Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2021 р. Справа№200/3393/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.,
при секретарі судового засідання: Масловій К.С.,
розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у м. Маріуполі; Державного кадастрового регістратора у м. Маріуполь Головного управління Держгеокадастру Ліневської - Шиш Вікторії Леонідівни; Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування реєстрації,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у м. Маріуполі; Державного кадастрового регістратора у м. Маріуполь Головного управління Держгеокадастру Ліневської - Шиш Вікторії Леонідівни; Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування реєстрації. З врахуванням змінених позовних вимог, позивач просить суд визнати дії Державного кадастрового регістратора відділу у м. Маріуполь Головного управління Держгеокадастру Ліневської - Шиш Вікторії Леонідівни про внесення відомостей 14.07.2020 року про сервітут в поземельну книгу на земельну ділянку АДРЕСА_1 , незаконними. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 31 грудня 2020 року листом № 1155/105-20 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області у м. Маріуполі повідомило позивача про те, що Ліневська - Шиш Вікторія Леонідівна 14 липня 2020 року внесла відомості про сервітут до поземельної книги на земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172. Отже, позивач вважає, що ні які обмеження без його згоди робити не можна.
19 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18 червня 2021 року вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справі по суті підготовчим засіданням.
26 серпня 2021 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження по справі № 200/3393/21 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники сторін до судового засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що з 01.01.2013 року по 27.05.2021 рік в межах повноважень, головне управління Держгеокадастру у Донецькій області було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області. Рішенням Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , розроблений у 2008 році ПП ОСОБА_4 та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 1412300000:01:011:0333, Державний акт зареєстровано 26.09.2008 року за № 010816202444. Договір про встановлення земельного сервітуту, укладений між ОСОБА_3 та КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» зареєстрований 12.05.2010 року у Журналі реєстрації договорів сервітут за № 29. Вказаний проект землеустрою містить проект договору про встановлення земельного сервітуту. Планом меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, а також іншими документами, що включені до складу проекту землеустрою, передбачено, що на частину земельної ділянки, площею 0,0110 га, встановлено сервітут з КП «МУВКГ» на право обслуговування мереж водопостачання і каналізації.
Крім того відповідачем зазначено, що відомості про наявність обмежень на земельній ділянці 1412300000:01:011:0333 до поземельної книги не вносилися, відомості про нього відсутні у Державному земельному кадастрі.
Зважаючи на вищенаведене Державним кадастровим реєстратором відділу 14.07.2020 року Ліневською - Шиш В.Л. вжито заходів щодо внесення відомостей про сервітут до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:011:0333 на підставі затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідачем також зазначено, що станом на 25 січня 2021 року до відділу не надходило будь яких документів, що посвідчують повноваження Державних кадастрових реєстраторів відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області здійснювати внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки місце розташування яких, відповідно до правовстановлюючих документів на них є Новоазовська районна рада.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
Рішенням Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , розроблений у 2008 році ПП ОСОБА_4 , та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 1412300000:01:011:0333, Державний акт зареєстровано 26.09.2008 року за № 010816202444, Договір про встановлення земельного сервітуту, укладений між ОСОБА_3 та КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» зареєстрований 12.05.2010 року у Журналі реєстрації договорів сервітут за № 29.
Вказаний проект землеустрою містить проект договору про встановлення земельного сервітуту. Планом меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, а також іншими документами, що включені до складу проекту землеустрою, передбачено, що на частину земельної ділянки, площею 0,0110 га встановлено сервітут з КП «МУВКГ» на право обслуговування мереж водопостачання і каналізації.
Правовстановлюючі документи на землю зареєстровані відповідно до наказу Держкомзему від 02.07.2003 року № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення реєстру земель» структурним підрозділом ДП «Центр державного земельного кадастру», який здійснював ведення Поземельних книг, видачу та державну реєстрацію правовстановлюючих документів на землю.
Судом також встановлено, що відомості про наявність обмежень на земельній ділянці 1412300000:01:011:0333 до Поземельної книги не вносилися, відомості про нього відсутні у Державному земельному кадастрі.
Державним кадастровим реєстратором відділу 14.07.2020 року Ліневською-Шиш В.Л. вжито заходів щодо внесення відомостей про сервітут до Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:0333 на підставі затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій Ліневської-Шиш В.Л. щодо внесення відомостей 14.07.2020 року про сервітут в поземельну книгу на земельну ділянку АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України право користування (сервітут) є речовим правом на чуже майно.
Частиною 1 статті 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Згідно ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. а ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України закріплено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Суд зазначає, що згідно з ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 3613-VI).
За визначеннями, наведеними у частині першій статті 1 Закону № 3613-VI:
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.
Аналогічні норми закріплені в Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1051).
Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.
Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.
Відповідно до п. 51 Порядку № 1051 внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.
Суд зазначає, що правовстановлюючі документи на землю, зареєстровані відповідно до наказу Держкомзему від 02.07.2003 року № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» структурним підрозділом ДП «Центр державного земельного кадастру», який здійснював ведення Поземельних книг, видачу та державну реєстрацію правовстановлюючих документів на землю.
Крім того, до 01 січня 2013 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» структурні підрозділи ДП «Центр державного земельного кадастру» мали доступ та вносили відомості до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.
Суд також вказує, що під час розгляду справи встановлено, що відомості про наявність обмежень на земельній ділянці 1412300000:01:011:0333 до поземельної книги не вносилися, відомості про нього відсутні у Державному земельному кадастрі.
Отже, суд приходить до висновку, що Державним кадастровим регістратором у м. Маріуполь Головного управління Держгеокадастру Ліневською - Шиш Вікторією Леонідівною правомірно вжито заходів щодо внесення відомостей про сервітут до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:011:0333 на підставі затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд також вказує, що Звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначив жодного обґрунтування, яке у відповідності до положень статті 123 Земельного кодексу України могло слугувати підставою для відмови у надані дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Державним кадастровим реєстратором відділу Ліневською - Шиш В.Л. правомірно та в межах своїх повноважень вжито заходів щодо внесення відомостей про сервітут до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:011:0333 на підставі затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/23-4172 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у м. Маріуполі; Державного кадастрового регістратора у м. Маріуполь Головного управління Держгеокадастру Ліневської - Шиш Вікторії Леонідівни; Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування реєстрації - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 15 вересня 2021 року.
Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко