29 вересня 2021 року Справа №160/13481/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про виклик свідка у справі № 160/13481/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення,-
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 28.10.2020 за №000059/04-36-09-03/ НОМЕР_1 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 44 000 грн 00 коп;
- присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 908 грн 00 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду 24 вересня 2021 року від відповідача надійшли клопотання щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні та виклик свідка в судове засідання, які обґрунтовані тим, що розгляд справи без виклику сторін обмежує можливість позивача доводити обставини незаконності рішення про застосування фінансових санкцій та відсутня можливість допитати свідка як особу, яка була допитана слідчим під час судового розслідування.
Згідно із частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з пунктом 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 КАС України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України . Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
В свою чергу, відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому чисті щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
На переконання суду характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження для повного і всебічного встановлення обставин справи, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Стосовно клопотання про виклик для допиту свідка, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 2, 3 та 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Представник позивача у клопотанні зазначає, що свідок ОСОБА_2 була допитана в межах досудового розслідування, проте протокол містить відомості, які не відповідають дійсності, оскільки свідок навіть не читала протокол перед підписом , у зв'язку з тим, що перебувала в емоційному напруженні після обшуку.
Вирішуючи питання доцільності виклику свідків та встановлення інформації, яку вказаний у клопотанні свідок може представити суду, судом встановлено, що фактично інших даних ніж ті, що зазначені в протоколі допиту свідка останній не може повідомити, оскільки його присутність у спірних правовідносинах обмежується показаннями зазначеними в протоколі допиту свідка, суть та зміст якого можливо встановити з письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
При цьому, протокол допиту свідка підписано останнім, що свідчить про погодження свідка з наданими показами.
Слід звернути увагу, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 44000,00 грн прийнято стосовно зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої, стосовно чого, на думку суду, свідок не зможе підтвердити або спростувати правомірність правопорушення зазначеного у оскаржуваному рішенні, тому, що його думка, як найманого працівника позивача, буде мати сб'єктивний характер, що не можна вважати достатнім доказом.
З огляду на зазначене, з урахуванням наявності в матеріалах справи протоколу допиту свідка, суд зробив висновок про відсутність підстав для допиту свідків під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 257, 262, 263, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та виклику свідка у справі № 160/13481/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 КАС України, та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С.В. Ніколайчук