузія) . Назва судна M/V “ DANAPRIS-6”. Фрахтова ставка -27,5 $. Оплата здійснюється на підставі рахунку „TERRIUM SYSTEМ LLP”.
На виконання умов контракту ТОВ „АФХ ТРЕЙД” зроблено передплату на рахунок Судопосередника, а саме:
- 16.06.2005р. у розмірі 21000,00 дол. США (106050,00 грн.). Граничний термін надання послуг по фрахтуванню судна -28.09.2005р.
У зв'язку з неможливістю виконання умов договору грошові кошти було повернуто у повному обсязі без порушення законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті, а саме:
-12.09.2005р. передплату повернуто у обсязі -21000,00 дол. США (106050,00грн.)
Крім того, до перевірки надано Додаткову угоду до контракту від 06.06.2005р. №11-1. Дата складання додаткової угоди - 16.06.2005р. Згідно додаткової угоди сторони прийшли до згоди про розірвання угоди № 11-1 від 06.06.2005року Судопосередник зобов'язується повернути грошові кошти у розмірі 21000,00 дол. США не пізніше ніж 15 вересня 2005р.
За висновком відповідача підприємством порушено абз.2 п.16.13 ст. 16 Закону про прибуток, а саме ТОВ „АФХ ТРЕЙД” під час перерахування передплати за фрахт судна у відповідності з п.п.13.5 ст.13 не утримав податок на фрахт у розмірі 6369,30 грн. у 2 кварталі 2005р.
У зв'язку з невиконанням умов договору фрахтування судна від 06.06.2005р. №11-1 податкові зобов'язання з податку на фрахт не виникають.
На підставі вказаних обставин, що викладені в акті перевірки, відповідачем застосован до позивача штрафні санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Суд вважає в цій частині позов також обґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до п.13.1 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, фрахт.
Пунктом 16.13 ст.16 зазначеного Закону встановлено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених, зокрема, у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.
За матеріалами справи договір фрахту, укладений між позивачем та нерезидентом, розірваний до надання послуг останнім. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати про наявність господарської діяльності нерезидента щодо отримання доходу у вигляді фрахту, що підлягає оподаткуванню згідно з законодавством України.
Крім того, з аналізу аргументів ДПІ, викладених в акті перевірки, вбачається відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п/п 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Зокрема, вказаним підпунктом Закону встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
ДПІ зазначає в акті перевірки, що у зв'язку з розірванням договору фрахту податкові зобов'язання з податку на фрахт не виникли. Наведене виключає застосування за актом перевірки спірних санкцій, оскільки обов'язок по перерахуванню податку безпосередньо залежить від наявності податкових зобов'язань. Крім того, розмір спірних санкцій за Законом визначається в залежності від наявної суми зобов'язання з такого податку. У зв'язку з відсутністю в акті перевірки відповідного зобов'язання, відсутня й база для нарахування санкцій.
Щодо посилань позивача на порядок включення витрат за операціями з нерезидентами до валових витрат, суд зазначає, що обов'язок по утриманню та перерахуванню податку на доходи нерезидента за приписами Закону від цих обставин не залежить.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті 23.03.2006року державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0000602304/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 886,38грн. та штрафу у сумі 354,55грн., а загалом в сумі 1240,93грн.; №0000612304/0, №0000612303/0, №0000312200/0 - в повному обсязі
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ
Постанова оформлена у повному обсязі 10.07.2006року