Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 вересня 2021 р. Справа№200/4815/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмовому провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових вимог, -
21 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-409234-46 у розмірі 28500,69 грн. та №Ф-412916-46 у розмірі 8965,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з січня 2012 року підприємницьку діяльність не здійснював, дохід від такої діяльності не отримував, фактично перебував у трудових відносинах, та єдиний соціальний внесок у встановленому законом обсязі сплачував роботодавець. Позивач вказав, що податковим законодавством виключена можливість подвійного оподаткування. Оскільки позивач є особою, яка не здійснює підприємницьку діяльність, та не отримує доход від такої діяльності, при цьому є працевлаштованою особою, за яку роботодавцем сплачувалися страхові внески, винесення вимоги про сплату боргу є протиправним. Крім того вказав, що спірні вимоги не отримував, про існування таких вимог дізнався лише з матеріалів виконавчого провадження. Вважає спірні вимоги протиправними та такими що підлягають скасуванню.
16 серпня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що особа, яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідач вказав, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить норм щодо звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного внеску, у разі, коли така фізична особа окремо працює як найманий працівник у іншого роботодавця, а власний бізнес не приносить доходів. Відповідач зазначив, що фізична особа-підприємець та роботодавець, у якого працює така фізична особа як найманий працівник, є окремими платниками єдиного внеску та мають окремі (власні) бази нарахування єдиного внеску, які не є тотожними та не «покривають», не об'єднують одна іншу, та мають однаковий, незалежний один від іншого обов'язок сплачувати єдиний внесок незалежно від результатів своєї господарської діяльності та фінансового стану.
Також відповідач вказав, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року становила 23629,55 грн., на підставі облікових даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2018 року №Ф-412914-46 на суму 25629,55 грн., згідно вимог чинного законодавства. Оскільки вимога не була оскаржена, та була узгоджена, вимогу направлено на примусове стягнення до органів ДВС. Оскільки станом на 30 вересня 2020 року заборгованість зросла, на підставі облікових даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 жовтня 2020 року №Ф412914-46 на суму 32595,09 грн. На підставі пункту 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №449, за вимогою від 8 жовтня 2020 року до органів ДВС на примусове стягнення була заявлена сума приросту боргу за звітний період у сумі 8965,54 грн. Вважає що спірні вимоги про сплату боргу такими, що прийняті відповідачем в межах повноважень та у спосіб передбачений діючим законодавством. Також відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником.
25 серпня 2021 року відповідач надав додаткові пояснення у яких звернув увагу на те, що оскаржувана вимога №Ф-409234-46 у розмірі 28500,69 грн. винесено відносно іншого суб'єкта господарювання, а саме щодо ОСОБА_2 .
22 вересня 2021 року позивач надав відповідь на відзив у якій вказав, що він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та отримує дохід з якого роботодавцем сплачується страховий внесок у розмірі не нижче ніж мінімальний. При цьому, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається само зайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Також позивач вказав про відсутність доказів направлення спірних вимог позивачу, оскільки трек-номери, що визначені на поштових конвертах про надіслання вимог, відсутні на офіційному сайті Укрпошти. Стосовно оскарження вимоги, що прийнята стосовно іншої особи вказав, що спірні вимоги не отримував, визначення номеру та дати оскаржуваних вимог здійснено на підставі постанов ДВС про відкриття виконавчого провадження, а саме на підставі вимоги №Ф-409234-46 у розмірі 28500,69 грн. щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 9 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 5 серпня 2021 року повторно витребувано у відповідача докази у справі, вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31 серпня 2021 року.
Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 вересня 2021 року.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року вирішено допустити процесуальне правонаступництво у справі, замінивши Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17 квітня 2006 року по 22 січня 2021 року перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: надання інших індивідуальних (КВЕД: 93.05.0), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, з 1 грудня 2011 року по 1 липня 2012 року ОСОБА_1 працював у Відокремленому підрозділі «Приазовські електричні мережі» ПАТ «Донецькобленерго», з 2 липня 2012 року переведений у Відокремлений підрозділ «Харцизькі електричні мережі» ПАТ «ДТЕК», з 26 вересня 2016 року переведений на посаду начальника служби ізоляції і захисту від перенапруги ВП «Приазовські електричні мережі» ПАТ «Донецькобленерго» де працює по цей час, що підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .
13серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області станом на 31 липня 2019 року сформовану вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-412916-46 зі сплати єдиного внеску на суму 23629,55 грн., з яких: недоїмка - 23459,55 грн., штрафи - 170 грн.
Надіслана на адресу ОСОБА_1 вимога, повернута до контролюючого органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з розрахунком до вказаної вимоги нарахування єдиного внеску здійснено за період з 2017 року по ІІ квартал 2019 року включно) та включає штрафні санкції по Рішенню від 28 вересня 2018 року №0077364512, а саме:
- 9 лютого 2018року нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік 2017 - 8122, 47 грн.;
- 19 квітня 2018 року нараховано ЄВ ФОП, в. т.ч. на спрощеній системі та фермерам за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.;
- 19 липня 2018 року нараховано ЄВ ФОП, в. т.ч. на спрощеній системі та фермерам за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;
- 19 жовтня 2018 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за IІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн;
- 16 листопада 2018 року донараховано ШС по ЄВ (рішення про застосування штрафної санкції від 28 вересня 2018 року №0077364512) - 170 грн.;
- 21 січня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за IV квартал 2018 року - 2457,18 грн.;
- 19 квітня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за I квартал 2019 року - 2754,18 грн.;
- 19 липня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за IІ квартал 2019 року - 2754,18 грн.
Вимогу було направлено на примусове виконання до органів ДВС.
8 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області станом на 30 вересня 2020 року сформовану вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) № Ф-412916-46 зі сплати єдиного внеску на суму 32595,09 грн., з яких: недоїмка - 32085,09 грн., штрафи - 510 грн.
Надіслана на адресу ОСОБА_1 вимога№ Ф-412916-46, повернута до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з розрахунком до вказаної вимоги, остання включає нарахування єдиного внеску по вимозі № Ф-412916-46 від 13 серпня 2019 року та додатково:
- 21жовтня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за IІІ квартал 2019 року - 2457,18 грн.;
- 20 січня 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за IV квартал 2019 року - 2457,18 грн.;
- 21 квітня 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за I квартал 2020 року -2078,12 грн.;
- 29 вересня 2020 року донараховано ШС по ЄВ (рішення про застосування штрафної санкції від 10 серпня 2020 року №0124455433) - 170 грн.;
- 29 вересня 2020 року донараховано ШС по ЄВ (рішення про застосування штрафної санкції від 10 серпня 2020 року №0124455433) - 170 грн.
Тобто, з розрахунку до вказаних вище вимог убачається, що єдиний соціальний внесок під час працевлаштування позивача автоматично нараховувався контролюючим органом.
Вимогу було направлено на примусове виконання до органів ДВС.
Так, постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження №61191730 по виконанню вимоги про сплату боргу недоїмки № «Ф-409234-46 від 9 серпня 2019 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 28500,69 грн.
Постановою державного виконавця від 12 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64088100 по виконанню вимоги про сплату боргу недоїмк蹫Ф-412916-46 від 8 жовтня 2020 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки по ЄВ у розмірі сумі 8965,54 грн.
17 лютого 2021 року постановою державного виконавця у ВП №64088100 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».
У зв'язку із зверненням стягнення на заробітну плату (здійснення відрахування із заробітної плати) та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо про винесення податковим органом вимог про сплату боргу.
Не погодившись з формуванням вимог про сплату боргу зі сплати єдиного внесу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стосовно спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-409234-46 у розмірі 28500,69 грн. суд зазначає, що так, виконавче провадження №61191730 щодо стягнення з позивача відкрито на підставі вказаної вище вимоги, та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивач звернувся до суду щодо скасування вимоги №Ф-409234-46.
Проте в матеріалах адміністративної справи наявна копія корінця вимоги про сплату боргу №Ф-409234-46 у розмірі 28500,69 грн., що винесена іншої особи, а саме стосовно ОСОБА_2 . При цьому матеріалами справи підтверджено, що стосовно ОСОБА_1 податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2019 року № Ф-412916-46 на суму 23629,55 грн. та вимогу від 8 жовтня 2020 року № Ф-412916-46 на суму 32595,09 грн.
Ураховуючи відсутність доказів отримання позивачем вказаних вимог та обізнаність останнього про наявність вимог про сплату боргу з матеріалів виконавчого провадження, суд вважає за необхідне розглядати правомірність винесення вимог щодо ОСОБА_1 від 13 серпня 2019 року № Ф-412916-46 на суму 23629,55 грн. та від 8 жовтня 2020 року № Ф-412916-46 на суму 32595,09 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
На підставі підпункту14.1.226пункту14.1статті14 Податкового кодексу України(далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIєдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями статті 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIнадано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цьогоЗаконузобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
На підставі пункту 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VIдо платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19).
Як вже зазначалось вище, позивач з 17 квітня 2006 року по 22 січня 2021 року перебував в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: надання інших індивідуальних (КВЕД: 93.05.0).
Разом з тим, з 1 грудня 2011 року позивач є найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що відповідачем не заперечується та підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.
Так, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у Відокремленому підрозділі «Приазовські електричні мережі» ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (ЄДРПОУ: 00131096) за період з січня 2012 року по червень 2012 року, у ВП «Харцизькі електричні мережі» ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (ЄДРПОУ: 00130932) за період з липня 2012 року по березень 2013 року, у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (ЄДРПОУ: 00131268) за період з квітня 2013 року по вересень 2014 року, з травня 2016 року по грудень 2020 року.
За вказані періоди містяться відомості про нарахування роботодавцями заробітної плати та сплату страхових внесків (а.с. 16-18).
Доказів отримання позивачем у ці періоди доходів від провадження господарської діяльності податковим органом не надано.
З огляду на в викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати ЄСВ за періоди, коли він був найманим працівником, та платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому за мінімальний, за нього сплачені роботодавцями.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих рішень.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому оскільки в ході розгляду справи встановлено, що вимога №Ф-409234-46 винесена відносно іншої особи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, при цьому, з урахуванням положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та скасувати вимогу від 13 серпня 2019 року № Ф-412916-46 на суму 23629,55 грн. та від 8 жовтня 2020 року № Ф-412916-46 на суму 32595,09 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки фактично позовні вимоги задоволено, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у сумі 908 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2019 року № Ф-412916-46 на суму 23629,55 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 8 жовтня 2020 року № Ф-412916-46 на суму 32595,09 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59; код ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОНПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв