28 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/9169/21
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання протиправною відмову, стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у страховій виплаті у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності та 40% втрати працездатності протягом календарного року внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), що настала під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 681000,00 грн. страхової виплати, як медичному працівникові, у зв'язку із встановлення 3 групи інвалідності та 40% втрати працездатності протягом календарного року внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), що настала під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження.
Позовні вимоги мотивовані им, що позивач в силу виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження на лікаря-інфекціоніста з 14.04.2020 по 20.05.2020 захворіла коронавірусною хворобою (COVID-19), що було підтверджено ПЛР тестом. До 29.12.2020 позивач перебувала на лікарняному, а з 30.12.2020 по 21.01.2021 на стаціонарному лікуванні. Внаслідок такого захворювання позивач втратила 40% працездатності, що стало підставою для встановлення позивачу з 28.01.2021 3-ї групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов'язаного з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження. Позивач звернулася до відповідача для отримання передбаченої законодавством страхової виплати, але у такій виплаті протиправно було відмовлено.
Ухвалою суду було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позов та додаткових поясненнях відповідач проти позову заперечує і зазначає, що інфікування позивача короновірусною хворобою (COVID-19) мало місце 20.05.2020, а встановлення групи інвалідності внаслідок такого захворювання мало місце 28.01.2021, тобто в межах різник календарних років, що в силу вимог ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" виключає можливість призначення спірної страхової виплати.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач працює у Комунальному некомерційному підприємстві "Житомирська багатопрофільна опорна лікарня" Новогуйвинської селищної ради з 1984 року по теперішній час , що підтверджується довідкою підприємства від 22.01.2021.
Внаслідок виконання своїх професійних обов'язків та надаючи медичну допомогу у період з 14.04.2020 по 20.05.2020 року позивач захворіла на гостру распіраторну хворобу СОVID - 19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку професійного захворювання в Комунальному некомерційному підприємстві "Центральна районна лікарня" Житомирської районної ради від 20 липня 2020 року.
Відповідно до Епікризу від 05.06.2020 позивач з 21.05.2020 по 05.06.2020 перебував у реанімаційному відділенні .
Згідно копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1201 від 20.01.2021, позивач перебував на лікарняному 7 місяців з 21.05.2020 до 29.12.2020 з приводу СОVID - 19 з діагнозом: Гостра респіраторна хвороба, цитокіновий шторм, позагоспітальна двобічна полі сегментарна монія, важкий перебіг, клінічна група IV, ЛН II ст. з виходом у виражений фіброз обох легень.
З 30 грудня 2020 року по 21 січня 2021 року позивач знаходився на лікуванні у стаціонарі Клініки професійних захворювань Державної установи "Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України", що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1201 від 20 січня 2021 року №156.
За результатами обстеження та лікування позивач отримав Медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність хронічного професійного характеру захворювання від 19 січня 2021 року №2/37, що наявний у матеріалах справи .
Як наслідок перенесеного важкого захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID - 19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, на підставі акту огляду МСЕК №23/3 з 28.01.2021 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності по причині проф. захворювання безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду медико- соціальною експертною комісією від 02.02.2021 року №292056.
Також відповідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 02.02.2021№084129 позивачу підтверджено 40% втрати працездатності .
08.02.2021 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області для призначення виплати разової допомоги відповідно до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" в зв'язку із встановленням медичному працівнику, 3 групи інвалідності та 40% втрати працездатності внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження.
Листом від 18.02.2021 №02-434 Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області повідомило про те, що призначення разової страхової виплати суперечить статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та п.2 "Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв'язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів", затвердженого постановою КМУ від 17.06.2020 №498 .
Як зазначено у листі Управління "Про розгляд документів" інфікування гострою респіраторною хворобою COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, підтверджено Актом від 20.07.2020 за формою Н-1/П "Розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що сталося 20 травня 2020 року", а група інвалідності та ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження встановлено відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (серія 12 ААА №084129) від 28.01.2021, тобто, ці події відбулися не протягом одного календарного року.
Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду.
Спірні відносини між сторонами щодо підстав забезпечення Державою страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров'я, зумовлених захворюванням на інфекційні хвороби, що пов'язані з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб, та порядку і розмірів їх виплат регулюються правовими нормами Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 року N 1645-III (надалі - Закон N 1645-III), що були чинні на день їх виникнення.
За приписами ст.39 Закону N 1645-III захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов'язані з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров'я у разі встановлення групи інвалідності протягом одного календарного року, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), за умови, що таке захворювання пов'язане з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;
Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров'я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат визначені в Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв'язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. N 498 (надалі - Порядок N 498).
Цей Порядок визначає механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров'я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат.
Відповідно до п.2 Порядку у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, виплата проводиться разово у таких розмірах:
400-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю I групи;
350-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю II групи;
300-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю III групи.
Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач в силу виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження захворіла коронавірусною хворобою (COVID-19), що було підтверджено 20.05.2020 ПЛР тестом. З 21.05.2020 позивач перебувала на лікарняному, а з 30.12.2020 по 21.01.2021 - на стаціонарному лікуванні.
Внаслідок такого захворювання позивач втратила 40% працездатності, що стало підставою для встановлення позивачу з 28.01.2021 третьої групи інвалідності, що настала внаслідок пров.захворювання.
За результатами звернення до відповідача щодо отримання спірної страхової виплати, отримано відмову, яка мотивована тим, що інфікування позивача короновірусною хворобою (COVID-19) мало місце 20.05.2020, а встановлення третьої групи інвалідності внаслідок такого захворювання мало місце 28.01.2021, тобто в межах різник календарних років, що в силу вимог ст.39 Закону N 1645-III, на думку відповідача, виключає можливість призначення спірної страхової виплати.
Суд не погоджується з такими доводами відповідач, та вважає, що такі, є наслідком неправильного трактування положень ст.39 Закону N 1645-III.
Так, за змістом ст.39 Закону N 1645-III Держава забезпечує страхові виплати медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров'я у разі встановлення групи інвалідності протягом одного календарного року, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), за умови, що таке захворювання пов'язане з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності.
Разом з тим, приписи ст.39 Закону N 1645-III не містять визначення поняття "протягом одного календарного року" для даних спірних відносин.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що календарний рік, починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таке трактування календарного року наведене в статті 3 Бюджетного кодексу України для визначення бюджетного періоду для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України. Тобто, таке трактування календарного року підлягає врахуванню виключно для вирішення бюджетних правовідносин.
Більш того, таке буквальне трактування поняття "протягом одного календарного року" для даних спірних відносин призводить до непрямої дискримінації осіб (медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я) в залежності від календарної дати захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19).
Тобто, медичні працівники, які можуть захворіти чи захворіли коронавірусною хворобою (COVID-19) на початку певного календарного року отримують певні вигоди у порівнянні з медичними працівниками, які можуть захворіти чи захворіли коронавірусною хворобою (COVID-19) в кінці певного календарного року
Загальновідомо, що алгоритм дій медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, врегульовано вимогами статті 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317, тощо. Такий алгоритм виключає можливість особам, які можуть захворіти чи захворіли коронавірусною хворобою (COVID-19) протягом останніх трьох місяців календарного року, фізично отримати в тому ж календарному році певне рішення такої МСЕК.
Суд враховує, що згідно положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, трактування відповідачем вимог ст.39 N 1645-III є дискримінаційним і не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваної відмови.
Суд вважає, що таке стилістичне викладення положень ст.39 Закону N 1645-III за своєю суттю є виключно технічним недоліком, який призводить до порушення права окремих медичних працівників на одержання страхових виплат, передбачених законом.
Про це прямо зазначено в Пояснювальній записці до проекту Закону України про внесення змін до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо врегулювання окремих питань соціального захисту медичних працівників, постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) від 22.04.2021року за №5415, який прийнятий Верховною Радою України.
Таким чином, суд вважає, що відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області позивачу у страховій виплаті у зв'язку із встановлення третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов'язаного з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, по своїй суті є дискримінаційною, призводить до порушення прав позивача.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від15.09.2021 у справі 3240/6369/21.
В той же час, визначаючись щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача 681000,00 грн. страхової виплати є передчасними, оскільки стягненню підлягають суми , які фактично нараховані, але не виплачені.
В той же час, у матеріалах справи відсутні докази нарахування позивачу саме такої суми страхових виплат, з огляду на що вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов"язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області призначити та виплатити позивачу страхову виплату у зв'язку із встановлення третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов'язаного з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, в розмірі, що відповідає 300-кратному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до вимог ст.ст.139 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (Майдан Корольова, 2 м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41313540) у призначенні страхової виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов'язаного з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов'язаного з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, в розмірі, що відповідає 300-кратному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань правління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос