27 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6077/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії з 80 до 70 процентів відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням виплачених сум).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із витягом з наказу від 21 червня 1991 року №0613 ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» (за віком) статті 59 Положення про проходження військової служби офіцерським складом ВС СССР, з 21 жовтня 1991 року, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу 30 (тридцять) років, яка була призначена в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. З 01 травня 1992 року проводився перерахунок пенсії позивача в розмірі 75 процентів сум грошового забезпечення, а з 01 січня 1996 року - в розмірі 80 процентів сум грошового забезпечення.
Із листа у Волинській області від 28 квітня 2021 року №3693-3668/Т-02/8-0300/21 позивачу стало відомо, що з 01 січня 2018 року на виконання статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії до 70 процентів.
Таке зменшення розміру пенсії з 80 до 70 процентів ОСОБА_1 уважає протиправним та таким, що порушує його права, з огляду на що та посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 просить позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 09 серпня 2021 року №0300-0802-8/32231, відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Вказує, що відповідно до чинної редакції статті 13 Закону №2262-ХІІ зі змінам передбаченими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166, законодавцем встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Зазначені норми статті та зміни до неї є чинними та не визнавались в установленому законом порядку неконституційними.
На виконання вимог Постанови №103 пенсійний орган 19 червня 2018 року провів перерахунок пенсії позивачу під час дії статті 13 Закону №2262-ХІІ з урахуванням грошового забезпечення по відповідній посаді. Права і свободи Позивача не звужено, оскільки розмір його пенсії після перерахунку збільшився з 2212,20 грн до 4941,84 грн.
Окрім того відповідач вказує, що позивач пропустив встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк звернення до суду.
З урахуванням зазначеного, ГУ ПФУ у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 44-47).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 41).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до витягу із наказу командувача військами Протиповітряної оборони (по особовому складу) від 21 червня 1991 року №0613 ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» (за віком) статті 59 Положення про проходження військової служби офіцерським складом ВС СССР (арк. спр. 19).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 21 жовтня 1991 року отримує пенсію за вислугу 30 (тридцять) років, яка була призначена у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та розрахунком на пенсію Міністерства оборони за вислугу років від 03 березня 1997 року (арк. спр. 10, 16).
Як убачається із матеріалів пенсійної справи з 01 травня 1992 року пенсія позивача була перераховано виходячи із 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення (арк. спр. 17) та з 01 січня 1996 року - в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (арк. спр. 18).
Наступний перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2008 року здійснювалися пенсійним органом з урахуванням 80 процентів сум грошового забезпечення, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 лютого 2008 року №11156 (арк. спр. 20 -21).
На підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату від червня 2018 №ХА11156 (арк. спр. 23) та відповідно до Постанови №103, у травні 2018 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року виходячи з основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення, у зв'язку із чим розмір перерахованої пенсії став складати 4941,84 грн (арк. спр. 22).
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 16 квітня 2021 року, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ у розмірі грошового забезпечення у відсотках, які діяли на момент призначення йому пенсії та її перерахунку, починаючи з 01 січня 2018 року (арк. спр. 11).
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 25 квітня 2021 року повідомив, що з 21 жовтня 1991 року позивачу призначена пенсія в розмірі 70 процентів сум грошового забезпечення. З 01 травня 1992 року проводився перерахунок пенсії в розмірі 75 процентів сум грошового забезпечення, а з 01 січня 1996 року - в розмірі 80 процентів сум грошового забезпечення. З 01 січня 2018 року пенсію перераховано з урахуванням нового грошового забезпечення у розмірі 70 процентів (максимальний) (арк. спр. 12).
Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70 процентів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Закон №2262-XII введений в дію постановою Верховної Ради України від 09 квітня 1992 року №2263-12 «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ». Пунктом 1 було обумовлено провести перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ з відповідних сум грошового забезпечення, встановлених на 01 травня 1992 року.
Отже, після введення в дію Закону №2262-XII пенсія за вислугу років виплачувалася позивачу у розмірі 75 процентів від суми грошового забезпечення, що підтверджується наявним в матеріалах справи перерахунком пенсії з 01 травня 1992 року (арк. спр. 17).
Суд зауважує, що нормою статті 13 Закон №2262-XII визначено граничну межу відсоткового значення основного розміру пенсії в залежності від вислуги років, яка змінювалась в різні роки.
Так, з 01 січня 1992 (в редакції, чинній на дату прийняття Закону №2262-ХІІ) така межа становила 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення; з 01 січня 1996 (в редакції Закону від 25 березня 1996 року №103/96-ВР) - 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Абзацом четвертим пункту 4 розділу I Закону України від 04 липня 2002 року №51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (далі - Закон №51-IV) внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, відповідно до яких цифри «85», «95» і «90» замінено відповідно цифрами «90», «100» і «95».
Пунктом 1 розділу ІІ Закону №51-IV обумовлено, що абзац четвертий пункту 4 розділу І цього Закону набирає чинності з дня введення в дію Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», а згідно з пунктом 4 розділу ІІ даного Закону передбачено Кабінету Міністрів України забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу I цього Закону з відповідних сум грошового забезпечення, встановлених на 01 січня 2003 року.
З 29 квітня 2006 року, в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-IV гранична межа відсоткового значення основного розміру пенсії становила 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Підпунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри «90» замінено цифрами «80».
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, до Закону №2262-ХІІ внесено зміни, а саме: у частині другій статті 13 цифри «80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Отже, з часу призначення позивачу пенсії стаття 13 Закону №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного (максимального) розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 пенсія за вислугу років була призначена пенсія з 21 жовтня 1991 року у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Після введення в дію Закону №2262-XII пенсія за вислугу років виплачувалася позивачу у розмірі 75 процентів від суми грошового забезпечення, що підтверджується наявним в матеріалах справи перерахунком пенсії з 01 травня 1992 року (арк. спр. 17). З 01 травня 1992 року пенсія позивача була перераховано виходячи із 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення (арк. спр. 17) та з 01 січня 1996 року - в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (арк. спр. 18).
Наступний перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2008 року здійснювалися пенсійним органом з урахуванням 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (арк. спр. 20 -21).
На виконання Постанови №103 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2018 року, виходячи із розміру 70 процентів суми грошового забезпечення, при здійсненні перерахунку та визначенні розміру пенсії відповідач застосував чинну норму частини другої статті 13 Закону № 2262-XII.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Постанови №103, передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із №2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно із частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції Закону №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України, враховує правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, які полягають у наступному.
Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій є протиправним оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Суд зауважує, що у даному випадку ОСОБА_1 пенсія за вислугу років була призначена пенсія з 21 жовтня 1991 року у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, однак з 01 січня 1996 року виплачувалася в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Тобто, відмінністю даної справи є те, що у спірних правовідносинах пенсія позивачу вперше була призначена за вислугою років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення, а в подальшому, внаслідок законодавчих змін, механізм обчислення пенсії позивача збільшився до 80 процентів грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 28 січня 2021 року у справі №420/40/20 вказав, що правовий висновок Великої Палати Верховного від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Водночас, вірним застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження.
Натомість у всіх випадках при перерахунку пенсії призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку.
Такий правовий висновок, відповідає конституційним принципам щодо не допущення звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини та принципу незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статтею 58 Конституції України.
Таким чином, оскільки на момент здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року на підставі Постанови №103 така пенсія обраховувалася у розмірі 80 процентів грошового забезпечення, на думку суду, пенсійний орган повинен застосувати вказане відсоткове значення пенсії та при здійсненні такого перерахунку протиправно застосовано розмір відсоткової складової грошового забезпечення 70 процентів.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі №140/392/19.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності дій щодо зменшення розміру пенсії із 80 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, а, відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.
З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, висновків Верховного Суду, викладених у постанові 16 жовтня 2019 року по справі №240/5401/18, яка є зразковою, суд у даній типовій справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 80 до 70 процентів грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії у розмірі 80 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).
Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, що визначений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
На думку суду, оскільки при перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року її розмір у процентному значенні був зменшений з вини відповідача, тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХІІ право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду в постанові від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 19 липня 2021 року №87052 (арк. спр. 37) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 40).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 80 процентів до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку із 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії у розмірі 80 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2021 року.