Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
29 вересня 2021 р. Справа №200/12691/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення коштів, -
Позивач, ОСОБА_1 27 вересня 2021 року звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 736,28 гривень;
- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на корить ОСОБА_1 нараховану суму пенсії у розмірі 90 736,28 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 0540/9167/18-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати пенсії з 01.04.2017 року, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2017 року.
Позивач зазначає, що відповідач станом на час її звернення до суду із даним позовом на виконання рішення суду від 23 жовтня 2018 року не виплатив її заборгованість за період з 01.04.2017 року по 30.04.2019 року.
Так як відповідач не виконує рішення суду № 0540/9167/18-а, позивач вважає, що єдиним шляхом захисту її порушених прав є подання адміністративного позову про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 01.04.2017 року по 30.04.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, а також автоматизованої системи документообігу суду (“Діловодство спеціалізованого суду”), Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 0540/9167/18-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати пенсії з 01.04.2017 року, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2017 року.
Визнано бездіяльність протиправною Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року.
Зобов'язано Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року
Стягнуто з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
04 березня 2019 року на виконання даного судового рішення Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі.
Як вбачається з позовної заяви, поданої позивачем у 27 вересня 2021 року, позивач звернулась до суду у зв'язку із тим, що пенсійним органом не виконується рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року 0540/9167/18-а, а саме не погашено заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 року по 30.04.2019 року.
Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Європейський суд з прав людини в п. 40 Рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", п. 68).
Конституційний Суд України, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 0540/9167/18-а є обов'язковим до виконання на всій території України.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправною бездіяльності, допущеної суб'єктом владних повноважень - відповідачем по справі (або його правонаступником), на виконання такого рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. При цьому невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - стягнення з відповідача на користь позивача нараховану суму пенсії - фактично є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі № 0540/9167/18-а.
При цьому суддя вважає за необхідне зазначити, що 9 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 925 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України”, пунктом 2 якої вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком, відповідно до якого Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010).
Враховуючи те, що станом на час звернення позивача до суду із даним позовом Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником прав та обов'язків Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області; а тому в даму випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
При цьому наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача - шляхом подання адміністративного позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
На підставі викладеного вище суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за даним позовом, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому позовному провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 3 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21 грудня 2020 по справі № 440/1810/19.
Керуючись ст.ст. 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.В. Арестова