Копія
25 серпня 2021 року Справа № 160/9767/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису, -
17 червня 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Припис від 06 травня 2021 р. №132/2.3-2.5-7/21, винесений Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) за результатами проведеного в період з 14.04.2021р. по 27.04.2021р. планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
В обґрунтування позову зазначено, що у період з 14.04.2021 р. по 27.04.2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. 27.04.2021 р. посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу було видано Акт № 132/2.3-2.5-7/21, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який містить Опис виявлених порушень. 06.05.2021 р. Позивач направив на поштову адресу відповідача Зауваження до Акту. 11.05.2021 р. ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД» отримало засобами поштового зв'язку Припис від 06 травня 2021 р. № 132/2.3-2.5-7/21, в якому приписано вчинити комплекс з 15 дій, з огляду на виявлені в результаті перевірки порушення.
Зокрема, позивачем зазначено, що об'єкти, про які зазначено відповідачем у приписі, не є необлікованими джерелами викидів в розрізі діючого законодавства та не спричиняють додаткових викидів в атмосферу забруднюючих речовин, щодо них не виникає зобов'язань з отримання дозволу на викиди, крім вже наявного дозволу. Зауважено, що ТОВ "НВП "ЛАЙКОРЕД" в повному обсязі виконуються вимоги чинного законодавства, а тому позивач вважає, що припис від 06 травня 2021 р. № 132/2.3-2.5-7/21, винесений відносно ТОВ "НВП "ЛАЙКОРЕД", є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.08.2021 року відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначено, відповідачем було проведено планову перевірку ТОВ "НВП "ЛАЙКОРЕД", за результатами якої складено акт, в якому зазначено виявлені порушення. В ході обстеження підприємства та аналізу наданих матеріалів, відповідачем було встановлено невідповідність матеріалів інвентаризації та дозволу № 1221000000-79 від 05.12.2016 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря фактичному стану підприємства за обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Також відповідачем зазначено, що позивач не надавав на розгляд екологічної інспекції інформацію щодо здійснення лабораторного контролю якості сировини та готової продукції та про те, що позивач не надав протокол контролю автотранспортних засобів на вміст забруднюючих речовин в відпрацьованих газах у формі додатку до ДСТУ 4276:2004. Крім того, зауважено, що ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД Україна» не здійснює контроль якості та кількості зливових вод, а також передавало відход - фільтрат від біомаси підприємству без ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. У зв'язку з чим, відповідач просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.
10.08.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Також, 10.08.2021 року до суду від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 62 та наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) № 381 від 15.03.2021 р., в період з 14.04.2021 року по 27.04.2021 року було здійснено планову перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт № 132/2.3-2.5-7/21 від 27.04.2021 р.
06.05.2021 р. позивач направив на поштову адресу відповідача Зауваження до Акту.
06.05.2021 року на підставі висновків акту перевірки був виданий Припис № 132/2.3-2.5-7/21 про усунення виявлених в результаті перевірки порушень (15 пунктів).
Не погоджуючись із зазначеним приписом, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 275).
Діяльність територіальних та міжрегіональних територіальних органів Держекоінспекції регулюється положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230 (далі - Положення № 230).
Відповідно до Положення № 230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.
Відповідно до п. 2 розділу II Положення № 230, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: 1) про екологічну та радіаційну безпеку; 2) про охорону земель, надр; 3) про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; 4) про охорону атмосферного повітря; 5) про охорону, захист, використання та відтворення лісів; 6) про раціональне використання, відтворення і охорону об'єктів тваринного світу; 7) про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; 8) щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; 9) про охорону, утримання і використання зелених насаджень; 10) про використання, охорону і відтворення об'єктів рослинного світу; 11) щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; 12) з питань дотримання положень Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES); 13) під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; 14) про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; 15) про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 16) з питань поводження з відходами; 17) у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх для утилізації; 18) щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; 19) щодо дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об'єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі; 20) у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає, зокрема, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V» (далі - Закон № 877-V).
В абз. 2, 3 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII, державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 4 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Статтею 5 Закону № 877-V визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Відповідно до статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Відповідно до вимог статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.
Відповідно до ч. ч. 7-8 ст. 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Таким чином, включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер суперечить суті та меті припису як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.06.2019 року у справі №816/581/16
Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону № 877-V, розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Пунктом 1 Припису, відповідач висуває наступні вимоги: розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів.
В п. 2 Припису зазначено: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів.
Пунктом 3 Припису зобов'язано не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів забруднюючих речовин без наявності дозволу на викиди.
В п. 4 Припису зобов'язано дотримуватись умов Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Пунктом 6 Припису зобов'язано забезпечити складання статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) в повному обсязі з урахуванням обсягів викидів від неврахованих у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди джерел утворення викидів.
В п. 8 Припису зобов'язано надати до Держекоінспекції Придніпровського округу інформацію щодо місць остаточної утилізації відходів промивання та очищення рідких (фільтрат від біомаси).
Зі змісту п. 1-4 Опису, що міститься в Акті № 132/2.3-2.5-7/21 від 27.04.2021 р., складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів вбачається, що в ході даної перевірки були виявлені необліковані в матеріалах інвентаризації джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В пункті 1 Опису до Акту зазначається, що оскільки інвентаризація викидів забруднюючих речовин та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено на проектну потужність виробництва - 216 т/рік біомаси бета-каротину та 240 т/рік каротиномісних продуктів, а фактичний випуск продукції за 2018 - 2021 рр. по біомасі бета-каротину перевищує закладені в проекті показники, то в даному випадку має місце невідповідність обсягу фактичних викидів нормативному викиду, закладеному у дозволі (фактичний обсяг перевищує нормативний), що свідчить про порушення законодавства.
Позивач, не погодившись з даним твердженням відповідача, зазначив, що Специфіка діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» полягає в неможливості точно пов'язати кількість продукції з кількістю викидів, які утворюються в процесі її виготовлення. Вказане пов'язується із тим, що навіть, умовно, при однакових затратах сировини виходить різна кількість продукції як в меншу, так і більшу сторону. В процесі отримання продукції приймає участь живий мікроорганізм, на зростання і активність якого, а відповідно і на кількість і якість продукту, впливають сукупно різні фактори (сировина, температура, повітря, волога, тиск селекція, поживне середовище, тривалість вирощування тощо). Сам мікроорганізм має властивість до природної мутації. Таким чином, неможливо отримувати в процесі біосинтезу постійно точно заплановану кількість продукції, оскільки мова йде не про хімічний синтез, а про роботу з живим організмом. Відповідно до довідки №108/12 від 30.04.2021 року, з 2014 року ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» досягло потужності, при якій кожна із 3 груп ферментів (по 4 виробничих та по 4 посівних фермента в кожній групі - загалом 12 робочих та 12 посівних ферментів) раз на 3 дні завершує свій цикл. З такою потужністю позивач працює і зараз, і немає технічної можливості її перевищити.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» не придбавало додаткові потужності, не збільшувало графік виробництва, тобто не вчиняло жодних дій, спрямованих на збільшення потужності виробництва. В залежності від комбінацій усіх факторів, що описані позивачем в позовній заяві, останній має різні виробничі результати з року в рік, які можуть істотно різнитись, проте коливаються в межах проектної потужності виробництва.
З приводу п.п. 1, 2, 3, 4, 6 Припису, суд зазначає, що підпунктом 9 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 визначено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання.
При цьому, ані Акт, ані Припис, складені за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не містять відомостей про інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів саме об'єктів, щодо яких приписано розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів та ін.
Окрім того, суд зазначає, що дані обставини за ідентичним змістом розпорядчих документів вже досліджувались Дніпропетровським окружним адміністративним судом в рішенні по справі № 0440/6459/18 від 19.11.2019 р., згідно якого суд вирішив, що вимога Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів є необґрунтованою у зв'язку з відсутністю відомостей про інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів саме об'єктів, щодо яких приписано розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів та ін.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Отже, суд приймає до уваги обставини, встановлені в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 р. по справі № 0440/6459/18, та погоджується з тим, що в матеріалах справи відсутні докази, в тому числі результати лабораторних досліджень, які б підтверджували правомірність вимоги п. 1 Припису, що дає підстави вважати, що під час господарської діяльності ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» не допускається невідповідність обсягу фактичних викидів нормативному викиду, закладеному у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до інформації, зазначеній на стор. 27 Інвентаризації забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» (далі - Інвентаризація), в котельні встановлені котел паровий Е-2,5-0,9-ГМ (Э) УХЛ 4 №1, номінальною паропродуктивністю 2,5 т/год, котел паровий Е-2,5-0,9-ГМ (Э) УХЛ 4 №2, номінальною паропродуктивністю 2,5 т/год, котел паровий Е-1,0-0,9Г-3 (Э) УХЛ 4 №3, номінальною паропродуктивністю 1,0 т/год, що призначені для забезпечення технологічних потреб виробництва, опалення та гарячого водопостачання адміністративно-побутових приміщень.
Для забезпечення нормальних мікрокліматичних умов роботи в котельні, приміщення котельні обладнане 13 дефлекторами, через які в атмосферне повітря забруднюючі речовини не виділяються, лише гаряче повітря.
В Додатку 1 до Інвентаризації котли парові Е-2,5-0,9-ГМ(Э)УХЛ 4 та котел паровий Е-1,0-0,9Г-3(Э)УХЛ 4 відображено в графі 4 «Джерело утворення забруднюючої речовини» та відображено концентрацію забруднюючої речовини, у відповідності до вимог Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. № 7.
Отже, ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» оформило використання парових котлів у своїй діяльності відповідно до чинного законодавства України.
Щодо доводів відповідача про те, що при перекачуванні відходів промивання та очищення рідких до ємності, а потім у автотранспорт розраховується кількість шкідливих речовин, потрапляючих в атмосферне повітря з рідкого обсягу трубопроводів і обладнання; розраховується кількість шкідливих речовин потрапляючих з трубопроводів і обладнання, яке знаходиться під натиском; розраховується кількість шкідливих речовин потрапляючих через нещільності фланцевих з'єднань, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за яким розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.
На виконання вказаного Порядку Міністерством охорони навколишнього середовища України було видано наказ від 16.08.2004 р. № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.
Перелік є вичерпним, до якого об'єкт зазначений вище, не віднесено.
Разом з тим, відповідач не навів жодного нормативно-правового акту, який зобов'язує позивача здійснювати під час перекачування відходів промивання та очищення рідких до ємності, а потім у автотранспорт, саме ті дії, що описані відповідачем.
З пояснень позивача встановлено, що відходи промивання та очищення рідких з ємності об'ємом 75 м3 викачуються герметичним способом, тому в процесі перекачки шкідливі викиди не виділяються та не потрапляють в атмосферне повітря, оскільки для перекачки відходів використовуються насоси для перекачування та електродвигуни, які працюють на електроенергії, з ємності відходи перекачуються по суцільному і щільному трубопроводу прямо до спеціально оснащеного автомобіля для перевозки відходів.
Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних належних та допустимих доказів того, що місце перекачки відходів промивання та очищення рідких з ємності об'ємом 75 м3 є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
При цьому, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем проводились будь-які лабораторні дослідження та встановлювався факт здійснення викидів в атмосферне повітря в місці перекачування відходів промивання та очищення рідких з ємності об'ємом 75 м3.
Суд зазначає, що чинним адміністративно-процесуальним законодавством для відповідача встановлено обов'язок довести правомірність, оскаржуваного позивачем, Припису шляхом надання до суду належних, допустимих та достовірних доказів, в тому числі, але не виключно, стосовно встановлення факту здійснення викидів в атмосферне повітря в місці перекачування відходів промивання та очищення рідких з ємності об'ємом 75 м3. Так, відповідачем під час судового розгляду не спростовано, що відходи промивання та очищення рідких з ємності об'ємом 75 м3 викачуються герметичним способом, тому в процесі перекачки шкідливі викиди не виділяються та не потрапляють в атмосферне повітря.
Щодо вимоги, викладеної в п. 8 Припису, слід зазначити, що з її змісту не вбачається, яку інформацію витребує відповідач.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу необхідну інформацію стосовно дій, які вчиняються ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» відносно належної утилізації відходів промивання та очищення рідких з ємності об'ємом 75 м3, такими заходами, зокрема, є укладення договору з суб'єктом господарювання, що має відповідну ліцензію на збирання, перевезення та утилізацію даного виду відходів. Як наслідок, в ході перевірки позивачем було надано наявну в нього інформацію щодо місць утилізації відходів промивання та очищення рідких та відповідальною особою за утилізацію є ПП «Спецекологія», а тому п. 8 Припису є необґрунтованим.
У п. 6 Припису відповідачем зазначено, що статистична звітність за формою 2 - ТП (повітря) ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» складається не в повному обсязі.
Разом з тим, з аналізу матеріалів справи, Припису та інформації, зазначеній позивачем в позові та відповіді на відзив, вбачається, що в матеріалах інвентаризації обліковано всі джерела утворення викидів, викиди в атмосферне повітря з необлікованих джерел викидів позивачем не здійснюються, а тому порушення, викладене у п. 6 Припису є необґрунтованим.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що пункти 1, 2, 3, 4, 6, 8 Припису є необґрунтованими.
Щодо вимоги п. 5 Припису: здійснювати виробничу діяльність за наявності звіту з оцінки впливу на довкілля та висновку з оцінки впливу на довкілля, суд зазначає наступне.
18 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059-VIII, який встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п. 1, 3 ст. 1, п. 2 ст. 2 Закону України від 23.05.2017 № 2059-VIII, вплив на довкілля - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров'я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об'єктів, історичних пам'яток та інших матеріальних об'єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об'єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.
Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об'єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об'єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об'єктів, планованої діяльності та об'єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.
При цьому, згідно із ч. 2, 3. ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», позивач отримав рішення про провадження планової діяльності, зокрема, отримав дозвільний документ на діяльність, яку здійснює, а саме, Дозвіл №1221000000-79 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 05.12.2016 р., відтак, у ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» відсутнє зобов'язання отримувати висновок з оцінки впливу на довкілля та здійснювати виробничу діяльність за наявності звіту з оцінки впливу на довкілля, тому суд вважає п. 5 Припису неправомірним.
Щодо вимоги п. 9 Припису, суд зазначає.
На підставі пояснень позивача та доказів, наявних в матеріалах справи, судом з'ясовано, що на підприємстві ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» експлуатується один автотранспортний засіб. Зберігання автотранспорту здійснюється в гаражі, який не обладнаний витяжною вентиляцією. Під час переміщення автотранспорту по території підприємства, а також прогріву двигунів в холодну пору року виділяються оксиди азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту, оксид вуглецю, вуглеводні граничні (неметанові леткі органічні сполуки) (неорганізоване джерело викидів №29).
Даний транспортний засіб проходить технічний огляд в строки, передбачені законодавством, згідно Протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00396-02384-20 від 16.11.2020 р. , № 00369-00492-20 від 26.03.2020 р. та № 00732-01308-19 від 28.03.2019 р. транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним, екологічний рівень транспортного засобу за документами затвердження конструкції - Євро-6.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII, європейський стандарт - регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації.
Згідно п. п. 1.2-1.3 Вимог, до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710 (далі-Вимоги), ці Вимоги застосовуються під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів (далі - ТЗ) суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб'єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту ТЗ (далі - виконавці).
Для ідентифікації ТЗ, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи:
Національні стандарти:
ДСТУ 4276:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями";
ДСТУ 4277:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі".
Пунктом 10.1. Додатку 1 Вимог встановлено, що під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів перевіряється вміст у спалинах оксиду вуглецю, вуглеводнів та димність спалин: вимірюють димність спалин дизелів, газодизелів згідно з ДСТУ 4276:2004; вимірюють концентрацію оксиду вуглецю, вуглеводнів у спалинах ТЗ з двигунами, що живляться бензином або газовим паливом, згідно з ДСТУ 4277:2004.
Відповідно до пункту 9 оскаржуваного припису, позивач повинен здійснювати контроль у відпрацьованих газах транспортних та інших пересувних засобів (обґрунтування згідно ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
При цьому, суд зазначає, що вказані норми діючого законодавства не встановлюють обов'язків для підприємств, установ, організацій, які експлуатують автотранспортні засоби, щодо контролювання параметрів викидів забруднюючих речовин у відпрацьованих газах таких транспортних засобів. Вказана норма передбачає тільки забезпечення їх здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2021 року ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» отримало ЄМКТ - сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам техніки та безпеки № 9964, згідно якого Генеральне представництво Даймер АГ в Україні засвідчило, що транспортний засіб позивача відповідає технічним вимогам у відповідності до Положень UN-ECE та/чи Резолюцій ЄС.
Враховуючи вказані обставини, суд зазначає, що відповідачем не спростовано того, що вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автотранспортного засобу, що належить позивачеві, відповідає нормам, оскільки за результатами технічних оглядів стану автотранспортного засобу його було визнано технічно справним, серед іншого, таким, що відповідає вимогам ДСТУ 4276:2004/4277:2004.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що пунктом 9 Припису він висував до позивача вимогу надати протокол контролю автотранспортних засобів на вміст забруднюючих речовин в відпрацьованих газах у формі додатку до ДСТУ 4276:2004, а не будь-якого іншого документу, що відповідає вимогам нормативних документів, проте зі змісту п. 9 Припису вбачалось лише про вимогу забезпечити оформлення протоколів результатів вимірів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів у відповідності вимогам НД.
Суд зазначає, що вимога контролюючого органу не містить вимог щодо усунення конкретних порушень, а тому не може вважатися приписом, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Стосовно вимог, зазначених в п. 10-12 Припису, суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що територія ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» оснащена зливовою каналізацією в повній мірі, згідно схеми, затвердженої Проектом зовнішніх інженерних сітей водопостачання, паропостачання, електропостачання, каналізації, телефонізації та радіофіксації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №0440/6459/18 було також встановлено, що «згідно схеми Експлуатації будівель та споруд визначені місця для дощоутримувача, позначена зливна каналізація, зливний колодязь, зливний колодязь розподільний. З огляду на зазначене пункти Припису не відповідають фактичним обставинам та є не обґрунтованими».
Матеріалами справи підтверджено, що позивач вживає належних заходів щодо попередження забруднення зливової поверхні території підприємства, забезпечує збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та контролює якість і кількість стічних (зливових) вод на території підприємства, що підтверджується проектом зовнішніх інженерних сітей водопостачання, паропостачання, електропостачання, каналізації, телефонізації та радіофіксації зі схемою зливової каналізації, що міститься в матеріалах справи, разом з тим, достатніх та належних доказів на спростування вищенаведеного відповідачем до суду не надано.
З огляду на зазначене, пункти 10-12 Припису є необґрунтованими.
Щодо п. 7 Припису, яким зобов'язано позивача надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі, суд зазначає наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на вимогу інспекторів, які були направлені на планову перевірку ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» згідно наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) № 381 від 15.03.2021, позивачем було надано 73 документа, що підтверджується супровідними листами № 94/20 від 19.04.2021 р. та № 98/20 від 21.04.2021 р.
Крім того, позивач, отримавши Акт, направив на адресу відповідача Зауваження до Акту із відповідними додатками на адресу відповідача, що підтверджується реєстром цінного листа та чеком ПАТ "Укрпошта" від 06.05.2021 року. До даних зауважень, ТОВ "НВП "ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА" додані документи, що стосувались питань перевірки.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу в ході перевірки заявлялась усна та/або письмова вимога про надання необхідних для перевірки документів. Зі змісту Припису також не можливо з'ясувати, стосовно яких саме документів та якої саме інформації відповідачем висунуто вимогу п. 7 Припису, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про те, що пункт Припису є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскаржуваний Припис, в тому числі п. 7 Припису, містить вимоги не обґрунтовані відповідачем, а також вимоги загального характеру, із зазначенням меж виконання "в повному обсязі", що суперечить положенням Закону № 877- V.
Таким чином, суд вважає вимогу п. 7 Припису необґрунтованою, а її зміст незрозумілим, а тому така вимога державного органу, що здійснює державний нагляд у сфері господарської діяльності, є неправомірною і підлягає скасуванню.
Проаналізувавши п. п. 13-15 Припису, суд зауважує наступне.
В ході дослідження матеріалів справи з'ясовано, що пунктом 1.2. Договору № 277 про надання послуг у сфері поводження з відходами від 20.08.2020 р., укладеного між ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» передбачено: «Сторони дійшли згоди, що під терміном «послуги у сфері поводження з відходами» мається на увазі збирання, перевезення та зберігання з послідуючою утилізацією відходів екологічно безпечним способом. Всі передані відходи переходять у власність Виконавця в момент їх передачі та підписання акту приймання-передачі».
13.04.2021 року ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» отримано направлення Державної екологічної інспекції Придніпровського округу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД-УКРАЇНА». До даного направлення було додано заяву гр. ОСОБА_1 про порушення норм природоохоронного законодавства від 07.04.2021 р., яка стала підставою для проведення позапланової перевірки ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА».
18.02.2021 року Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів було видано наказ № 126 про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ», переоформлену наказом Мінприроди від 19.11.2015 р. № 441 (збирання, перевезення, зберігання, утилізація).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року по справі № 160/5542/21 зупинено дію вищезгаданого наказу.
Відтак, з 18.02.2021 року по 13.04.2021 року ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» надавало ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» послуги у сфері поводження з відходами без відповідного на те дозволу, проте, як повідомив позивач, про відсутність такого дозволу він дізнався лише 14.04.2021 р. з направлення екологічної інспекції, яке було надано останньою безпосередньо в день перевірки.
У зв'язку з даними обставинами, позивач звернувся до ТОВ «ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» з листом № 101/01 від 23.04.2021 р., де прохало роз'яснити порядок та шляхи утилізації відходів згідно договору № 277 від 20.08.2020 р. у період з 18.02.2021 по 13.04.2021 рр.
27.05.2021 року Товариство отримало відповідь ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» № 22 від 24.05.2021 р., зі змісту якого вбачається, що останнє жодних офіційних повідомлень про анулювання ліцензії № 441 від 19.11.2015 не отримувало, про наказ № 126 від 18.02.2021 р. про анулювання ліцензій ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» дізналось випадково, як і про саму перевірку, яка була проведена без повідомлення ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ», після чого останнє відразу ж звернулось до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Крім того, ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» зазначило, що, на даний момент, Ліцензія не є скасованою, оскільки дію Наказу зупинено судовим рішенням. Враховуючи дані обставини, ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» дотримується у своїй діяльності усіх вимог чинного законодавства, та відповідно дотримується умов договору № 277, укладеного між ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» .
Так, на даний момент, у позивача відсутні підстави для припинення договірних відносин з ПП «СПЕЦЕОЛОГІЯ», що діють в рамках Договору № 277 про надання послуг у сфері поводження з відходами від 20.08.2020 р.
З матеріалів справи встановлено, що при передачі відходів позивач не був проінформований про наявність наказу про анулювання ліцензії ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ», а тому передавав відходи на зберігання і утилізацію, розраховуючи на добросовісне виконання останнім умов Договору. Відтак, при передачі таких відходів ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» не мало умислу щодо неправомірної передачі відход - фільтрат від біомаси на користь ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ».
Судом встановлено, що на даний момент, ліцензія на право провадження господарської діяльності, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, ПП «Спецекологія» є діючою, оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року по справі № 160/5542/21 дію ліцензії було поновлено, рішення по справі № 160/5542/21 не прийнято, відтак, наказ № 126 про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами ПП «СПЕЦЕКОЛОГІЯ», на даний момент, втратив свою чинність, а вимога про його скасування вирішується в судовому порядку.
Отже, позивач передає відходи промивання та очищення рідких (фільтрат від біомаси) організаціям, які мають відповідні ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, а тому п. 13, 14, 15 Припису є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Дотримання вимог законів (в тому числі і в природоохоронній сфері) є конституційним обов'язком кожного.
Суд зазначає, що оскаржуваний Припис не відповідає по своїй суті поняттю «припис» у визначенні, наведеному в Законі України № 877-V, оскільки не містить конкретизованих пояснень щодо підстав прийняття відповідних пунктів припису, та детального опису способів усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції.
Таким чином, в ході судового розгляду справи відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для винесення оскаржуваного припису, не надано жодних доказів на підтвердження наявності порушень у сфері природоохоронного законодавства, що стали підставою для його прийняття, а також жодним чином не спростовані доводи позивача про відсутність таких порушень.
Фактично висновки акту оскаржуваної перевірки та оскаржуваний припис не підтверджені з боку відповідача жодними документами та будь-якими доводами.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів даної справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог даного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі статті 139 КАС України, враховуючи задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
За приписами частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку погодинної вартості правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 28.04.2021р., акту № 1 прийому-передачі наданих послуг від 01.06.2021 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 28.04.2021р., рахунку № 1 від 01.06.2021 р., платіжного доручення № 12117 від 02.07.2021 р., та разом з відповіддю на відзив на позовну заяву надавав до суду засвідчені належним чином копії акту № 2 прийому-передачі наданих послуг від 10.08.2021 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 28.04.2021р., рахунку № 2 від 10.08.2021 р., платіжного доручення від 10.08.2021 р.
Так, у зв'язку з судовим розглядом справи № 160/9767/21 позивач поніс судові витрати на загальну суму 12 000,00 грн., що складається з 7 000,00 грн. за складання тексту позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування Припису від 06.05.2021 року № 132/2.3-2.5-7/12, винесеного Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу за результатами проведеного в період з 14.04.2021 р. по 27.04.2021 р. планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД Україна» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, підготовка позовної заяви з додатками та їх подача до суду, та 5 000,00 грн. за складання тексту відповіді на відзив на позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування Припису від 06 травня 2021 р. № 132/2.3-2.5-7/21, винесеного Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу за результатами проведеного в період з 14.04.2021 р. по 27.04.2021 р. планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «НВП «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів., у справі №160/9767/21.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача, враховуючи складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 241, 243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Припис від 06 травня 2021 р. № 132/2.3-2.5-7/21, винесений Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЛАЙКОРЕД УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 32128359) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (ЄДРПОУ 43877118).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В.Кальник
25.08.2021
Рішення не набрало законної сили 25 серпня 2021 р.
Суддя В.В. Кальник