Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 вересня 2021 р. Справа№200/5550/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Святогірської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Святогірської міської ради про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 га на території м. Святогірськ;
- зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 га на території м. Святогірськ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до Святогірської міської ради з клопотанням від 19.10.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території м. Святогірськ, додавши до клопотання графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Відповідач, згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України мав розглянути клопотання у місячний строк та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.
Відділом житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту і зв'язку, благоустрою, архітектури, містобування та земельних відносин Святогірської міської ради було розроблено проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підстав для відмови у задоволенні клопотання встановлено не було, проте, на засіданні чергової сесії Святогірської міської ради 11.02.2021 року рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови в наданні дозволу міською радою прийнято не було.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача у зв'язку з чим, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року розгляд справи прийнято проводити за правилами загального позовного провадження. Замінено спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 27 серпня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 вересня 2021 року.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Представником позивача надано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 118).
Представником відповідача надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням головного спеціаліста юридичного відділу Чепур Т.В. на лікарняному (а.с. 142). Суд зазначає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не надані будь-які докази, що підтверджують перебування Чепур Т.В. на лікарняному, більш того, представляти інтереси міської ради може будь-який спеціаліст юридичного відділу, однак присутність належного представника в суді Святогірською міською радою не забезпечено.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов від 11.06.2021 року № 1136/02.01-15 (а.с. 43-48) у якому зазначає, що ОСОБА_1 звернулась з заявою від 19.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,1 га, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Святогірською міською радою згідно до правових вимог Закону, Земельного кодексу України, на підставі заяви було розроблено проект рішення Святогірської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття у відповідності до ч. 3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». На виконання цієї правової норми проект рішення було оприлюднено 20.10.2020 року, дата оновлення 03.12.2020 року на офіційному веб-сайті Святогірської міської ради.
На засіданні постійної комісії з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології та охорони навколишнього природного середовища, агропромислового розвитку, житлово-комунального господарства, благоустрою, транспорту та зв'язку, управління комунальною власністю на виконання правових норм ст. 47 Закону, та Положення про постійні комісії Святогірської міської ради 05 січня 2021 року було розглянуто проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
Відповідно до п.п. 8, 20 ч. 4 ст. 42, ч.ч. 4, 5 ст. 46, п. 1 ч. 3 ст. 50 Закону та розпорядження міського голови від 27.01.2021 року № 9 «Про скликання чергової VI сесії Святогірської міської ради VIII скликання» було скликано VI сесію Святогірської міської ради VIII скликання та винесено на розгляд VI сесії ради ряд питань згідно додатку. Серед переліку питань, що запропоновані для включення до порядку денного VI сесії Святогірської міської ради VIII скликання питання під номером 20 - «Про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
11.02.2021 року на черговій VI сесії Святогірської міської ради VIII скликання було розглянуто питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Згідно підсумків поіменного голосування щодо зазначеного питання з 18 присутніх депутатів міської ради та голови Святогірської міської ради - «за» проголосувало-0; «проти»-18; «утримались»-0; «не голосувало»-0; «відсутні»-4; «без повноважень»-1.
Відповідно ч. 2 ст. 59 Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні, і враховується його голос.
Таким чином більшою кількістю голосів «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » депутати голосували проти.
Листом від 26.02.2021 року за №280/02.01-15 Святогірська міська рада повідомила позивача про розгляд та результати голосування по питанню «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
Зазначає, що в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України і на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», були здійснені усі заходи для розгляду звернення позивача і були вчинені усі, передбачені діючим законодавством України дії.
Наголошує, що Святогірською міською радою рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність не приймалось, так як депутати Святогірської міської ради проголосували проти.
Щодо стягнення судових витрат у розмірі 5100,00 гривень, зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази сплати позивачем наданих послуг (витрат на професійну правничу допомогу), та відсутні докази щодо самих витрат на професійну правничу допомогу представником позивача (чеки, або квитанції, банківські виписки).
З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником відповідача надано відповідь на відзив (а.с. 97-99) в якій зазначає, що відзив відповідача жодним чином не спростовує викладені в позовній заяві обставини. Зазначені аргументи є необґрунтованими та не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідачем за результатами розгляду клопотання не прийнято жодного рішення передбаченого Земельним кодексом України, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності.
Святогірською міською радою подано заперечення (а.с. 130-133) в яких зазначає, що ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень.
Щодо стягнення судових витрат у розмірі 5100,00 гривень посилається на практику Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду щодо співмірності розміру витрат на оплату адвоката та просить суд дослідити матеріали справи щодо наданих адвокатських послуг враховуючи рівень складності справи, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 30-32). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 звернулась до Святогірської міської ради з заявою від 19 жовтня 2020 року, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1 (а.с. 11). Зазначена заява прийнята та зареєстрована Святогірською міською радою, про що свідчить вхідний штамп на заяві № 620/02.01-14 від 19.10.2020 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту рішення Святогірської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » проектом рішення передбачалось надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 53).
Проект рішення Святогірської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » (а.с. 52) був опублікований на офіційному сайті Святогірської міської ради (а.с. 54-55) на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Постійною комісією з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології та охорони навколишнього природного середовища, агропромислового розвитку, житлово-комунального господарства, благоустрою, транспорту та зв'язку, управління комунальною власністю 05.01.2021 року на засіданні комісії вирішено: не погодити проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », про що свідчить протокол засідання комісії № 3 від 05.01.2021 року (а.с. 63-72).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які обґрунтовують рішення про непогодження проекту рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
На шостій сесії восьмого скликання Святогірської міської ради 11.02.2021 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », жодного рішення передбаченого Земельним кодексом України не прийнято.
Згідно з витягу із протоколу пленарного засідання шостої сесії Святогірської міської ради восьмого скликання від 11.02.2021 року та поіменного голосування встановлено результати голосування з питання: «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »: «за» проголосувало-0; «проти»-18; «утрималось»-0; «не голосувало»-0; «відсутні»-4; «без повноважень»-1 (а.с. 49-50, 78-84).
Листом від 26.02.2021 року № 280/02.01-15 Святогірська міська рада повідомила позивача, що:
- згідно заяви, відділом житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту і зв'язку, благоустрою, архітектури, містобування та земельних відносин Святогірської міської ради був розроблений проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;
- даний проект рішення 11 лютого 2021 року був розглянутий на сесійному засіданні міської ради;
- згідно результатів поіменного голосування на пленарному засідання рішення не прийнято. З 22 депутатів міської ради голосували: «за»-0; «проти»-18; «утрималось»-0; «не голосувало»-0; «відсутні»-4 (а.с. 13).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп. 9,10 п. б, ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Статтею 59 Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно частини 2 статті 1 Кодексу суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Право власності на землю гарантується.
У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Приписами частини 1статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Згідно з приписами статей 12, 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Також згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. До цього ж, нею не передбачено, що за наслідком розгляду заяви про надання дозволу відповідний орган може не прийняти рішення про його надання або мотивовану відмову.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначений строк узгоджується із визначеним у ст. 118 Земельного кодексу України.
Таким чином клопотання (заява) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку міською радою - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.
Відсутність же належним чином оформленого рішення відповідача за наслідком розгляду питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного мотивованого рішення, яке він має ухвалити за законом.
Як зазначалось раніше, позивач звернувся до Святогірської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території м. Святогірськ. Дана заява розглянута на пленарному засіданні міської ради 11.02.2021 року. Разом з тим, на сесії Святогірської міської ради будь-якого рішення з даного питання не прийнято, у зв'язку із недостатньою кількістю голосів під час голосування за даний проект рішення.
Отже відповідач повинен був аргументовано відхилити проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » чи повернути його на доопрацювання, що ним не було зроблено, як свідчить витяг із протоколу пленарного засідання від 11.02.2021 року.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що неприйняття відповідачем жодного рішення за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, є протиправним.
Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
За обставин справи, відповідачем не наведено достатньо вагомих та суттєвих доводів проти позовної заяви та не доведено правомірності дій.
В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання в тому, що у відносинах з позивачем відповідач діяв не послідовно та у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, без дотримання власних процедур, що призвело до юридичної невизначеності позивача в питанні отримання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Суд зазначає, що з протоколу пленарного засідання шостої сесії міської ради вбачається, що заява позивача була предметом обговорення та не знайшло підтримки серед депутатів, однак в супереч нормам Земельного кодексу України, що регулюють дані правовідносини, за результатами голосування органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення не прийнято.
Згідно п. 3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Підсумовуючи, відповідач вчинив дії не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», без дотримання вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Святогірська міська рада у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження земель відповідно до закону. Вказані повноваження є дискреційними.
У відповідності з п. п. 2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Суд не може підміняти державний орган, рішення яким ще не прийнято, приймаючи замість нього рішення, яке може бути визнаним протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Європейський суд з прав людини, який неодноразово зазначав, що завданням суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи державної влади, таким чином суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
За Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Крім того, абзацом 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 вказано, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Таким чином позовні вимоги в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягають.
Крім того, суд наголошує, що, оскільки результат розгляду заяви позивача відповідачем не може завчасно бути достеменно відомий, такі вимоги також є передчасними.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язати Святогірську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 жовтня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території м. Святогірськ з прийняттям мотивованого рішення передбаченого Земельним кодексом України протягом 1 (одного) місяця з набрання законної сили рішення у справі, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Щодо вирішення питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Святогірської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5100,00 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно частини 9 зазначеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосовується судом виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно акту про надання правової допомоги від 28.04.2021 року витрати на правничу правову допомоги складаються з:
- надання правової інформації, усних консультацій і роз'яснень з правових питань, щодо оскарження протиправної бездіяльності Святогірської міської ради - 1500,00 гривень;
- збір та підготовка позовних матеріалів, складання позовної заяви за позовом клієнта до Святогірської міської ради про визнання протиправної бездіяльності Святогірської міської ради та зобов'язання вчинити певні дії - 3600,00 гривень.
Однак, щодо розміру наданих послуг, суд враховує співмірність зі складністю цієї справи, відповідність критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими та співмірними витрати понесені позивачем на адвокатські послуги на суму 1500,00 гривень за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу з 5100,00 гривень до 1500,00 гривень.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.
Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; адреса для листування зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Святогірської міської ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84130, Доненька область, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вул. Володимира Сосюри, буд. 8, код ЄДРПОУ 04053001) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Святогірської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19 жовтня 2020 року про надання дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території м. Святогірськ.
Зобов'язати Святогірську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 жовтня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території м. Святогірськ з прийняттям мотивованого рішення передбаченого Земельним кодексом України протягом 1 (одного) місяця з набрання законної сили рішення у справі, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Святогірської міської ради (код ЄДРПОУ 04053001) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Стягнути з Святогірської міської ради (код ЄДРПОУ 04053001) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 вересня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова