29 вересня 2021 року Справа №160/8106/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова С.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/8106/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Віхрова В.С.) перебувала адміністративна справа №160/8106/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
17.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/8106/19, в якій просить:
- встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року у справі №160/8106/19 за позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом десяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №160/8106/19.
В обґрунтування заяви зазначено, що в примусовому порядку рішення суду не виконується. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 13.04.2021 року виконавче провадження №62406836 закінчене. Листом від 25.01.2021 року №0400-01091-8/10801, який був наданий начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідач повідомив, що Кабінетом Міністрів України не визначений порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, тому відповідач не може провести виплату пенсії позивачеві за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 5871,84 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/8106/19 в порядку письмового провадження.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Оскільки в матеріалах справи наявна офіційна електронна адреса Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, судове повідомлення відповідача про розгляд заяви здійснено шляхом направлення копії ухвали від 21.09.2021 року на електронну адресу відповідача.
Станом на 29.09.2021 року до суду відповідачами не надано пояснень стосовно поданої заяви про встановлення судового контролю у справі №160/8106/19.
Дослідивши матеріали заяви, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року у справі №160/8106/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено:
- визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 21910427), щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , (РНКОПП - НОМЕР_1 , яка проживає АДРЕСА_1 );
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 21910427) виплатити ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 , яка проживає АДРЕСА_1 ), суму нарахованого боргу за період з 01.01.2018 р. по 30.04.2018 р. у розмірі 5871,84 грн.;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набрало законної сили 31.10.2019 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
15.06.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи, які пред'явлені позивачем до виконання.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 13.04.2021 року виконавче провадження №62406836 закінчене.
Листом від 25.01.2021 року №0400-01091-8/10801, який був наданий начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідач повідомив, що Кабінетом Міністрів України не визначений порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, тому відповідач не може провести виплату пенсії позивачеві за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 5871,84 грн.
Позивачем в заяві зазначено, що в примусовому порядку рішення суду не виконується.
Не погоджуючись діями відповідача щодо невиконання рішення суду, позивач звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу. Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі не виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Враховуючи позицію суддів, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 800/592/17, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що застосовується з 15 грудня 2017 року, не пов'язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб'єкту владних повноважень обов'язку подати звіт про виконання судового рішення. Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може як під час прийняття рішення у справі, так і після ухвалення рішення у справі (з урахуванням положень ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вказане спростовує доводи представника відповідача про неможливість встановлення судового контролю за виконання рішення суду на стадії після прийняття рішення судом.
Таким чином, метою застосування до суб'єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовував необхідність встановлення способу виконання рішення суду посиланням на те, що пенсійний орган не виконує рішення суду в частині виплати позивачу нарахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року, з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам».
Тобто, висновки позивача щодо необхідності встановлення способу та порядку виконання рішення суду фактично зводяться до незгоди з висновками пенсійного органу щодо можливості застосування при виконанні рішення суду положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» та відсутності нормативного регулювання спірних правовідносин, як про це зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.01.2021 року №0400-01091-8/10801.
Суд вважає, що встановлення способу виконання рішення суду з огляду на норми вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» має наслідком надання оцінки можливості застосування при виконанні судового рішення норм матеріального права, що з огляду на положення ст. 378 КАС України є неприпустимим.
Питання щодо застосування тих чи інших норм матеріального права до спірних правовідносин підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень.
Статтею 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Суд звертає увагу, що абзацом 21 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Абзац 21 пункту 1 постанови КМУ №637 встановлює спеціальний порядок реалізації прав окремої категорії осіб (внутрішньо переміщених осіб, яким не було виплачено пенсії, зокрема внаслідок припинення повноважень органів ПФУ на тимчасово непідконтрольній території), який націлений на забезпечення реальної можливості їх реалізації (фактичного отримання пенсійних виплат).
Вказані норми не є скасованими та є чинними.
Суд також зазначає, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.
Судом встановлено, що відповідач не відмовляється від виконання судового рішення, а зазначає про черговість проведення виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинено всі залежні від нього дії по виконанню судового рішення по даній справі, а незгода позивача з характером виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду не спростовує сам факт виконання відповідачем свого обов'язку щодо виплати пенсії, що узгоджується зі змістом рішення суду.
Верховний Суд України неодноразово приходив до висновку (справи № 21-66а14, № 21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Отже, на момент розгляду вказаної заяви про встановлення судового контролю, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання рішення суду по справі №160/8106/19 та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
До суду не надано жодних доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 243, 248, 382 КАС України суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/8106/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова