28 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6294/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови зарахування до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на шахті №9 "Нововолинська" з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу період роботи на шахті №9 "Нововолинська" з 01.11.2010 по 31.12.2010; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу з 01.11.2010 по 31.12.2010 у Відокремленому підрозділі "Шахта №9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля" для призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням вказаного стажу з дати виникнення такого права.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом 2 групи та з квітня 2014 року отримує пенсію за інвалідністю, проте вважає що розрахунок призначеної пенсії є невірним, оскільки при її призначенні не зараховано період роботи до пільгового стажу з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу з 01.11.2010 по 31.12.2010 у Відокремленому підрозділі "Шахта №9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля". У зв'язку з цим 30.09.2020 позивач звернувся до начальника Нововолинського-Іваничівського управління ПФ України Волинської області із заявою про зарахування зазначених періодів роботи до пільгового та страхового стажу та перерахунок пенсії. На що отримав відповідь від 28.10.2020 про те, що в проханні про задоволення його вимог відмовлено. Вважаючи, що відповідач неправомірно не зараховує до пільгового стажу ОСОБА_1 вказані періоди роботи, у зв'язку з чим звернувся до суду із даною позовною заявою.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.40).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву №0300-0802-7/30996 від 29.07.2020 (а.с.42-45) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що пільговий характер роботи позивача у період з 23.09.1999 по 23.01.2000, з 01.11.2010 по 31.12.2010 не був підтверджений необхідними документами, які б підтверджували факт проведення атестації робочих місць за умовами праці за вищевказані періоди, отже, для його зарахування до пільгового страхового стажу немає підстав. Враховуючи наведене просить в задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за інвалідністю.
Як слідує з матеріалів справи 02.04.2019 позивачем було подано заяву до начальника Нововолинського-Іваничівського управління ПФ України Волинської області з проханням дати роз'яснення на підставі яких нормати вно-правових актів йому не зараховано до пільгового стажу період роботи на шахті №9 «Нововолинська» з 23.09.1999 по 23.01.2000 (а.с.18).
Листом від 12.04.2019 №74/С-011 Нововолинське-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області повідомило позивача про відмову у зарахуванні до пільгового стажу по Списку №1 згаданих періодів роботи у зв'язку із відсутністю документів, а саме про проведення атестації робочого місця (а.с.19-21).
28.06.2019 позивачем була отримана відповідь на адвокатський запит №328-04 від 20.06.2019 представника шахта №9 «Нововолинська» з якої слідувало, що атестація робочого місця за умовами праці у зазначений період не проводилась у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем на шахті (а.с.23).
26.12.2019 позивачем була подана заява до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з прохан ням дати роз'яснення на підставі яких нормативно-правових актів мені відмовлено у зарахуванні пільгового стажу період моєї роботи на шахті № 9 «Нововолинська» з 01.11.2010 по 31.12.2010 (а.с.24).
Листом від 09.01.2020 №1517/Ж-01 відповідач повідомив, що вищевказаний період роботи не зараховано до страхового та пільгового стажу, оскільки згідно індивідуальних ві домостей про застраховану особу інформація щодо сплати страхових внесків за даний пері- сутня. Відтак для врахування до страхового та пільгового стажу по Списку №1 згаданого періоду, не було підстав (а.с.25).
Також позивачем було подано заяву від 30.09.2020 до начальника Нововолинського-Іваничівського управління ПФ України Волинської області з проханням зарахува ти до пільгового стажу період роботи на шахті № 9 «Нововолинська» з 23.09.1999 по 23.01.2000, а також зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи на шахті №9 «Нововолинська» з 01.11.2010 по 31.12.2010 (а.с.26).
Листом від 28.10.2020 №15672-16149/Ж-02/8-0300/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав щодо зарахування до пільгово го стажу період моєї роботи на шахті № 9 « Нововолинська» з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу період роботи на шахті № 9 « Нововолинсь ка» з 01.11.2010 по 31.12.2010 (а.с.27).
Позивач не погоджується з такою позицією ГУ ПФУ у Волинській області у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Так, відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно якого "Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї".
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням до пільгового та страхового стажу роботи періодів роботи з 23.09.1999 по 23.01.2000 та з 01.11.2010 по 31.12.2010, оскільки за дані періоди відсутня інформація щодо сплати страхових внесків та відсутня інформація про проведення атестації робочого місця.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1, 2 Порядку №637, прийнятого на виконання вищевказаної норми Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 17 вищевказаного Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Також, пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі ж, коли такі довідки неможливо одержати у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 та 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно ж до частини першої статті 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність вищенаведених правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у періоди з 23.09.1999 по 23.01.2000 та з 01.11.2010 по 31.12.2010 працював за професією "гірник підземник 3-го розряду" на шахті №9 "Нововолинська" (з повним робочим днем під землею), що передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що підтверджується листами "Шахти №9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля" (а.с.28,30).
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 так як сплата страхового внеску за даний період відсутня, оскільки як вбачається з матеріалів справи єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на вищевказаний період нарахований на заробітну плату позивача в повному обсязі (а.с.30).
Разом з тим, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, суд у даній справі дійшов висновку про те, що не проведення атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 23.09.1999 по 23.01.2000 та з 01.11.2010 по 31.12.2010 на посаді гірник підземник 3-го розряду, а також не може бути підставою для відмови у перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови зарахування до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на шахті №9 "Нововолинська" з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу період роботи на шахті №9 "Нововолинська" з 01.11.2010 по 31.12.2010.
Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому розподіл судових витрат відсутній.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 134, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови зарахування до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відокремленому підрозділі "Шахта №9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля" з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу період роботи на шахті №9 "Нововолинська" з 01.11.2010 по 31.12.2010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.09.1999 по 23.01.2000 та до страхового та пільгового стажу з 01.11.2010 по 31.12.2010 у відокремленому підрозділі "Шахта №9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля" для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням вказаного стажу з дати виникнення такого права.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський