м. Вінниця
29 вересня 2021 р. Справа № 120/7139/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,
В липні 2021 року ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаійних сум від 15.04.2021 року № 59, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 18.02.2021 року, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності 18.02.2021, внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 місня календарного року, у якому встановлено ІІІ групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 18 лютого 2021 року інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов'язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 04.08.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. У задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив. Тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Позивач у період з 20.08.2014 по 24.12.2014, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, шо підтверджується відповідною довідкою.
04.06.2015 року позивача звільнено з військової служби.
У Витязі з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону № 401 від 27.12.2016 року встановлено, що 06.10.2014 року колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 під час бойових дій в зоні антитерористичної операції отримана «мінно-вибухова травма», що в подальшому призвело до наслідків закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку 06.10.2014 року, у вигляді незначного вираженого астенічного синдрому, що підтверджено медичною документацією лікувально-профіластичних закладівМО України. Травма Так, пов'язана із захистом Батьківщини.
13.03.2017 року під час первинного огляду позивачу органами МСЕК було встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 06.10.2014 року, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААА № 099645 від 13.03.2017 року.
18.02.2021 року під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААВ № 247560 від 18.02.2021 року.
В подальшому позивач звернувся із заявою до відповідача про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 59 від 15.04.2021 року, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати здоров'я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Допомога у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності виплачена у сумі 16 800 грн.
Вважаючи рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон -№2011-XII).
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII врегульовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом "б" ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-XII унормовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частинами 2, 4 ст.16-3 наведеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визначено перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
У відповідності з положеннями частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 грудня 2013 № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975), який врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 3 Порядку 975 унормовано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності-дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності-дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п.6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осібна 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
П. 8 Порядку № 975 встанволено якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Ключовим правовим питанням у даній справі є застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду ІІІ групи інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини з 18.02.2021 року.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
Так, відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
Щодо застосування наведених норм зроблено висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19.
Так, судова палата відступила від правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, відбувся 18.02.2021 року, а первинно під час первинного огляду позивачу органами МСЕК було встановлено 15% втрати працездатності 13.03.2017 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Суд також відхиляє посилання позивача на висновки Верховного суду у справі №760/11440/17 у постанові від 21 червня 2018 року, оскільки, як зазначалося вище, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 відступила від правових висновків, зроблених у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 (справа № 760/11440/17).
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею: 29.09.2021
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168)
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна