№ 143/630/20
Іменем України
29.09.2021р. м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,
представника Служби у справах дітей ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Погребище кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 28.04.2020 за № 12020020270000082 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Булаї Погребищенського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.127 КК України, -
14.04.2020 приблизно о 15 год. ОСОБА_4 перебував у одній із кімнат житлового будинку по АДРЕСА_2 разом із своєю співмешканкою ОСОБА_9 та малолітніми дітьми співмешканки: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час перебування у зазначеній кімнаті ОСОБА_4 наказав малолітній ОСОБА_6 вчити математичну шкільну програму, а саме: арифметичні дії множення, однак остання відмовилася.
ОСОБА_4 , користуючись тим, що ОСОБА_6 в силу свого малолітнього віку і фізичного стану не могла захиститись, з метою покарання малолітньої ОСОБА_6 за неслухняність, а саме: за небажання вчити табличку множення, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на вчинення катування малолітньої ОСОБА_6 , розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків, піддав останню катування, яке виразилось в умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, з метою примусити малолітню ОСОБА_6 поводитись так, як вимагав ОСОБА_4 , а саме: сильно шарпнув правою рукою за кашкет та волосся на голові ОСОБА_6 , вирвавши частину волосся з лобово-тімяної ділянки голови останньої. Своїми умисними діями ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи №54 від 13.05.2020 заподіяв малолітній ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме: травматичне пошкодження та часткове повне вилучення волосся в лобово-тімяній ділянці зліва на площі 6,5х5,5 см, яке за ступенем тяжкості, відноситься до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження у ОСОБА_6 небезпечним для життя в момент заподіяння не було, мало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, за обставин викладених у обвинувальному акті, щиро каявся, та своїми показами повністю підтвердили місце, час та обставини вчинення кримінального правопорушення.
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні обвинуваченого просив покарати згідно із законом.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення повністю, його показання відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються, його позиція є добровільною та істинною, то суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись допитом обвинуваченого, представника потерпілого та дослідженням письмових доказів. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім визнання своєї вини ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами:
-Висновком експерта №54 від 13.05.2020, згідно з яким у малолітньої ОСОБА_6 мало місце ушкодження: травматичне пошкодження та часткове повне вилучення волосся в лобово-тімяній ділянці зліва на площі 6,5х5,5 см, яке за ступенем тяжкості, відноситься до легких тілесних ушкоджень (а. с.83);
-Актом оцінки потреб сім'ї /особи від 07.05.2020 (а. с. 84-89);
-Актом обстеження умов проживання (а. с. 92);
-Постановою про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалові справи від 29.04.2020 (а. с. 96);
-Двома фотознімками формату А-4, на яких явно видно, що на голові дитини, з лівої сторони, ближче до лобової ділянки, відсутнє волосся (а. с. 97-98).
Суд, вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.
Згідно з ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.127 КК України - умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі (катування).
Як особа ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується задовільно (а. с. 90). На обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває (а. с. 91). Раніше не судимий (а. с. 99).
При призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_4 , його щире каяття, що відповідно до ст.66 КК України є обставинами, які пом'якшують покарання.
Обставиною, яка згідно зі ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Відповідно до висновків Погребищенського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, наданих у досудовій доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі може становити середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органу пробації та інших суб'єктів соціальної роботи, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (а. с.54-55).
З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах ч.1 ст.127 КК України у виді позбавлення волі. Відповідно до статей 75, 76 КК України з ухваленням звільнити засудженого від призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Судові витрати відсутні.
Речові докази, а саме: два фотознімками формату А-4, на яких явно видно, що на голові дитини, з лівої сторони, ближче до лобової ділянки, відсутнє волосся, залишити в матеріалах справи.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Керуючись ч.1 ст.127 КК України, ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
Ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.127 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ухвалити про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо протягом 2 (двох) років іспитового строку він не скоїть нового кримінального правопорушення.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок строку покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку суду.
Речові докази, а саме: два фотознімками формату А-4, на яких явно видно, що на голові дитини, з лівої сторони, ближче до лобової ділянки, відсутнє волосся, залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя