29 вересня 2021 року Справа № 160/17370/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Держаного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Держане підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить суд:
- визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби № Ю-554-46 від 09.10.2020 року;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби № Ю-554-46 від 09.10.2020 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 84508275,89 грн. (вісімдесят чотири мільйони п'ятсот вісім тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 89 копійок).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, згідно ч. 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” та абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, за подання до адміністративного суду позовної заяви юридичною особою майнового характеру встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270,00 грн., і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 22700,00 грн.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 гривень.
Суд зазначає, що позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби № Ю-554-46 від 09.10.2020 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 84508275,89 грн.
Таким чином, за заявлену позивачем майнову вимогу повинно бути сплачено судовий збір у сумі 22700,00 грн.
Однак, позивачем до адміністративного позову не додано документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру юридичною особою.
Водночас, представником позивача разом з позовною заявою надана заява про відстрочення сплати та зменшення судового збору, в обгрунтування якої посилається на скрутне фінансове становище підприємства, що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для нього є профілюючою. Крім того, позивач посилається на стрімке падіння фінансових результатів підприємства, заборгованість із виплати заробітної плати працівникам, зовнішній борг підприємства та глобальну світову економічну кризу.
Суд, проаналізувавши норми законодавства України, доводи позивача, викладені у клопотанні, матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як свідчать матеріали позову, позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
При цьому, у розумінні приписів статті 8 Закону №3674-VI, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Таким чином, вказана норма не передбачає одночасно відстрочення та зменшення розміру судового збору, про що просить позивач. Крім того, позивач не зазначає, на яку саме суму він просить зменшити судовий збір.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відсутність фінансової платоспроможності позивача не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Також, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір”, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2, виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави щодо відстрочення позивачу сплати судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру. Окрім того, невмотивоване відстрочення сплати судового збору, утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити судовий збір, та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, установлено статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище. Однак, судом було встановлено, що позивач не навів умов відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які б свідчили про наявність у суду правових підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення та зменшення судового збору.
Також відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, позивачем разом з позовною заявою надана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обгрунтування якої зазначає, що вперше звернувся до суду 26.11.2020 року.
При цьому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі 160/15996/20 (суддя Віхрова В.С.) позовну заяву ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби та Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 09.10.2020 р. було повернуто позивачу.
В подальшому, ухвалою суду від 14.05.2021 року у справі № 160/5623/21 (суддя Кальник В.В.) вдруге поданий позов ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби та Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 09.10.2020 р. було повернуто позивачу.
Наразі позивач скористався правом повторного звернення до адміністративного суду із позовом, передбаченим приписами ч. 8 ст. 169 КАС України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи позивача, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби № Ю-554-46 від 09.10.2020 року, яка сформована відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
Так, відповідно до приписів ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 року у справі №580/3469/19 зазначено, що: «У преамбулі Закону № 2464-VI йдеться про те, що цей акт визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Наведене означає, що закон про загальнообов'язкове державне соціальне страхування може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може регламентувати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.
Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати формулює правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги».
Також, Верховним Судом у постанові від 05.03.2021 року у справі №640/9172/20
зроблено правовий висновок із посиланням на постанову Верховного Суду від 25.02.2021 року по справі №580/3469/19, а саме: «…незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку».
З огляду на те, що рішення про результати розгляду скарги на протиправність дій Офісу великих платників податків ДФС України щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 09.10.2020 року позивач отримав 18.11.2020 року, а з позовом звернувся до суду лише 22.09.2021 року, тобто з порушенням строку звернення до суду із позовною заявою.
Водночас, суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про порушення його прав, свобод чи інтересів, але з оскаржуваною вимогою у встановлений строк звернення до суду не звернувся, належних доказів та обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Щодо посилання позивача, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, а саме, на те, що він вже неодноразово звертався до суду з даною позовною заявою, яка відповідними ухвалами суду була повернута, то суд не бере це до уваги, оскільки таким чином Держане підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» реалізувало своє право на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд звертає увагу на те, що повернення позовної заяви позивачу не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку для звернення до адміністративного суду, оскільки таке повернення сталося внаслідок того, що саме позивачем було не належним чином оформлено та подано позовну заяву разом з відповідними доказами, а не з об'єктивних та поважних причин.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини “Чуйкіна проти України” ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що “стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)”.
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства”, (п. 57).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними, а тому, позовна заява разом з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова».
Керуючись статтями 121-123, 132, 133, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати та зменшення судового збору за подання адміністративного позову Держаного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» строку звернення до суду з даним позовом.
В задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву Держаного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені ст. 295 КАС України.
Суддя І.О. Лозицька