Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2021 р. Справа№200/11289/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84116, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) про зобов'язання розглянути заяву від 27.02.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2021 позивачем пондана заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перехід на пенсію померлого чоловіка. 03.03.2020 до матеріалів пенсійного справи ОСОБА_1 надано копії документів, а саме: паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, довідки ВПО заявника та померлого, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про смерть, копії трудової книжки, пенсійного посвідчення померлого. Відповідач листом запропонував заявнику додати до заяви №1395/02/23 документи,є перелік яких їй було роз'яснено спеціалістами при особистому зверненні. В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду для встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту смерті. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.09.2020 по справі №235/1676/20 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день смерті останнього та перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка. Зазначене рішення надано позивачем до Покровського ОУПФУ Донецької області. Листом №0581-02-8/19058 від 26.11.2020 Покровське ОУПФУ Донецької області повідомило про отримання управлінням макету паперової архівної справи 19.03.2020 вх. №993/02/26, але при цьому зазначили, що станом на 26.11.2020 ОСОБА_1 не надана заява встановленого зразка відповідно до порядку про перерахунок пенсії/переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника та повернуто оригінал рішення суду від 24.09.2020 по справі №235/1676/20. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
06 вересня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про витребування архівної пенсійної справи померлого чоловіка ОСОБА_2 з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де він перебував на обліку як отримувач пенсійних виплат, та заявою довільної форми про переведення на пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області був здійснений запит до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про надання пенсійної справи ОСОБА_2 . В березні 2020 року макет пенсійної справи ОСОБА_2 надійшов до управління. Проте переведення на пенсію по втраті годувальника управління не проведено, оскільки позивач не надала до управління заяву встановленого зразка про переведення з одного виду пенсії на інший.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась до управління відповідача з заявою, в якій просила запросити електрону про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.ст. 36, 37 27 лютого 2020 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27 лютого 2020 року позивач звернулась до Покровського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, в якій просила запросити електрону архівну справу на померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 , для оформлення перерахунку пенсії по втраті годувальника (а.с.19).
Також, 27 лютого 2020 року позивач звернулась до Покровського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, в якій просила після витребування справи перевести її на пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 (а.с. 20).
Відповідач листом від 06 березня 2020 року 5675/02/25 повідомив адвоката позивача, що згідно із заявою ОСОБА_1 № 1395/02/23 від 27 лютого 2020 року було зроблено запит №5276/02/25 до Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ Донецької області для запиту макета пенсійної справи померлого чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію в Бахмутсько-Лиманському ОУПФУ Донецької області по день смерті. Зазначено, що після надходження макета пенсійної справи ОСОБА_2 ОСОБА_1 в телефоному режимі буде повідомлено та запрошено до управління для подачі заяви для переводу на пенсію в разі втрати годувальника (а.с.22).
03 березня 2020 року представник адвокат О. Д. Булгакова звернулась до Покровського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, в якій зазначено, що 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Покровського ОУПФУ Донецької області із заявою про перехід на пенсію померлого чоловіка з оригіналами документів. Зауважила, що працівники відділу УПФ безпідставно відмовив їй у прийняті від неї заяви, необхідних ксерокопій та скануванні документів. Просила долучити до 2-х заяв ОСОБА_1 надані адвокатом ксерокопії документів (завірені належним чином) (а.с.23).
23 листопада 2020 року представник адвокат О. Д. Булгакова звернулась до Покровського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, про доручення до матеріалів пенсійної справи: оригіналу рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29.09.2020; нотаріально засвідчену копію довіреності на представника завірену належним чином копію договору, свідоцтва, витягу, ордеру - адвоката; за вищевказаними заявами просила прийняти рішення; нарахувати та сплатити заборгованість з дня звернення до УПФ 27.07.2020 року до наступного часу (а.с. 24).
26 листопада 2020 року листом №0581-02-8/19058 відповідач повідомив ОСОБА_1 про отримання управлінням макету паперової архівної справи 19.03.2020 вх. №993/02/26, зазначивши, що станом на 26.11.2020 ОСОБА_1 не надана заява встановленого зразка відповідно до порядку про перерахунок пенсії/переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника. Зауважили, що рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.09.2020 по справі №235/1676/20 долучити до матеріалів пенсійної справи немає можливості (а.с. 25).
Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 36 Закону України № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 зазначеного Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до пункту 2.3. Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.9
Згідно із пунктом 2.8 цього Порядку переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для переведення з одного виду пенсії на інший орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший.
Зміст наведених норм свідчить, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в такому переведенні.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Разом з цим, відповідачем при розгляді заяви позивача від 27.02.2020 про перехід на пенсію померлого чоловіка рішення за результатом розгляду зазначеної заяви пенсійним органом не приймалось.
Спірним у цій справі є форма та зміст заяви, з якою позивач звернулася до Пенсійного органу з метою переведення пенсії з одного виду на інший.
Суд дійшов висновку, що зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявниці. Крім того, важливим є те, що до заяви від 03.03.2020позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються при переведенні пенсії з одного виду на інший.
Відмовивши ОСОБА_1 в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07).
Щодо посилань відповідача на те, що позивач подав заяву не у визначеному порядку, тому її було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2019 року по справі №748/696/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №541/543/17-а зазначив, що відмовивши позивачу в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на заяву позивача від 27.02.2020 надало відповідь у формі листа від 06 березня 2020 року 5675/02/25.
Проте, зі змісту вказаного документу не вбачається ознак прийнятого пенсійним органом рішення.
Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивача від 27.02.2020.
Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 27.02.2020 пенсійним органом не було прийнято.
За таких обставин, суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 27.02.2020.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо розгляду заяви позивача від 27.02.2020, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту прав позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до ст. 36 Закону України від 09.07.2003 р. №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягли у не врахуванні для обчислення позивачу пенсії за вислугу років таких складових заробітної плати, як оплата за дні відрядження, збереження середнього заробітку за час знаходження у відпустці, виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4,13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір №45 від 27.02.2020 укладений між Булгаковою О.Д. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Замовник), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та на строку обумовлені Сторонами. Також, заявником надано до суду копію ордеру серії ДН №022281 від 27.02.2021, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4749, витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, прибутковий касовий ордер б/н від 15.10.2020 на суму 4000,00 грн. прийняті від ОСОБА_1 , підстава: консультація, складання позовної заяви, представництво в суді, представництво в Покровському ОУПФУ Донецької області, прибутковий касовий ордер б/н від 13.08.2021 на суму 1000,00 грн. прийняті від ОСОБА_1 , підстава: доплата до послуг згідно договору; взагалі сплачено 5000,00 грн., квитанція до прибуткового ордеру б/н від 13.08.2021 на суму 1000,00 грн.
Суд зазначає, що справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) адвокатом позивача представництво в суді не здійснювалось.
Таким чином, оскільки розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження, без виклику сторін, засідання по розгляду справи не проводилися, тому суд вважає безпідставним включення цих витрат до відшкодування на користь позивача.
Отже, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає співмірним розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн., у зв'язку з чим підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3) щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 27.02.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до ст. 36 Закону України від 09.07.2003 р. №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі ) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош