09 серпня 2021 року Справа № 160/8690/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8690/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
31.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічну разову грошову допомогу за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він має статус учасника бойових дій, у зв'язку з чим згідно із приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993 має право на разову грошову допомогу, що виплачується щорічно до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Водночас позивач стверджує, що відповідачем було виплачено означену допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено положеннями означеного Закону. Крім того, позивач посилається на те, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 27.02.2020 №3-р/2020 та допущено протиправну бездіяльність, що призвела до виплати спірної допомоги у неналежному розмірі. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з означеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/8690/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
01.07.2021 до суду надійшов від Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР, відповідач) відзив на позовну заяву (вх. №54564/21), в яких відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що він діє на підставі Статуту та не є тотожним Центру (визначеним відповідачем по зразковій справі №440/2722/20), який діє на підставі Типового положення про Центри, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №147 від 25.04.2006. Крім того, КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР зазначає, що він лише здійснює підготовку відомостей на виплату (друк та направлення до банківських установ/центрів поштового зв'язку) на підставі розпоряджень органів соціального захисту населення - суб'єктів владних повноважень та версії програмного забезпечення державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України на кожний рік. Відповідач стверджує, що він самостійно не призначає та не визначає розміру жодного виду допомоги, зокрема, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Також відповідач посилається на те, що Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати розміри, зокрема, вказаної допомоги, а тому, у 2021 році позивачу нарахована щорічна разова грошова допомога до 5 травня, в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за №325 від 08.04.2021, тобто 1491, 00 грн.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.05.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.
КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР» було нараховано та виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі 1491,00 грн.
Не погодившись із розміром означеної допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав з означеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 3551-XII, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону № 3551-XII).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону №3551-XII.
Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №367-XIV від 25.12.1998 (далі - Закон №367-XIV) доповнено статтю 12 Закону № 3551-XII частиною 4 такого змісту:
- щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Розділом II Закону №367-XIV визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, Кабінету Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в такій редакції:
- щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Розділ VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08.07.2010, який набрав чинності з 01.01.2011, згідно із підпунктом 5 пункту 63розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності з 01.01.2015:
- доповнено пунктом 26, окремими положеннями якого, зокрема, установлено, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним):
- окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону №3551-XII, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби (частина 2 статті 17-1 Закону №3551-XII).
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина 4 статті 17-1 Закону №3551-XII).
На момент нарахування і виплати позивачу разової грошової допомоги за 2021 рік діяла стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів разової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Зокрема, вказаною нормою установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету.
Таким чином, з 01.01.1999 згідно із розділом ІІ Закону №367-XIV Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати порядок, а з 01.01.2015 згідно із пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України - порядок та розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків у розмірі 1491 гривня.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII, яка передбачала виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
В розглянутому спорі судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій фактично виплаченою є сума допомоги у розмірі 1491 грн.
Вирішуючи питання щодо належного розміру спірного платежу, суд зазначає, що частиною 1 та 4 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Поряд із цим, статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2021 у розмірі 1769 гривень.
Розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845 грн (1769 грн х 5), фактично позивачу виплачено 1491 грн.
Чинним законодавством інших норм та правил щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком не встановлено.
Визначений на 2021 рік Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
Таким чином, виплата допомоги здійснюється: районними органами соціального захисту населення та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, саме вказані особи уповноважені на виплату допомоги.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Про передачу функцій» №ОД-65/0/209-19 від 22.03.2019, починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150, передано до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради».
За таких обставин, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги у 2021 році здійснює КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР».
В розглянутому спорі, КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР» перераховані через установу банку за місцем одержання грошового утримання, для проведення виплати позивачу у розмірі 1491 грн.
Таким чином, саме Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що саме КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР» допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону №3551-XII, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виплати у повному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня.
При розгляді цієї справи судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, оскільки у цій справі правовідносини є подібними, що підтверджено ухвалою Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №440/2546/20, з огляду на те, що відповідачем у таких справах є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Статус позивача (учасник бойових дій чи особа з інвалідністю внаслідок війни) не є визначальним для вирішення спору та не свідчить про наявність значних розбіжностей у фактичних обставинах справ, що унеможливлювали б урахування висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20, у ході розгляду цієї справи.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищенаведене та те, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену постанові Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом, судовий збір стягненню не підлягає.
Щодо витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.
Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені у статті 134 КАС України, згідно з якою витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Слід зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Як вбачається із наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 2000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до суду надано: копію договору про надання кваліфікованої правової допомоги (юридичних послуг) №64/21/ДОАС від 24.05.2021, акт приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.05.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2280, копію квитанції до прибуткового касового ордера за №64/21 від 24.05.2021, відповідно до якої позивачем сплачено за надання правничої допомоги 2000, 00 грн.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката не є співмірними із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, у зв'язку з чим суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені ним витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 42643875) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічну разову грошову допомогу за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Стягнути з Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 42643875) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення складений 09.08.2021.
Суддя О.В. Царікова