28 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/1384/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати їй з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 6 мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач протиправно виплачував їй пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою від 09 лютого 2021 року відкрито провадження у справі №240/1384/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
01 березня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що Законом України від 31 липня 2014 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Розділ "прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67 та встановлено, що норми і положення статтей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв'язку з цим відповідач вказав, що в спірний період з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплата позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, здійснювалась в розмірах, передбачених вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується наявним у матеріалах справи посвідченням (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 29.10.2019, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (а.с.13).
Крім того, з довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №730112 (а.с.11) та серії 12ААА №919656 (а.с.9) вбачається, що починаючи з 15 липня 2011 року року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою Лугинської селищної ради від 14.03.2019 №09 (а.с.16), позивач з 30.11.2009 проживає в смт. Жовтневе (на даний час смт. Миролюбів) Лугинського району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Матеріалами справи підтверджується, що з 15.07.2011 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримує пенсію по третій групі інвалідності, щодо якої встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.14).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про нарахування та виплату їй за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, за наслідками розгляду вказаного звернення, відповідач листом від 02.12.2020 №19149-19625/П-02/8-0600/20 повідомив ОСОБА_1 , що її пенсія обчислена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Так, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою становить 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2014 - 949,00 грн), а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 170,82 гривень (а.с.12).
Вважаючи, що відповідач у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно виплачував їй пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, менших, ніж передбачено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 статті 54 Закону України №796-ХІІ (у редакції від 09.07.2007, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 була чинна в період з 01.01.2014 по 02.08.2014) було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 50 Закону України №796-ХІІ (у редакції від 09.07.2007, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 була чинна в період з 01.01.2014 по 02.08.2014) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вихідним критерієм для розрахунку пенсії по інвалідності для осіб, щодо яких встановлено зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (ст. 54 Закону України №796-ХІІ) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 (ст. 50 Закону України №796-ХІІ) виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Водночас, пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон України №3491-VI) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" був доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Відтак, Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України були надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналогічні положення передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік та на 2013 рік.
На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до 23.07.2011 здійснювалось у порядку та розмірах, встановлених вказаним Законом, а з 23.07.2011 - у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою становить: осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.; осіб з інвалідністю II групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.; осіб з інвалідністю III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.
Водночас, згідно з пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні; особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні; особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та рішень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів пенсійних виплат громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, делеговано Кабінету Міністрів України.
В ході розгляду справи судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно нарахування та виплата відповідачем пенсії позивача, а саме пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювались у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З даного приводу суд зазначає наступне.
З 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 №719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон України №719-VII) не було передбачено змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ.
Чинним залишався також і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинні були здійснюватись у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас у подальшому, Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03 серпня 2014 року, Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Таким чином, з 03 серпня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри пенсійних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому у вказаний період застосуванню підлягали положення постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Натомість в період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року нарахування та виплата громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, має здійснюватися у розмірах, які визначені статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі №344/14522/17 та від 11.09.2018 у справі №522/6810/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в спірний період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повинно було нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 09.07.2007, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 була чинна в період з 01.01.2014 по 02.08.2014), проте протиправно здійснювало вказані виплати в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на зазначене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а порушене право позивача відновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 09.07.2007, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 була чинна в період з 01.01.2014 по 02.08.2014).
Щодо дотримання позивачем процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, у постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18) та у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18, колегія суддів Верховного Суду, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-п/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів понесення позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, підстави для розгляду судом питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, визначеному статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію по інвалідності, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі шести мінімальних пенсії за віком, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", щомісячно за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", щомісячно за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович