23 вересня 2021 року Справа № 160/13604/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в зарахуванні позивачу до пільгового стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці періоду його роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням набутого ним страхового стажу за період роботи з 01.02.2019 року по 04.02.2021 року із моменту його звернення за перерахунком пенсії у лютому 2021 року, із застосуванням пільгового порядку обчислення страхового стажу, передбаченого ч.3 ст.24 Закону №1058, а саме, із додаванням до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплати по щомісячних пенсійних виплатах за період з лютого 2021 року по дату винесення судового рішення, яка виникла у зв'язку з неповним перерахунком пенсії внаслідок неправомірного рішення відповідача щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, позивач звернувся до відповідача із заявою з питання обчислення пільгового стажу при призначені пенсії позивачу. Відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої вказано, що до пільгового стажу позивача незараховано періоди роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, оскільки даний період не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці. Позивач не погоджується рішенням відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року та вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
13.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
14.09.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з неможливістю зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача періоди роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату», оскільки вказані періоди не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці. З огляду на вказане відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.12.2010 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування періоду роботи позивача з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року до Списку №1.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом у відповідь на звернення позивача від 17.02.2021 року повідомило позивачу про неможливість зарахувати до пільгового стажу роботи періоди з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, оскільки даний період не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням щодо відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Умови та особливості призначення пенсії за віком окремим категоріям працівників визначені у ст.ст.12-18 вказаного Закону. Вказані норми права передбачають призначення пенсії за віком на загальних підставах; пенсії за віком на пільгових умовах; особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, а також пенсії за віком окремим категоріям громадян.
Згідно з п.а) ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в періоди з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року працював на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки та уточнюючою довідкою №75 від 04.02.2021 року виданою Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».
Відповідач не заперечує період роботи позивача період періоди з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року в Приватному акціонерному товаристві ««Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», при цьому відповідач вказав про неможливість зарахування такого періоду до пільгового стажу за списком №1, оскільки підприємством не проведено атестацію робочого місця.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до п.4 Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.
При цьому, за приписами п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
З вказаних норм вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Так, відповідно до наказу №557 від 14.08.2014 року «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення», відповідно до якого затверджено перелік професій та посад працівників цеху кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату», яким відповідно до результатів атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, зокрема посада машиніста екскаватору була атестована.
Згідно наказу №431 від 08.05.2020 року «Про підтвердження права на доплати, пільги та пільгове пенсійне забезпечення», з причини несвоєчасного завершення атестації робочих місць (далі - АРМ) у ПРДТ «ІНГЗК» згідно наказу №15 від 04.01.2019 року ПРАТ «ІНГЗК», з метою запобігання можливому порушенню конституційних прав працівників підприємства, збереження їх права на соціальний захист, у тому числі щодо гарантування можливості отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах вирішено, у зв'язку з незмінністю докорінних умов і характеру праці, факторів виробничого середовища за професіями, визначеними в Додатку до даного Наказу, в порівнянні з результатами, раніше встановленими в ході проведеної і затвердженої наказами № 556 від 14.08.2014 р., № 557 від 14.08.2014 р. АРМ за цими професіями, вважати підтвердженим право працівників на доплати, пільги та пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 і Списком №2. Термін дії атестації робочих місць за професіями, вказаними в пункті І цього наказу -вважати продовженим до дати закінчення наступної атестації робочих місць, відповідно наказу № 70 від 28.01. 2020 р. зі змінами внесеними Наказом № 430 від 08.05.2020 р.
Відповідно до наказу №560 від 16.06.2020 року «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення» затверджено перелік професій і посад працівників Кар'єр цеху кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату», яким відповідно до результатів атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, зокрема посада машиніста екскаватору була атестована.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається проведення атестації робочого місця позивача.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року по справі №227/545/17.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за списком №1 період роботи позивача з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату», а тому порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправною відмовою відповідача у зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 1, період роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату».
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату», суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, період роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату».
При цьому, враховуючи, що пенсія позивача уже була призначена без зарахування спірного періоду та у зв'язку із задоволенням позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу спірний період роботи позивача, суд вважає за необхідне для повного відновлення порушених прав зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належної пенсії з урахуванням вказаного пільгового стажу з 17.02.2021 року (дати звернення із заявою про перерахунок пенсії).
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок із застосуванням пільгового порядку обчислення страхового стажу, передбаченого ч.3 ст.24 Закону №1058, а саме, із додаванням до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, нарахувати та виплатити позивачу суму недоплати по щомісячних пенсійних виплатах за період з лютого 2021 року по дату винесення судового рішення, яка виникла у зв'язку з неповним перерахунком пенсії внаслідок неправомірного рішення відповідача щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що права позивача в частині перерахунку та виплати на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок та виплату такої пенсії не проведено, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №33649004 від 30.07.2021 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 454,00 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області у зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1, період роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 17.02.2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 14.08.2019 року по 15.06.2020 року на посаді машиніста екскаватору, зайнятого повний робочий день в кар'єрі, екскаваторної дільниці №3 цеху Кар'єр «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв