Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 вересня 2021 р. Справа№266/3151/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецькій окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про поновлення строку звернення за отриманням державної допомоги при народженні дитини, отримання по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та просила суд:
Поновити позивачу строк на звернення до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати вчинити певні дії , а саме розрахувати та призначити державну допомогу позивачу при народженні та по догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є громадянкою України та мешканцем тимчасово окупованих територій, народила сина та звернулась до управління відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини у відповідності до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", проте у призначенні відмовлено, оскільки дитині виповнилось більше 12 місяців.
Ухвалою суд від 02 червня 2021 року адміністративну справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у сумі 908,00 грн. або обґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору з наданням відповідних доказів на підтвердження клопотання (відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів).
22 липня 2021 року позивачем усунені недоліки позовної заяви, які вказані в ухвалі суду від 29 червня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі № 266/3151/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про поновлення строку звернення за отриманням державної допомоги при народженні дитини, отримання по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії. Також надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідачу даної ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову. Попереджено відповідача, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В установлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не надано.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина - ОСОБА_2 , в м. Севастополь. 18 березня 2021 року на підтвердження цього факту Приморським районним у місті Маріуполі відділом реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до управління відповідача з заявою № В-2956-14-1.1.2 про призначення допомоги при народженні дитини.
Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 13 травня 2021 року № В-2956-14-1.1.2. позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення було пізніше 12 календарних місяців після народження дитини. Підстава - Постанова КМУ № 1751 від 27.12.2001.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.
Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Аналогічні положення містить п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, згідно з яким допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Згідно з п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абз. двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини (на сина позивача) відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Разом з тим, приймаючи такі рішення відповідачем не враховано наступне.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в Постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 591/610/16-а (№ К/9901/12622/18).
При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та п.12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу та не перебування за місцем фактичного проживання, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Крім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для не призначення соціальної допомоги позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та заперечення відповідача, суд вважає за можливе з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимоги, а саме вважає за необхідне визнати протиправним дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення було пізніше 12 календарних місяців після народження дитини.; зобов'язати Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем протиправно не призначено позивачу допомогу при народженні дитини, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача з відмови в призначенні соціальної допомоги на дитину.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції, позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача судовий збір на користь позивача, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 132, 133, 139, 143, 159-164, 168, 171, 173, 175, 179-181, 183, 192-194, 199, 205, 224, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (місцезнаходження: просп. Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87555; код ЄДРПОУ: 41336065) про поновлення строку звернення за отриманням державної допомоги при народженні дитини, отримання по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення було пізніше 12 календарних місяців після народження дитини.
Зобов'язати Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" на підставі заяви від 29 квітня 2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 вересня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Шинкарьова