про повернення позовної заяви
28 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/21729/21
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до ухвали суду від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору та зазначення підстав для поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав клопотання про поновлення строку для звернення до суду та документ про сплату судового збору.
Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Тобто, момент отримання відповіді від компетентного органу є лише альтернативною формою визначення моменту, з якого особа могла дізнатись про порушення своїх прав. У свою чергу, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). З цього приводу суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок підвищення до пенсії, позивач вже знав, що у період з 17.07.2018 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем без підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону №796-XII. Відтак, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що ним не могли бути вчинені дії, пов'язані з захистом своїх прав.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Дотримання строку звернення з позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд вказує, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 17.07.2018, проте звернення з даним позовом до суду відбулося 30.07.2021, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України, без наведення причин, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Однак, з метою дотримання основоположного права позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку, що у даній справі підлягають розгляду та вирішенню позовні вимоги, які заявлені у межах визначеного процесуального строку, тобто за шість місяців, що передували моменту звернення з позовом до суду - з 30.01.2021. Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху в частині зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду, позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати за період з 17.07.2018 по 29.01.2021 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати за період з 17.07.2018 по 29.01.2021 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя Н.М. Майстренко