Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 вересня 2021 р. Справа№200/11149/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) до Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, 83, код ЄДРПОУ 34550933) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.08.2021 у розмірі 10200 грн. по ВП №58760620, прийняту державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №200/11366/18-а, виданого 04.03.2019 Донецьким окружним адміністративним судом, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначено, що штраф у межах виконавчого провадження накладається у разі невиконання рішення без поважних причин. Позивачем нараховано присуджену пенсію, суму нарахованої пенсії не виплачено через обмеженість фінансування, що, на думку позивача, свідчить про вчинення залежних від нього дій у межах наявних повноважень задля виконання рішення суду.
Відповідачем відзиву на позов не надано.
Ухвалою від 20 вересня 2021 відкрито провадження у справі призначено судове засідання у справі на 28 вересня 2021 о 14:00 год.
Судом встановлено наступне.
Постановою Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 01.04.2019 відкрито виконавче провадження №58760620 з примусового виконання виданого Донецьким окружним адміністративним судом виконавчого листа 04.03.2019 у справі №200/1136/18-а про зобов'язання Добропільського об'єднаного УПФУ виплатити ОСОБА_1 нараховану але фактично не виплачену пенсію за віком за період з 01.08.2017 по 30.06.2018 року. У постанові зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2019 №6402/09 управлінням рішення виконано частково, а саме: нараховано пенсію за віком з 01.08.2017 по 30.06.2018 року, зазначено, що виконання судового рішення в частині виплати заборгованості з пенсійних виплат з 01.08.2017 в сумі 27444,05 грн. не залежить від Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів, а тому вважають, що наявні поважні причини невиконання судового рішення.
Згідно листа від 27.06.2019 відповідача зазначено, що невиконання управлінням судового рішення в частині виплати коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
В листі від 19 липня 2019 № 8513/02/27 зазначено, що загальна потреба на виплату заборгованості за рішеннями судів складає 669 806 352,62 грн.
Листом №8125/09 боржник повідомив державного виконавця, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду, виплату пенсії ОСОБА_1 не проведено в зв'язку з відсутністю фінансування та Кабінетом Міністрів України не визначений окремий порядок виплати пенсій.
03.08.2021 Добропільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у ВП № 58760620 прийнято постанову про накладення штрафу у сумі 10200 грн на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" через невиконання позивачем без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 380 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.
Завершальною стадією судового провадження є примусове виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Частиною 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 75 вказаного Закону, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, штраф за невиконання судового рішення може бути накладений за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Спірним питанням даної справи є правомірність накладення на позивача штрафу за невиплату в ході виконавчого провадженням присудженої судом пенсії ОСОБА_1 .
Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, передбачено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтю 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виконання у повному обсязі судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судом встановлено, що позивачем частково виконано рішення суду, а саме, проведено нарахування пенсії. Доказів наявності у відповідача фінансування на виплату цієї пенсії в матеріалах справи немає, а також суду не надано доказів надання відповідачем оцінки цієї обставини. Невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відтак, часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які за переконанням суду є поважними у розумінні Закону № 1404-VIII, що не було перевірено відповідачем під час прийняття спірної постанови та виключає можливість накладення штрафу на боржника. Державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18, від 22.04.2021 у справі № 1440/2242/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19, від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14.
З огляду на наведене, постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене сплачений позивачем при поданні позову судовий збір в розмірі 2270,00 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи наведене, на підставі Закону України "Про виконавче провадження", Бюджетного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 250, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) до Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, 83, код ЄДРПОУ 34550933) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.08.2021 у розмірі 10200 грн. по ВП №58760620, прийняту державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №200/11366/18-а, виданого 04.03.2019 Донецьким окружним адміністративним судом - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 03.08.2021 у розмірі 10200 грн. по ВП №58760620.
Стягнути з бюджетних асигнувань Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, 83, код ЄДРПОУ 34550933) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір у сумі 2270 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.О. Аканов